Гуманістичні та технократичні підходи до побудови стратегії розвитку бібліотечно-інформаційної сфери

Тези доповіді

Олена Вікторівна ВОСКОБОЙНІКОВА-ГУЗЄВА,
провідний науковий співробітник
Інституту біографічних досліджень,
кандидат історичних наук (Київ)

ГУМАНІСТИЧНІ ТА ТЕХНОКРАТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПОБУДОВИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ

У ході аналізу фахових уявлень періоду 90-х років ХХ ст. – 10-х років ХХІ ст. щодо пріоритетних напрямів розвитку окремих бібліотек і бібліотечних систем (як на рівні стратегічних документів, так і окремих публікацій і досліджень) нами була помічена та вирізнена низка концептуальних, філософсько-світоглядних підходів стосовно визначення цих напрямів.
Так, у «Концепції бібліотечної справи у СРСР» (1990) розробники мали на меті обгрунтування перспективних напрямів розвитку бібліотечної справи, визначення чітких орієнтирів щодо організації та функціонування галузі з урахуванням тогочасних соціально-економічних і політичних змін у суспільстві. Провідною ідеєю стало відродження гуманістичної сутності бібліотеки, фіксація пріоритету її культурної місії як соціального інституту, з урахуванням необхідності впровадження у діяльність оновленої бібліотеки прогресивної інформаційної технології, сучасних методів господарювання тощо. Окремий розділ Концепції – «Бібліотека у суспільстві, що змінюється» – визначав риси оновленого образу бібліотеки, наголошуючи на самоцінності бібліотеки як соціального інституту, гуманістичному спрямуванні її діяльності, демократичності та розмаїтті організаційних форм бібліотечного обслуговування, самостійності установ у проведенні бібліотечної політики, націленості на забезпечення доступності інформації, зокрема, й за рахунок впровадження нових інформаційних технологій тощо.
Одним із пріоритетних у діяльності бібліотеки як соціального інституту був заявлений напрям «Бібліотека та особистість», спрямований на необхідність оновлення духовного, інтелектуального та морально-етичного потенціалу суспільства, з наголосом на суверенітет читача у процесі обслуговування, інтенсивний перехід до навчання задля розвитку, впровадження різноманітних форм бібліотечно-інформаційного обслуговування. Проте, як констатує А. В. Соколов, у пострадянському бібліотекознавстві ідея бібліотечного гуманізму (відродження гуманістичної сутності бібліотеки та закріплення пріоритету її культурної місії), на якій будувалася дана Концепція, розвитку не отримала. Попри такий висновок авторитетного російського дослідника, ми прослідковуємо цей напрям у подальших розробках українських і російських науковців та організаторів бібліотечної справи.
Принципи демократизації, гуманізації, відродження духовності, національної самосвідомості з урахуванням інтересів кожного читача та різних соціальних груп стали філософським підґрунтям оновлення бібліотечної діяльності у масштабному, з довготривалою перспективою, програмному документі з визначення пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної бібліотечної системи — «Концепції розвитку бібліотечної справи на Україні до 2005 р.» (1992).
Значну увагу приділено аналізові конфлікту технократичних і гуманістичних ідей у бібліотекознавстві та практичній роботі бібліотек у публікаціях С. А. Басова. Автор констатує, що бібліотеку слід розглядати та характеризувати на перетині двох неподільно пов’язаних сутнісних ознак — цивілізаційної та соціокультурної. Цивілізаційна складова у діяльності бібліотеки відображає необхідність організації руху у часі та просторі документованої «пам’яті людства» та виконання інформаційних запитів споживачів. Саме тут може використовуватись уся сила науково-технічного прогресу, сучасних ІКТ тощо. Соціокультурна складова передбачає необхідність «цілепокладання» (створення ціннісних орієнтирів) бібліотечної діяльності у цілому (як у процесі формування фондів, так і обслуговування читачів). Таким чином, вона керує цивілізаційною складовою у конкретні історичні періоди, у конкретних країнах, у конкретній бібліотеці. Такі «цілепокладання» можуть носити як технократичний, так і гуманістичний характер, суттєво впливаючи на якість основного культурного «продукту» бібліотеки — соціальну пам’ять суспільства та на стратегію роботи з читачами. С. А. Басовим зроблено спробу довести, що для формування наукових основ професійної свідомості виключну роль відіграє аналіз феномена бібліотеки у контексті категорій цивілізації та культури, а цивілізаційні та соціокультурні процеси у діяльності сучасної бібліотеки входять у складні динамічні стосунки, які породжують різні ідейні підгрунття для формування стратегії розвитку бібліотеки як соціального інституту у ХХІ ст. На думку С. А. Басова, яку поділяє й А. В. Соколов, вплив бібліотеки на життєдіяльність людини та суспільства може бути не лише гуманістично розвиваючим, а й технократично-деструктивним. І бібліотечне співтовариство має послідовно та вдумливо визначатися, на якому світоглядному фундаменті будувати проект модернізаційного розвитку власної галузі.
Певною мірою співзвучна позиція висловлювалася К. Ю. Генієвою при розгляді традиціоналістичної та плюралістичної світоглядних парадигм соціокультурного розвитку та їх впливу на сучасну бібліотечно-інформаційну діяльність. Плюралістична парадигма органічно пов’язана із такими сучасними факторами як глобалізація усіх сфер суспільної діяльності та технологічні здобутки у сфері комунікацій, а їхні наслідки (попри безліч явних «плюсів»), як зазначає дослідниця, можуть бути й негативними. Так, зокрема, технологічна революція у сфері комунікацій, активне входження ІК соціальних мереж у життя сучасної людини, призводить до інформаційного перенасичення, неможливості сприйняти увесь обсяг безперервно пропонованої інформації, змушує задовольнятися поверховим засвоєнням знань. А процес глобалізації, включаючи взаємодію на рівні культур, не тільки збагачує їх, а й виявляє розбіжності та особливості мислення та поведінки окремих народів, закріплені у традиційній культурі, отже, може ставати болісним процесом, адже торкається стереотипів поведінки, засвоєних із основами власної культури, а інколи загрожує втратою національної ідентичності.
На сьогодні у бібліотечно-інформаційній сфері України активно розробляються питання визначення пріоритетів подальшого розвитку бібліотек різних типів, досліджуються можливості застосування різних стратегій, зокрема й модернізаційного розвитку. Головною світоглядною ідеєю стає перетворення бібліотечної сфери у найважливішу ланку інформаційної індустрії з метою глобального покращення інформаційного забезпечення усіх сфер життєдіяльності людини, її максимальної творчої реалізації.
Розглядаючи бібліотеку як соціальну систему взаємодії людини та інформації, яка еволюціонує відповідно до змін у суспільстві та розвитку індивіда, акцентуємо увагу на важливості збереження гуманістичних підходів до розвитку сучасної бібліотеки в період модернізаційного, техніко-технологічного розвитку та загальної глобалізації.