Валентин Дмитрович Отамановський (1893-1964) як організатор бібліотечної справи

ЗаявникКароєва Тетяна Робертівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСекція 3. Визначні бібліотекознавці та бібліографи Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: до 100-річчя Бібліотеки
Назва доповідіВалентин Дмитрович Отамановський (1893-1964) як організатор бібліотечної справи
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 023(477)-051
Т. Кароєва
Валентин Дмитрович Отамановський (1893-1964)
як організатор бібліотечної справи

У публікації йдеться про В.Д. Отамановського як талановитого організатора бібліотечної справи та теоретика бібліотечного краєзнавства в Україні 1920-х років
Ключові слова: В.Д. Отамановський, бібліотечне краєзнавство, бібліотечний менеджмент, бібліотекознавство, Україна

У вітчизняному науковому просторі ім’я Валентина Дмитровича Отамановського (1893-1964) асоціюється, насамперед, з Вінницею та Вінницькою філією ВБУ при ВУАН (нині – НБУВ НАНУ). Вчені, як правило, пишуть про нього як про дослідника історії права, бібліотечної та краєзнавчої справи, не акцентуючи увагу на його видатних організаційних здібностях. Саме цьому аспекту його діяльності присвячено цю публікацію.
У грудні 1920 р. В.Д. Отамановський приступив до роботи у Вінницькій філії ВБУ при УАН у загальному відділі. Досить швидко очолив цей відділ, з березня 1922 р. виконував обов’язки директора філії [1], а з 24 червня 1924 р. став постійним її директором [2].
Створення Вінницької філії ВБУ (далі – ВФ) мало неабияке значення для подальшого розвитку Поділля: допомогло врятувати книжкові багатства краю, створити умови для їх всебічного використання та бібліотечного обслуговування населення; сприяло розвитку краєзнавчого руху та дослідженню краю; стимулювало консолідацію наукових сил регіону. На початку 1920-х рр. в Україні було декілька спроб утворити бібліотеки академічного типу на периферії (Полтаві, Черкасах), де не було навіть вищих навчальних закладів. Це розглядалося як шлях до створення майбутніх наукових центрів у регіонах. І ВФ стала першим реалізованим проектом створення наукової крайової бібліотеки Поділля. Вона адміністративно і науково підпорядковувалася ВБУ при ВУАН, але через неспроможність Академії наук фінансово утримувати її, директор вимушений був постійно на місці шукати джерела фінансування та способи поповнення фонду. Водночас на відміну від окружної бібліотеки, ВФ обслуговувала читачів безкоштовно [3].
Для підвищення академічної статусності ВФ на замовлення В.Д. Отамановського було розроблено фірмовий стиль бланків для офіційного листування, печатки для книг та оформлення титульного аркушу видань (з використанням німецької мови), надруковано фірмові листівки, намальовано екслібрис (за авторства М. Жука), що використовувався як видавничий знак.
Ще будучи завідувачем загальним відділом В.Д. Отамановський чимало зробив для впорядкування зібраних книжкових колекцій, виявив найбільші лакуни в книгозабезпеченні бібліотеки, особливо з україніки, добився профільного доукомплектування [4]. Уже в квітні 1922 р. з Києва він привіз 447 і в травні – 1 251 книг (монографій з економіки, історії та культури України, комплектів українських періодичних та продовжуваних видань) [5].
На 1925 р. у ВФ було каталогізовано і доступно для читачів 30 922 прим. Кількість читачів досягла 2 231 особи, щоденно обслуговували майже 150 відвідувачів, які отримували 200-250 прим. [6]. Особлива увага приділялася бібліографічному дослідженню краю. Складалася бібліографія за розділами: природа, економіка та культура. Тривали активне комплектування та опис газетних матеріалів регіону [7]. З 13 жовтня 1925 р. бібліотека отримувала обов’язковий примірник нових видань УСРР. Директор добився також права на безкоштовне листування з 9 вересня 1926 р. [8]. Особливою подією 1928 р. стала організація Музею друку [9]. У травні 1929 р. опрацьований бібліотечний фонд становив близько 110 тис. прим. [10].
Окремою сторінкою у житті В.Д. Отамановського стала бібліотечно-краєзнавча робота. У березні 1924 р. за його ініціативи була створена громадська наукова організація – Кабінет виучування Поділля, – метою якої було широкомасштабне наукове вивчення регіону. Результатом її дослідницької діяльності стали 26 окремих випусків праць, ще 8 були готові до друку в 1930 р. [11], понад 10 поштових листівок з місцевими краєвидами, цикли публічних краєзнавчих лекцій і доповідей її наукових консультантів. Видавнича діяльність Кабінету організовувалася за зразком академічних установ і здійснювалася за рахунок ВФ. Завдяки цим виданням бібліотека налагодила книгообмін з 180 науковими та навчальними закладами УСРР, СРСР, Західної Європи та Близького Сходу (Єрусалим) [12].
Структурно у складі Кабінету діяли бібліографічна та садово-городня секції, секція єврейської культури та побуту, а також комісія для вивчення Вінниці та її околиць. Крім дослідницької діяльності, співробітники ВФ та члени Кабінету організували при бібліотеці обсерваторію та показово-дослідний сад подільської флори [13]. Вони багато уваги приділяли вивченню та охороні пам’яток, пов’язаних з видатними подолянами Д.В. Марковичем, П.І. Ніщинським, М.І. Пироговим, С.В. Руданським, єврейською культурою, архітектурою регіону. За ініціативи В.Д. Отамановського було створено спеціальну комісію для увічнення пам’яті М.М. Коцюбинського. Вперше на Вінниччині було звернуто увагу на зберігання пам’яток природи [14].
Валентин Дмитрович брав участь у підготовці наради наукових бібліотек України (28-31 грудня 1925 р.), де йшлося про створення українського бібліографічного репертуару та краєзнавчу бібліографію. Він виступив з доповіддю «Бібліографія краю (топобібліографія) як одне з основних завдань наукової книгозбірні та організація топобібліографічної праці на Україні», в якій, зокрема, висвітлював бібліографічну діяльність ВФ [15]. Його було запрошено на Міжнародний конгрес бібліотекарів та друзів книги у Прагу [16]. Він побував на Всеукраїнському з’їзді краєзнавців у Харкові, для якого готував доповідь «Краєзнавство та методологія бібліотечної роботи» [17].
Обмірковуючи завдання, які стояли перед Кабінетом, В.Д. Отамановський у книзі «Краєзнавство на Поділлі, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля» (1926) [18] та низці «Інформаційних оглядів дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі», що додавалися на випусків Кабінету, сформулював завдання краєзнавчого руху, шляхи їх реалізації, запропонував план краєзнавчих досліджень, примірний статут і орієнтовний план роботи краєзнавчого товариства, програму накопичення та систематизації відомостей про край. Книга стала цінним методичним й інструктивним посібником для краєзнавчих організацій усієї України. Успіхи Кабінету виучування Поділля підкреслила ухвала ВУАН 1929 р. про створення подібних закладів в Полтаві, Житомирі й Донбасі [19], а сам Кабінет мав з громадської організації перетворитися на наукову установу у складі ВУАН [20].
24 серпня 1929 р. В.Д. Отамановського було заарештовано у справі «Спілки визволення України» і засуджено наступного року до 5 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах і громадських прав терміном на 2 роки. На початку 1930 р. Вінницька окрнаросвіта ухвалила рішення про злиття ВФ та окружної бібліотеки ім. К.А. Тімірізєва. Згідно з рішенням Укрнауки від 11 липня 1930 р. ВФ було ліквідовано [21].
Отже, В.Д. Отамановський як директор бібліотеки, з 29-річного віку в складних економічних умовах знаходив фінансування, організовував не просто функціонування бібліотечного закладу, а й ще академічного типу з відповідними функціями, згуртував багатьох відомих вчених України, спрямувати їхні інтереси на дослідження Поділля, створив дієздатний потужний колектив бібліотечних працівників. Врешті-решт ВФ під його керівництвом стала зразком для подібних установ щодо організації краєзнавчих досліджень.

Примітки:
1. Державний архів Вінницької області (далі – ДАВіО). Ф. Р-254. Оп. 1. Спр. 279. Арк. 50.
2. ДАВіО. Ф. Р-522. Оп. 1. Спр. 153. Арк.12.
3. Отамановський В. Праця та стан Вінницької філії ВБУ та Кабінету виучування Поділля на 1 травня 1929 року // Вісті ВУАН. Київ, 1929. № 4/5. С. 126-130.
4. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Архів НБУВ. Ф. 1. Оп.1. Спр. 39. Арк. 27-32.
5. Там само. Cпр. 58. Арк.15-24, 40-65.
6. Там само. Спр. 129. Арк. 5.
7. Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі // Білінський М. Вінницький замок / Вінниц. філ. ВБУ при ВУАН, Каб. виучування Поділля. Вінниця, 1926. С. VII.
8. Там само. С. І.
9. Борщевська Н. Музей друку : путівник / Вінниц. вечір. робітн. ун-т. Вінниця, 1930. С. 8. (Вінниччина в екскурсіях ; вип. 3).
10. Отамановський В. Праця та стан Вінницької філії ВБУ та Кабінету виучування Поділля на 1 травня 1929 року… С. 127.
11. ДАВіО. Ф. Р-256. Оп. 3. Спр. 44. Арк. 56.
12. ІР НБУВ. Архів НБУВ. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 130. Арк. 29-30.
13. Там само. Спр. 170. Арк. 1.
14. Там само. Спр. 129. Арк. 26.
15. Отамановський В.Д. Бібліографія краю (топобібліографія) як одно з основних завдань наукової книгозбірні та організація топобібліографічної праці на Україні // Бібл. зб. 1926. Ч. 1. С. 78-81.
16. ІР НБУВ. Архів НБУВ. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 130. Арк. 29-30.
17. ДАВіО. Ф. Р-552. Оп. 1. Спр. 38. Арк. 66.
18. Отамановський В. Краєзнавство на Поділлю, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля / Вінниц. філія Всеукр. б-ки України, Каб. виучування Поділля. Вінниця, 1926. 13, XV с.
19. [Отамановський В.Д.] Автобіографія ув’язненого // Поділ. старовина : наук. зб. Вінниця, 1993. [Вип. 1]. С.16-17.
20. ІР НБУВ. Архів НБУВ. Спр. 313. Арк. 16.
21. ДАВіО. Ф. Р-256. Оп. 3. Спр. 44. Арк. 58.


Karoyeva T. V. D. Otamanovsky (1893-1964) – a talented organizer of librarianship
The publication covers activity of V. D. Otamanovsky – a talented organizer of librarianship and theoretician of library local studies in Ukraine in the 1920s.
Keywords: V. D. Otamanovsky, library local studies, library management, library science, Ukraine