Біографіка академічного журналу: «Слово і Час» в роки незалежності України

Тези доповіді

УДК [929+050](477)
Котлярова Тетяна Володимирівна,
ORCID 0000-0002-6310-8778,
молодший науковий співробітник,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: kotliarova@nbuv.gov.ua

БІОГРАФІКА АКАДЕМІЧНОГО ЖУРНАЛУ:
«СЛОВО І ЧАС» В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Стисло викладено історію журналу «Слово і Час» останніх 30 років, класифіковано та схарактеризовано його біографічні публікації.
Ключові слова: академічний журнал, «Слово і Час», біографія, літературознавство.

«Слово і Час» (колишнє «Радянське літературознавство») – часопис із довгою історією, якою вже подолано 80-річний рубіж. За цей період він лише один раз змінив формат, і лише один раз змінив назву, що свідчить про міцну основу, на якій будуються його засади та контент. І цією основою є українська література, ба більше – українська гуманітаристика загалом, яка зуміла встояти й уберегтися, попри всі ідеологічно-політичні коливання й катаклізми радянського періоду, а із здобуттям Україною незалежності – укріпитися, розвинутися і розквітнути.
Від першого числа 1990 р. часопис друкується під назвою «Слово і Час», скорочено – «СіЧ». «Зміна назви не продиктована ні якимись кон’юнктурними міркуваннями, ні, тим більше, поспішливими і непоодинокими сьогодні намірами змінити „вивіску”, не міняючи нічого по суті» (СіЧ. 1990. № 1. С. 3), – так повідомляли в редакційній статті творці часопису й, окрім літературознавчих, завданнями журналу оголошували розвивати й інші напрями: соціологія і філософія літератури, текстологія, краєзнавство, архівно-музейна, бібліотечна, екскурсійна справа. І це не повний перелік запланованих «сфер відповідальності».
То був перехід журналу в нову епоху, підготовлену публікаційними пріоритетами другої половини 1980-х рр.: статті дослідників із діаспори, розвідки про «заборонених» письменників і на «заборонені» теми тощо, – та зорієнтовану на національно-демократичні цінності, ліквідацію «білих плям» у літературі, утвердження української мови й духовності. Залишаючись друкованим органом Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Національної спілки письменників України, журнал публікує злободенні статті, роздуми, інтерв’ю. 1990-ті рр. для «СіЧі» – час утвердження тематики, автури, форматів – словом, період становлення, суголосний з процесами в країні. Показником редакційних пошуків може слугувати велика кількість і нерівномірність наповнення рубрик, представлених у журналі протягом одного календарного року. Наприклад, у 1997 р. їх налічувалося більше 40 (для порівняння: через 20 років, у 2017 р., рубрик в «СіЧі» чи не вдвічі менше), причому в трьох з них подано всього по два матеріали.
Бурхливий розвиток усього спектру української періодики на межі ХХ–ХХІ ст. вніс корективи в профільну зорієнтованість часопису: «СіЧ» повертається у свою основну сферу – академічного літературознавчого видання. Його головний редактор Лукаш Скупейко писав: «…на сторінках журналу найповніше і найвиразніше виписані здобутки й поразки нашого літературознавства загалом. Принаймні так було дотепер. А сьогодні ця тенденція ще виразніша, бо журнал став трибуною для багатьох і багатьох дослідників як з України, так і зарубіжжя. „Слово і Час” відкритий для висвітлення найрізноманітніших поглядів і тем, розуміючи цю відкритість як вияв наукового академізму…» (СіЧ. 2007. № 1. С. 6).
Така академічна спрямованість часопису від початку 2000-х рр. і донині має тенденцію поширюватися й поглиблюватися. Її стрижнем була і є людина, особистість – митець, критик, літературний герой, кожен зі своєю особливою життєвою історією. Біографія як предмет вивчення (у різних ракурсах) завжди знаходила чільне місце на сторінках журналу.
Ретроспективний огляд публікацій «СіЧі» за останні 30 років дає уявлення про широке розмаїття журнальної біографіки, яку можна умовно розподілити по п’ятьох блоках. До першого блоку віднесемо публікації, які містять безпосередньо біографічну інформацію. Так, у рубриках «Хронограф» і «Дати» на початку 2000-х рр. подавався своєрідний календар знаменних дат, у якому, зокрема, вміщувалися стислі персоналії видатних українських та зарубіжних митців і діячів. Крім того, «Дати» – це ювілейна рубрика, в якій знаходимо різножанрові біографічні матеріали про поетів, письменників, літературознавців, у т. ч. тут вміщуються розлогі біографічні довідки. Довідки меншого формату часто супроводжують наукові статті малознаних авторів. Також подають відомості про життя і діяльність вітальні адреси й некрологи. Жанр біографічного нарису не надто широко, але гідно представлений у часопису. До першого блоку можна віднести й замітки про ювілейні заходи в рубриці «Літопис подій».
До другого блоку публікацій належать матеріали, які зазвичай складають джерельну базу біографічних досліджень, – епістолярій, архівні документи, спогади. Вони подані переважно в рубриках «Написане лишається», «З пам’яті літ», «Текстологія і джерелознавство».
Третій блок – літературознавча біографіка, до нього віднесемо статті, присвячені художньо-біографічному жанру в літературі, розгляду окремих творів, написаних у цьому жанрі, а також літературознавчі розвідки, у які органічно вплетені штрихи біографії письменника.
У четвертому блоці представлено бібліографічну біографіку. Традиційними для кожного числа журналу є рубрики «Рецензії» та «Наші презентації», у яких «СіЧ» знайомить читачів з книжковими, і не тільки, новинками, серед яких велика частка біографічних творів, археографічних видань, публікацій епістолярію.
П’ятий блок матеріалів – унікальний за змістом, оскільки містить не стільки життєписні, скільки людинознавчі публікації. Він представлений рубриками «Автопортрет» (у ній відомі літературознавці, відповідаючи на запитання редакції, характеризують себе з особистісно-професійного погляду) та «Осередки філології» (тут ми знаходимо колективні портрети співробітників наукових установ, викладачів навчальних закладів). Також до цього блоку можна віднести окремі публікації, у яких акцентується не лінія життя людини, а її особистість.
Отже, академічний журнал «Слово і Час» демонструє зацікавленість у людині в усіх її проявах. Людиноцентрична сама література, таким є і літературознавство. Питому частку публікацій «СіЧі» можна схарактеризувати не лише літературознавчими, а ще й людинознавчими, чим засвідчити великий внесок часопису в сучасну українську гуманітаристику.

UDC [929+050](477)
Tetiana Kotliarova,
ORCID 0000-0002-6310-8778,
Junior Research Associate,
Department of Theory and Methods of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: kotliarova@nbuv.gov.ua
BIOGRAPHY OF THE ACADEMIC JOURNAL: “SLOVO I CHAS”
(“WORD AND TIME”) IN THE YEARS OF INDEPENDENCE OF UKRAINE
The history of the journal “Slovo i Chas” (“Word and Time”) of the last 30 years is briefly stated, biographical publications are classified and characterized.
Keywords: academic journal, “Slovo i Chas” (“Word and Time”), biography, literary criticism.