Творчість Артемія Веделя як зразок для наслідування (за нотними матеріалами Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Тези доповіді

УДК 78.071.1 (477)
Гусарчук Тетяна Володимирівна,
ORCID 0000-0001-8067-4010,
доктор мистецтвознавства, доцент,
професор кафедри історії української музики
та музичної фольклористики,
Національна музична
академія України імені П. І. Чайковського,
Київ, Україна
tvhusarchuk@gmail.com

ТВОРЧІСТЬ АРТЕМІЯ ВЕДЕЛЯ
ЯК ЗРАЗОК ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ
(ЗА НОТНИМИ МАТЕРІАЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО )

Окреслено гіпотетичне поле пошуку запозичень з урахуванням перебігу історико-стильових процесів та специфіки функціонування творчої спадщини композитора.
Ключові слова: індивідуальний стиль, творчість Артемія Веделя, наслідування, духовна музика.

Творчість Артемія Веделя стала одним із найсамобутніших явищ в історії української музики і до того ж найранішим яскравим зразком сформованого індивідуального стилю. Тому цілком природно, що автори духовної музики пізніших епох, а можливо, і сучасники композитора, перебуваючи під впливом потужної аури його творів, свідомо чи несвідомо наслідували певні елементи його стилю, на що, зокрема, вказували М. Грінченко та І. Соневицький. Проте й досі цей спектр вітчизняної духовно-музичної спадщини не досліджено, виявлено лише поодинокі випадки, де спостерігаються певні впливи.
Причина такого стану дослідження проблеми полягає передусім у відсутності в полі зору дослідників яскравих прикладів наслідування, що пояснюється зміною парадигм церковно-музичної творчості у ХІХ столітті, а також специфікою функціонування творчої спадщини композитора, яка тривалий час, по суті, була під забороною, тож мало виконувалась, але все одно виконувалася й переписувалася, почасти анонімно. Наслідком таких обставин стало те, що деякі твори загубилися серед анонімних, ряд творів, навпаки, був помилково приписаний композитору, а значна частина спадщини не раз піддавалася всіляким переробкам. Тому й досі існує проблема авторської атрибуції стосовно ряду творів, а також окремих їх фрагментів, які могли бути результатом пізнішої реставрації.
Отже, враховуючи ці умови поширення творчості А. Веделя, можемо гіпотетично окреслити поле пошуку її впливів, адже має йтися про творчість тих композиторів, які могли знати його твори – виконувати, вивчати або хоча б чути. На жаль, точно вказати на таких авторів ми можемо лише в поодиноких випадках: це передусім учень Артемія Веделя Петро Турчанінов, видавці творів композитора Василь Петрушевський, Михайло Гольтісон та Михайло Лисицин, видатні виконавці творів А. Веделя Олександр Архангельський та Олександр Кошиць. При цьому, якщо вплив Веделя на оригінальну творчість П. Турчанінова – це відомий факт, який, утім, досі не отримав належного аналітичного розгляду, то в інших випадках можемо робити лише припущення. При цьому вірогідність позитивного результату майбутніх досліджень тут різна і загалом невелика. Однак знаходження хоча б окремих «слідів» впливу було б дуже цікавим, передусім у творчості В. Петрушевського та О. Кошиця. Гіпотетично міг, навіть мав бути знайомий із творами А. Веделя Степан Дегтярьов. Явні аналогії у творах цих композиторів виявив А. Кутасевич, зробивши при цьому висновок про первинність певних елементів стилістики саме у творах А. Веделя.
Однак усі названі композитори не підходять під категорію епігонів. Де ж потрібно шукати останніх? Як видається, передусім – серед маловідомих авторів та анонімів у колі Києво-Могилянської академії, де традиція виконання творів Веделя майже ніколи не переривалася. Яскравим підтвердженням цьому є своєрідні редакції творів А. Веделя, які містяться в рукописах із колишньої бібліотеки хору КДА, що засвідчують не лише факти звернення регентів до спадщини композитора, а й творчий підхід до роботи з цими композиціями. З одного боку, можемо розглядати такі втручання в авторський текст як негативне явище, як регенське свавілля, але з іншого – у цьому явищі можна вбачати й паростки наслідування, адже не завжди такі редакторські втручання мали на меті тільки спрощення нотного тексту або свідчили про явне нерозуміння їх авторами оригінального стилю класика ХVІІІ століття. Іноді в них уже помітні спроби навіть посилити, нехай недоречно, стилістичну характеристичність творів. Такі ознаки, наприклад, спостерігаємо в анонімній редакції духовного концерту А. Веделя «На ріках Вавилонських» ля мінор, переписаній у партитурі з шифром КДА П. № 23 р. Зокрема, поряд із такими втручаннями, як пропуск цілої частини концерту на слова «Прильни язик мой гортані моєму» (пропущено 25 тактів), поряд із суттєвими відмінностями у фінальній частині на слова «Блажен іже імет і разбієт» (зокрема, двічі пропущено по два такти й дуже спрощено завершення), звертають на себе увагу й додаткові розспіви на слові «пліншії» (такти 22–26) та на слові «о камінь» у фіналі, які імітують веделівську стилістику.
Отже, процес освоєння стилю композитора відбувався у безпосередньому – виконавському контакті з його творами, і, звичайно, це не могло не позначитися на власній творчості тих же самих регентів Київської духовної академії. І справді, композиції, подібні до стилю А. Веделя, трапляються в рукописах колекції КДА, а також у рукописних поголосниках із Михайлівського Золотоверхого монастиря, які зберігаються в Інституті рукопису НБУВ. Наприклад, можемо вказати на декілька таких композицій в рукописі з шифром ІР НБУВ І 5590 (дискант І), арк. 133–138. Цікавим є запис наприкінці першого з творів – «Достойно єсть»: «Смотрено 3-го декабря 1811 року», – який вказує на досить ранній час створення хору. Отже, на всі ці рукописні матеріали варто передусім звернути увагу.
Звичайно, окрім цього, пошук може охоплювати дуже широке коло джерел, які нині зберігаються у храмових бібліотеках Києва, Чернігова, Ніжина, Білої Церкви та інших міст Наддніпрянської України, де, як відомо, творчість А. Веделя отримала більше розповсюдження, ніж на Західній Україні (порівняймо з потужним впливом творчості Д. Бортнянського у Галичині).
Окремим «сегментом» впливу творчості А. Веделя є безпосередні присвяти композиторові (твори Ю. Іщенка, В. Сильвестрова, Л. Дичко, С. Острової), а також окремі аспекти стилістики в духовних творах сучасних композиторів.

UDC 78.071.1 (477)
Husarchuk Tetiana Volodymyrivna,
ORCID 0000-0001-8067-4010,
Doctor in Art Studies,
docent, professor of the Department of History
of the Ukrainian Music and Musical Ethnology,
P. I. Tchaikovsky Ukrainian National Academy of Music,
Kyiv, Ukraine
tvhusarchuk@gmail.com

ARTEMIJ VEDEL’S CREATIVITY AS THE SAMPLE FOR THE IMITATION (ON THE NOTE MATERIALES OF V. I. VERNADSKY NATIONALE LIBRARY OF UKRAINE)

A hypothetical search field of loanwords was outlined, taking into account the course of historical and stylistic processes and the specifics of the functioning of the composer's creative heritage.
Key words: individual style, Artemij Vedel’s creativity, imitation, spiritual music.