Особова бібліотека Володимира Боніфатійовича Антоновича: від історії формування до cтворення електронної бази даних

Тези доповіді

У Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ (далі ВБЗІК) зберігаються особові бібліотеки представників київської наукової інтелігенції минулих століть. Історико-книгознавче дослідження таких бібліотек, аналіз їх складу та змісту є не лише важливим аспектом книгознавства та бібліотекознавства, а й маловивченою ділянкою історичної науки. Реконструкція складу особових бібліотек дозволяє відновити історичну пам’ять поколінь, простежити за розвитком наукової думки. Такі книжкові зібрання, цінні перш за все систематичним підбором книг із окремих галузей знань. Одна з таких бібліотек - книжкове зібрання відомого українського історика Володимира Боніфатійовича Антоновича.
Володимир Боніфатійович Антонович (1834-1908) – історик, археолог, етнограф. Викладач загальної історії у Київському кадетському училищі (1862-1908), головний редактор Київської Тимчасової комісії для розбору давніх актів, керівник видання «Архивы Юго-Западной России» (1868-1880), завідуючий мюнц-кабінетом і музеєм старожитностей Університету Св. Володимира (1872), магістр російської історії (1870), доктор російської історії, ординарний профессор Університету Св. Володимира (1878), декан історико-філологічного факультету (1880), член багатьох наукових товариств.
Автором доповіді проведено наукову реконструкцію складу особової бібліотеки В. Б. Антоновича, а також:
– з’ясовано історичні умови, що визначили збирацьку діяльність вченого, проаналізовано історію формування, принципи комплектування, склад і науково-тематичний зміст особової бібліотеки вченого.
– з метою встановлення джерел комплектування, кола спілкування власника зібрання визначено походження книжок, інтелектуальні контакти, складено електронний каталог на особову бібліотеку.
Досить вдало охарактеризував бібліотеку В. Б. Антоновича його учень вчений історик та археолог Д. І. Багалій, який особисто переглядав бібліотеку. За його словами до книгозбірні «увійшло все , що було цінного і рідкого по усіх галузях українознавства, а не лише по українській і російській історії». Тобто склад бібліотеки В. Б. Антоновича визначався особливостями його наукової роботи.
У 1918 р. — на початку 1919 р. перший історико-філологічний відділ УАН придбав основну частину бібліотеки В. Б. Антоновича: близько 6.000 томів та до 2 тис. брошур. Бібліотекарем книгозбірні відділу було призначено К. М. Мельник-Антонович, другу дружину вченого. У 1921 р. радянський уряд видав охоронний лист про недоторканність Бібліотеки історико-філологічного відділу УАН.
У 1928 р. була організована виставка пам’яті В. Б. Антоновича. На виставці були представлені численні публікації та рукописи вченого, фотографії, дипломи і нагороди, газети й часописи зі статтями про Антоновича, конспекти і літографовані курси його лекцій, меморіальні речі й документи з колекції вченого тощо. На жаль, після закриття виставки усі речі, книги й рукописи залишилися в історичній секції. Пізніше, на початку 1930-х років, їх передано до Історико-археографічного інституту, який невдовзі було ліквідовано. У середині 30-х років ХХ ст. до ВБУ надійшла лише частина рукописів і книг з бібліотеки В. Б. Антоновича, причому останні потрапили до загальних фондів.
На сьогодні, у ВБЗІК виокремлено 361 од. зб. з особової бібліотеки
В. Б. Антоновича. Цінність книг з бібліотеки вченого полягає у власноручних помітках і поправках збирача та дарчих написах авторів. Нажаль, повне виявлення всіх документів з бібліотеки В. Б. Антоновича можливе лише після того, як усі книги НБУВ, в т.ч. з основного фондосховища, будуть введені до електронної бази даних за допомогою САБ ІРБІС-64.