Особовий фонд члена-кореспондента НАН України І. І. Іванова: особливості формування та документального складу

ЗаявникПринь Марина Олегівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСемінар: Документальні історико-культурні фонди: традиції та новації місць зберігання, формування, використання
Назва доповідіОсобовий фонд члена-кореспондента НАН України І. І. Іванова: особливості формування та документального складу
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 930.253(477)(Іванов І. І.)
Принь М. О.,
Pryn M. O.,
науковий співробітник,
researcher,
Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського
Vernadsky National Library of Ukraine

ОСОБОВИЙ ФОНД ЧЛЕНА-КОРЕСПОНДЕНТА НАН УКРАЇНИ І. І. ІВАНОВА: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ДОКУМЕНТАЛЬНОГО СКЛАДУ.

PERSONAL FUND OF THE CORRESPONDING MEMBER OF NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE I. I. IVANOV: PECULIARITIES OF FORMATION AND DOCUMENTARY COMPOSITION

В публікації проаналізовано особливості формування та документальній склад особового фонду засновника школи ракетного двигунобудування в Україні І. І. Іванова.
In the publication the peculiarities of formation and documentary composition of personal fund of the founder of school of rocket propulsion engine engineering in Ukraine are analyzed.

Ключові слова: документ, Інститут архівознавства НБУВ, рідинні ракетні двигуни, В. П. Глушко, С. П. Корольов, І. І. Іванов.
Keywords: document, Institute of Archival Studies of VNLU, liquid-propellant rocket engines, V. P. Glushko, S. P. Korolyov, I. I. Ivanov.

У 2018 році виповнюється 100 років від дня народження вченого-механіка доктора технічних наук, члена-кореспондента НАН України, першого головного конструктора КБ-4 КБ «Південне» Івана Івановича Іванова, особовий фонд якого сформовано в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – ІА НБУВ).
Основним завданням даної публікації є висвітлення особливостей формування особового фонду І. І. Іванова, його наукового опрацювання та аналіз складу документальної спадщини вченого.
Іванов Іван Іванович – видатна постать в радянському двигунобудуванні, народився 21 листопада 1918 р. у с. Раменьє Тверської області в сім’ї селянина. Закінчивши в 1934 р. семирічну трудову школу, юнак до 1936 р. працював в колгоспі. Бажання продовжити навчання спонукало до вступу у Рибінський авіатехнічний технікум який він закінчив у 1940 р. З 1940 р. до 1946 р. І. І. Іванов – студент вечірнього відділення Казанського авіаційного інституту, який закінчив, отримавши спеціальність «технолог з авіабудування». Одночасно з навчанням вчений працював технологом, конструктором, провідним конструктором Авіабудівного заводу в складі ДКБ-16 МАП спочатку в Казані, потім в підмосковних Хімках (ДКБ п/я 6), де приймав участь в розробці двигунів для перших балістичних ракет Р-1, Р-2 и Р-5.
З метою посилення кадрового потенціалу в 1951 р. І. І. Іванова було переведено на роботу до ДКБ-586 (з 1966 р. – КБ «Південне») в м. Дніпропетровськ (нині – м. Дніпро) на посаду начальника відділу З 1953 р. до 1987 р. він працював головним конструктором КБ-4, одночасно обіймаючи посаду заступника головного конструктора підприємства.
З 1987 р., після виходу на пенсію, продовжив працювати старшим науковим співробітником КБ «Південне». В 1992 р., завершив роботу в конструкторському бюро і на запрошення директора Інституту технічної механіки НАН України академіка В. В. Пилипенка обійняв посаду головного наукового співробітника Інституту.
Одночасно з конструкторською І. І. Іванов активно проводив педагогічну діяльність, викладаючи на кафедрі теплотехніки фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного університету, де працював старшим викладачем, доцентом та професором. Також він був членом спеціалізованої і вченої ради ДДУ, науковим керівником багатьох майбутніх докторів і кандидатів технічних наук.
Наукові здобутки вченого було відзначено низкою нагород – орденами Трудового Червоного Прапора, Леніна та почесних звань, серед яких Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, Державної премії СРСР та премії імені М. К. Янгеля НАН України.
Пішов з життя І. І. Іванов 18 квітня 1999 р. та похований на Сурсько-Литовському кладовищі в м. Дніпро.
З метою збереження документальної спадщини вченого співробітниками ІА НБУВ були здійснені заходи щодо формування особового фонду. Цей фонд відрізняється від інших тим, що зважаючи на сферу наукової та науково-організаційної діяльності І. І. Іванова, яка характеризується відповідними обмеженнями на оприлюднення інформації, загалом був отриманий невеликий обсяг документів. Дочка вченого Г. І. Примаченко передала фотодокументи, біографічні документи, в тому числі й автобіографії, робочі документи до наукових праць, а провідний конструктор КБ-4 КБ «Південне» Л. Г. Махно був уповноважений передати частину документів, які пов’язані з конструкторською діяльністю І. І. Іванова, звісно лише ту їх частину, на яку не поширювалися обмеження. Тим не менш, документи особового фонду І. І. Іванова висвітлюють всі основні сфери діяльності та біографії вченого.
У результаті наукового описування було сформовано 85 справ, які хронологічно охоплюють період з 1954 р. до 1998 р. Через те, що наукова діяльність І. І. Іванова відбувалася у царині закритої тематики, до складу фонду не вдалося долучити вузькоспеціалізованих наукових праць вченого. Навіть його особова справа не містить традиційного переліку наукових праць, який мав би складатися більш ніж з 150 заголовків, є тільки примітка, що всі праці зберігаються в бібліотеці КБ «Південне». Проте у фонді представлено робочі варіанти деяких наукових розвідок, присвячених переважно історичним аспектам розвитку КБ «Південне», та ДКБ-2. Так, в його роботі, присвяченій історії КБ «Південне» в короткій формі викладена історія створення та розвитку підприємства починаючи з 1951 р. до 1975 р., в тому числі й створення та розвитку КБ-4, яке займалося питаннями розробки, удосконалення та обслуговування ракетних двигунів і головним конструктором якого І. І. Іванов був протягом 34 років.
Для дослідників історії розвитку ракетобудування є безперечно цікавими рукописи робіт вченого з історії розробки рідинних реактивних двигунів в СРСР, де І. І. Іванов викладає історію зародження та розвитку досліджень з питань розроблення рідинних ракетних двигунів, доволі докладно висвітлюючи початковий етап 1930-х – початку 1940-х. У форматі спогадів вчений розповідає про співпрацю відомого конструктора двигунів О. М. Ісаєва та засновника радянського рідинного ракетобудування, академіка АН С‎РСР В. П. Глушко.
Незважаючи на домінуючий напрям його діяльності – розробку рідинних ракетних двигунів, в фонді зберігаються фрагменти праць, присвячених електричним ракетним двигунам і проблемам ракетобудування загалом.
Біографія І. І. Іванова представлена низкою автобіографічних записів, де прослідковується його трудова діяльність. Безперечну цінність представляють біографічні спогади вченого, написані ним в поважному віці, в яких він викладає історію свого життя і діяльності періоду Другої світової війни, згадує спільну роботу з С. П. Корольовим, Д. Д. Севруком та ін. під керівництвом В. П. Глушко. Кількість фотодокументів, які зберігаються в фонді вченого невелика, тим не менш вони ілюструють основні етапи трудової діяльності вченого: збереглося фото з колегами по роботі в КБ-4 КБ «Південне» та фотознімок, на якому зображено І. І. Іванова з академіком НАН України, директором Інституту технічної механіки НАН України В. В. Пилипенком.
Науковий спадок І. І. Іванова – конструктора представлений в фонді вченого документами періоду його роботи в КБ «Південне» та в Інституті технічної механіки НАН України. Це робочі записи, креслення, розрахунки, висновки, рекомендації з комплексних теоретичних та експериментальних досліджень низки важливих проблем розвитку ракетної техніки, серед яких дослідження стійкості процесів горіння компонентів палива в газогенераторних камерах і камерах згоряння ракетних двигунних установок, розробка засобів усунення високочастотних коливань в цих установках, забезпечення їх надійності і технологічності тощо.
Діяльність вченого в Інституті технічної механіки НАН України була пов’язана зі створенням бази даних рідинних ракетних двигунів різного призначення, створених як в Україні, так і за кордоном, що знайшло своє відображення в документах з вивчення ракетобудування в США.
Багато років І. І. Іванов присвятив науково-педагогічній діяльності, викладаючи на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського державного університету, був членом вчених рад КБ «Південне» та ДДУ. Низка документів, серед яких листи, проекти авторефератів, зауваження, відгуки та ін. висвітлюють багаторічну працю І. І. Іванова – педагога.
Аналіз особливостей формування особового фонду І. І. Іванова, його наукового опрацювання та складу документальної спадщини вченого свідчить про те, що незважаючи на наявні обмеження при відборі документів через специфіку наукової-дослідної та експериментальної діяльності вченого, домінування робочих записів, документальний склад фонду представляє значний інтерес для дослідників як біографії І. І. Іванова, так і для дослідників істор