АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ ІВАНА ПЕТРОВИЧА КРИП’ЯКЕВИЧА У ФОНДАХ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

ЗаявникГарбар Лариса Володимирівна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Від управління ресурсами – до управління знаннями» (2021)
ЗахідСекція 5. Рукописна та архівна спадщина: від рукопису до бази знань.
Назва доповідіАРХІВНІ ДОКУМЕНТИ ІВАНА ПЕТРОВИЧА КРИП’ЯКЕВИЧА У ФОНДАХ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 930.253(477)(Крип’якевич І.П.)
Гарбар Лариса Володимирівна,
ORCID 0000-0001-9733-2682,
кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник,
відділ фондів рукописної спадщини,
Інститут рукопису,
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
Київ, Україна
e-mail: GarbarLV@ukr.net

АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ ІВАНА ПЕТРОВИЧА КРИП’ЯКЕВИЧА
У ФОНДАХ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Розглянуто загальну характеристику складу та змісту документів архівної спадщини відомого українського історика Івана Петровича Крип’якевича. Відзначено інформаційний потенціал документів для досліджень з історії української науки.
Ключові слова: Іван Петрович Крип’якевич, Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, архівна спадщина.

Інформаційний та дослідницький потенціал архівної спадщини учня видатних вчених – І.Я. Франка та М.С. Грушевського, академіка, дійсного члена НТШ та Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН, доктора філософських та історичних наук, історика-медієвіста, крає-, книго- і бібліотекознавця, археографа і педагога – І.П. Крип’якевича (1886–1967) є значним для досліджень з історії української науки.
У 2021 році за результатами дослідження складу та змісту документів вченого, котрі зберігаються в Інституті рукопису НБУВ (далі – ІР НБУВ) на сайті НБУВ було розміщено електронну документальну виставку «Архівна спадщина Івана Петровича Крип’якевича (1886–1967) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» (http://nbuv.gov.ua/node/5457) з переліком віднайдених документів.
Документи І.П. Крип’якевича в ІР НБУВ не відклались у вигляді цілісного комплексу, а розпорошені по різних фондах, зокрема: ІІІ (Листування видатних діячів України), Х (Архів УАН-ВУАН), 33 (особовий фонд С.І. Маслова), 284 (особовий фонд Н.В. Суровцевої), 285 (особовий фонд П.М. Попова), 320 (особовий фонд М.Ю. Брайчевського) та ін. За складом архівна спадщина вченого в ІР НБУВ поділяється на біографічні документи (особова справа І.П. Крип’якевича), документи науково-організаційної діяльності (плани, звіти), документи творчої та наукової діяльності (статті, рецензії), епістолярій (офіційний, службовий та приватний), дарчі написи на друкованих виданнях тощо. Загальний перелік документів І.П. Крип’якевича в ІР НБУВ складає близько 60 од. зб. за 1920–1963 рр. За повідомленнями дослідниці діяльності академіка І.П. Крип’якевича на посаді керівника відділу стародруків Бібліотеки АН УРСР (нині – НБУВ) – Г.І. Ковальчук, документи академіка потрапили до фондів відділу рукописів (нині – ІР НБУВ) з робочого кабінету після його раптового звільнення. Тоді, разом з директором бібліотеки Ю.О. Меженком, Іван Петрович був вкотре звинувачений в українському націоналізмі.
У 2003 році серед документів Архіву НБУВ було виокремлено в окрему одиницю зберігання особову справу академіка І.П. Крип’якевича, котрий працюючи старшим науковим співробітником Інституту історії АН УРСР (1946–1948), з 24 березня 1947 року до 4 березня 1948 року працював за сумісництвом неповний робочий день на посаді завідуючого відділом стародруків Бібліотеки АН УРСР. Справа складається з виписок з наказів по Бібліотеці АН УРСР про прийняття та звільнення з роботи, власноручних заяв вченого з резолюцією тодішнього директора Ю.О. Меженка, автобіографії, особового листка з обліку кадрів з переліком попередніх посад, які займав Іван Петрович, працюючи в 1909–1946 роках у різних освітніх та наукових закладах Рогатина, Жовкви, Львова та Києва.
За тематичним планом наукової роботи Бібліотеки АН УРСР на 1947 році Ю.О. Меженком було заплановано до 1950 року складання «Каталогу інкунабул і палеотипів Бібліотеки АН». Отже, припускаємо, що саме для здійснення цього задуму й був запрошений на посаду керівника відділу стародруків І.П. Крип’якевич.
У 1947 році відділ стародруків нараховував близько 300 тисяч книг ХV–XІХ ст. (в т. ч. інкунабул, палеотипів, альдів, етьєнів, плантенів, ельзевірів та ін.). Після перевезення найбільш цінних фондів з Подільської філії бібліотеки, відділ під керівництвом І.П. Крип’якевича відкрився для читачів 1 квітня 1947 року. Проводилося упорядкування й інвентаризація розпорошених війною фондів, укладання каталогів, обслуговування читачів, екскурсії та підготовка і проведення виставок. Значною була й науково-бібліографічна робота, проведена у відділі за дев’ять місяців 1947 року, яка складалася з праці над такими темами: «Бібліографія київських друків ХVІ–ХVІІ ст.» (І.П. Крип’якевич), складання каталогу ельзевірів відділу стародруків (А.А. Карамишев), «До питання про перше видання «Путешествия из Петербурга в Москву» Радищева» (О.О. Радзімовський), «Оздоба книг київського друку ХVІІ–ХVІІІ ст.» (О.К. Захвалинський). Було проведено наукові засідання, на яких заслухано доповіді: «Москва в ельзевірах ХVІІ ст.» (А.А. Карамишева), «Початки київського друкарства» (І.П. Крип’якевича), «Про видання Євангелія Віленського друку кінця ХVІ ст.» (М.З. Суслопарова).
До документів науково-організаційної діяльності вченого відноситься і план роботи відділу стародруків на 1948 рік, в якому йдеться про окреслені Іваном Петровичем тематичні плани наукових досліджень співробітників відділу: «Бібліографія провінціальних друків ХVІ–ХVІІ ст.» (І.П. Крип’якевич), «Оздоба книг київського друку ХVІІ–ХVІІІ ст.» (О.К. Захвалинський), «Огляд історії київських бібліотек першої половини ХІХ ст.» (О.О. Радзімовський) та підготовка «Опису видань славетних друкарів» (А.А. Карамишев). Наступні документи відображають причину, за якою їм не судилося здійснитися.
Так, серед документів Архіву НБУВ зберігається «Витяг з протоколу № 9 засідання Президії АН УРСР від 4 квітня 1947 року», коли була заслухана доповідь віце-президента АН УРСР О.І. Білецького про «Науковий збірник Бібліотеки АН УРСР. № 1», виданий видавництвом АН УРСР наприкінці 1946 року. Рішенням Президії АН УРСР було заборонено випуск з друку цього збірника через наявність політичних помилок та «буржуазно-націоналістичних концепцій» у статтях Ю.О. Меженка «Бібліографія української книги, її завдання, обсяг і методи її створення» та І.П. Крип’якевича «Чергові досліди над діяльністю Івана Федорова». Збереглась в Архіві НБУВ і копія «Докладной записки о научном сборнике библиотеки Академии наук УРСР» на ім’я секретаря ЦК КП(б)У, товариша Л.М. Кагановича, підписана К. Литвином та І.Д. Золотоверхим. Останній, до речі, став наступним директором Бібліотеки АН УРСР, змінивши не тільки її назву на «Державна публічна бібліотека УРСР», а й реорганізував її з орієнтацію на масового читача. Для виразності обвинувачення автори доповідної цитують окремі рядки зі статті І.П. Крип’якевича: «Коли вдалося б довести належність Федорова до гуртка Курбського, можна б говорити про спільну культурну діяльність російських емігрантів на Західній Україні. Тоді постать Федорова піднялась би на вищий рівень». Хоча у 1947 році півтора тисячний тираж і «пішов під ніж», проте збереглося декілька архівних примірників. Наразі цифрова копія збірника доступна в електронній бібліотеці «Україніка» на порталі НБУВ.
Науковий доробок академіка І.П. Крип’якевича періоду 1920–1930-х років в ІР НБУВ представлений рукописами 13 статей вченого (ф. Х). Чималу наукову цінність має авторизований машинопис під назвою: «Київські друки ХVIІ–XVIIІ ст. Тимчасовий реєстр» (ф. 260).
У фонді Архіву УАН-ВУАН відклалися 13 листів І.П. Крип’якевича до керівника Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України ВУАН М.М. Могилянського. Навесні 1929 року вчений відвідав цілий ряд наукових установ Києва, засідання Історичної секції, Комісії історії українського права ВУАН. М.С. Грушевський мав намір рекомендувати свого учня на академіка ВУАН, але розпочаті у той час владою репресії проти науковців, зокрема процес над Спілкою визволення України, стали у тому на заваді. Серед інших фондів зберігаються листи Івана Петровича до С.І. Маслова, П.М. Попова, М.Ю. Брайчевського, С.А. Таранушенка, а також листи до вченого від С.І. Маслова, І.О. Гуржія, К.Г. Гуслистого.
Приватний епістолярій академіка представлений двома листами рідної сестри дружини Івана Петровича – Савини Йосипівни Сидорович (05.05.1895–25.11.1972), багатолітньої наукової співробітниці, завідуючої фондами Музею етнографії АН УРСР у Львові та сімома листами самої Марії Йосипівни (28.08.1887–6.02.1967), доньки церковного художника, з якою він побрався 15 липня 1913 року у с. Кудирявці (нині - Бузький р-н Львівської обл.). Листи відображають складний період життя родини у голодний повоєнний період, коли І.П. Крип'якевич був звинувачений в українському націоналізмі, зазнав переслідувань та разом з частиною львівських науковців був депортований до Києва, лишаючи дружину з важкохворим сином у Львові.
Отже, комплекс архівних документів академіка І.П. Крип’якевича, що зберігається в архівосховищах ІР НБУВ є важливою складовою джерельної бази не лише для вивчення персоналії самого вченого, а й репрезентативним для дослідження історії української науки ХХ ст.

UDC 930.253(477) (Krypyakevych I.)
Larysa Garbar,
ORCID 0000-0001-9733-2682,
Candidate of Historical Sciences,
Senior Research Associate,
Department of Manuscript Heritage Funds,
Institute of Manuscripts,
V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
e-mail: GarbarLV@ukr.net

ARCHIVAL DOCUMENTS OF IVAN KRYPYAKEVYCH IN THE FUNDS OF THE INSTITUTE OF MANUSCRIPT OF THE NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE NAMED AFTER VI VERNADSKY
The general characteristics of the composition and content of documents of the archival heritage of the famous Ukrainian historian Ivan Petrovich Krypyakevych are considered. The information potential of documents for research on the history of Ukrainian science is noted.
Keywords: Ivan Petrovich Krypyakevych, Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine named after VI Vernadsky, the archival heritage.