МУЗИЧНА КУЛЬТУРА У БІБЛІОТЕЧНИХ ТА АРХІВНИХ ФОНДАХ УКРАЇНСЬКОГО ВІЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (НА ВІДЗНАЧЕННЯ 100-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ)

ЗаявникКарась Ганна Василівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Від управління ресурсами – до управління знаннями» (2021)
ЗахідСекція 6. Музична культура і музичні фонди бібліотек та архівів в умовах сьогодення.
Назва доповідіМУЗИЧНА КУЛЬТУРА У БІБЛІОТЕЧНИХ ТА АРХІВНИХ ФОНДАХ УКРАЇНСЬКОГО ВІЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (НА ВІДЗНАЧЕННЯ 100-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 78.03:314.743 (430)
Карась Ганна Василівна,
ORCID 0000-0003-1440-7461,
доктор мистецтвознавства, професор,
професор кафедри методики музичного виховання та диригування,
Навчально-науковий інститут мистецтв,
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»,
Івано-Франківськ, Україна
e-mail: karasg@ukr.net

МУЗИЧНА КУЛЬТУРА У БІБЛІОТЕЧНИХ ТА АРХІВНИХ ФОНДАХ
УКРАЇНСЬКОГО ВІЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (НА ВІДЗНАЧЕННЯ 100-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ)

Розглянуто питання представлення музичної культури у бібліотечних та архівних фондах Українського Вільного Університету (Мюнхен). Висвітлено класифікацію документів і джерел.
Ключові слова: музична культура, бібліотека, архів, українська діаспора, Український Вільний Університет.

17 січня 2021 року виповнилося 100 років з дня заснування Українського Вільного Університету (далі – УВУ, нім. – Ukrainische Freie Universität) – унікальної наукової інституції діаспори, яка впродовж тривалого часу слугує зразком академічної свободи та об’єктивної правди в науці. УВУ тричі змінював свій осідок (Відень, Прага, Мюнхен), веде багатогранну педагогічну, науково-дослідну й видавничу діяльність, визнану в багатьох країнах світу і є осердям української науки за межами рідної землі. Університет виправдав чотири основні принципи, які були фундаментальними для його побудови: національний, соціальний, діяльний і виховний, перетворився на найважливіший центр українського академічного життя на еміграції. УВУ має багаті бібліотечні та архівні фонди, які слугують важливим ресурсом для мистецтвознавчих досліджень. Актуальність вивчення цих фондів зумовлена осмисленням цілісності української музичної культури.
Особисте опрацювання нами вказаних фондів УВУ дає можливість класифікувати джерела української музичної культури, які представлені тут, таким чином:
• архівні документи (Ф. Табори українських переміщених осіб на території Німеччини (1945–1955): запрошення на концерти, академії, пропам’ятні вечори); (Ф. Організація освіти української еміграції на території Німеччини та Австрії (1945–1970-ті): документи Української музичної школи (1948, Міттенвальд; 1948–1949, м. Мюнхен Фрайман); (Ф. Центральне представництво української еміграції в Німеччині (1945–2004, Відділ (референт) культури та освіти): документи, листування, зокрема із діячами музичної культури Г. Китастим, З. Лиськом, І. Повалячеком, Р. Савицьким, Є. Цегельським, В. Цісиком, Б. Максимовичем); (Ф. Аудіо-, відеоматеріали): відеозаписи концертів хорів діаспори з країн Європи, США); Особливу цінність мають записи фоноархіву радіо «Свобода» – виступи солістів-вокалістів, піаністів, хорів, бандуристів, Богослужби у виконанні різних хорів, курси гри на бандурі; серед нотних видань архіву: повний комплект видання «Музичні твори» О. Кошиця (Вінніпег, 1947; 12 випусків); рукописні партитури («Історичні пісні», «Школа гри на бандурі» (Ауґсбурґ, 1951), «Гласопіснець» (циклостильове видання, Кулемборґ, Голландія, 1949). В особовому архіві мистецтвознавця М. Гоція – колекція записів пісень з нотами, в т. ч. – записи пісень УПА. У тематичній збірці «Колекція з історії українського мистецького життя 1930–1990-х рр.»: афіші, запрошення, програми концертів, документи до 1000-ліття хрещення України-Руси. У 2002 році частина архівних матеріалів УВУ була передана Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського;
• докторські дисертації: Омеляна Нижанківського (1951, наук. керівник, проф., д-р З. Кузеля) – про історично-систематичне нашарування української народної пісні; Зиновія Лиська (1952, наук. керівник, проф., д-р І. Мірчук) – про музичні інструменти Княжої Доби; Ігоря Соневицького із США (1961, наук. керівник, проф., д-р О. Оглоблин) – «Артем Ведель та його музична спадщина»; Романа Придаткевича із США (1967, наук. керівник, проф. д-р Б. Лончина) – «Іван Франко і українська музика»; Андрія Шуля із США (1971, наук. керівник, проф. д-р А. Вирста, рецензент В. Витвицький, порадники-консультанти – З. Лисько, П. Маценко) – «Історично-теоретична макро-аналіза хорової стилістики в 35-ох однохорових «Духовних концертах» Бортнянського»; Аристида Вирсти із Франції (1974, наук. керівник, проф. д-р W. Kohlender) – робота присвячена скрипковій педагогіці ХІХ століття; Олени Квірмбах-Сидоренко із США (1974, наук. керівник, проф. О. Кульчицький) – «Місце музики в системі філософії Шопенгауера»; Еліґіуса Пшебіндовського (1988, наук. кер., д-р А. Вирста) – «Українські мелодії в польській музиці»; Андріана Бриттана із США (2005, наук. керівник, проф. М. Скорик) – про оперу «Довбуш» С. Людкевича; Люби Жук з Канади (2007, наук. керівник, д-р А. Бриттан) – «Фортепіанні твори композиторів українського походження в Канаді і США»; Алли Боборикіної (2011, наук. керівник, проф. О. Козаренко) – «Особливості адаптації і потреби системи К. Орфа (Німеччина) і Ш. Сузукі (Японія) в пострадянській Україні»;
• магістерські роботи: Олени Квірмбах-Сидоренко (1972, наук. керівник, проф. д-р Н. Полонська-Василенко) – «Культура України у ХVІІІ ст.»; Ярослава Щура (2002, наук. керівник, проф. Л. Жук) – «Музична творчість Бориса Кудрика»;
• видання УВУ: про УВУ у різні періоди; програми викладів; наукові та ювілейні збірники (статті Ф. Стешка, А. Ольховського, М. Антоновича, Б. Шарка), монографії (Antonowycz M. Ukrainische geistliche Musik. München, 1990);
• періодичні видання української еміґрації (Німеччина) періоду (1945–1955 рр.), в яких висвітлювалися різноманітні питання музичної культури діаспори;
Підсумовуючи, зазначаємо, що місія УВУ полягала насамперед у тому, що цей заклад давав змогу студентам-українцям діаспори вивчати ті предмети, які в СРСР були заборонені, або спотворені до невпізнанності. Сьогодні молодь з України має нагоду вивчати життя Заходу, користатися його бібліотекою та архівом. Тут же в УВУ навчаються і студенти діаспори. Тому одна з найважливіших місій Університету – бути науковим мостом між світом діаспори і сучасною Україною. УВУ – чи не єдиний університет поза межами України з українською мовою викладання, з правом присвоєння вчених ступенів маґістра та доктора наук. На сучасному етапі головна місія УВУ – стати провідним науково-дослідним центром українознавчих студій в Євросоюзі, своєрідним інтелектуальним мостом між Україною, Німеччиною та країнами Євросоюзу, а також науковим та культурним центром для представників української діаспори з різних країн Євросоюзу. Своєю багатогранною діяльністю Український Вільний Університет прагне до подолання бар’єру між державами і до кращого порозуміння між народами, а його бібліотечні та архівні фонди є важливим джерелом для наукових досліджень української музичної культури.

UDC 78.03:314.743 (430)
Hanna Karas,
ORCID 0000-0003-1440-7461,
Doctor of Arts, рrofessor,
рrofessor of Department of Music Education and Conducting Methods,
Vasyl Stefanyk Prеcarpathian National University,
Ivano-Frankivsk, Ukraine
e-mail: karasg@ukr.net

MUSIC CULTURE IN LIBRARY AND ARCHIVAL FUNDS OF UKRAINIAN FREE UNIVERSITY (TO CELEBRATE THE 100TH ANNIVERSARY OF ESTABLISHMENT)

The issue of presentation of music culture in the library and archival funds of the Ukrainian Free University (Munich) is considered. The classification of documents and sources is covered.
Keywords: music culture, library, archive, Ukrainian diaspora, Ukrainian Free University.