В. І. ВЕРНАДСЬКИЙ І АРХІВИ

Тези доповіді

УДК 930.253 (Вернадський В. І.)
Новохатський Костянтин Євгенович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2569-8754,
старший науковий співробітник,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
м. Київ, Україна
e-mail: knovohat@i.ua

В. І. ВЕРНАДСЬКИЙ І АРХІВИ

На підставі вивчення друкованих і архівних джерел, щоденників В. І. Вернадського, його листування та службових документів періоду перебування вченого в Україні (1918–1920), розглянуто питання про ставлення В. І. Вернадського до архівів і архівної справи.

Ключові слова: В. І. Вернадський, архівна спадщина, архівна справа

Дослідження формування та розвитку ретроспективної документної наукової інформації передбачає вивчення процесів зародження, становлення і трансформації ідей та теорій щодо архівної справи, діяльності архівів у той чи інший період, а також життя та діяльності діячів архівної справи, як видатних науковців, так і рядових працівників, а також умов і обставин тогочасного життя, в рамках яких розвивалася архівна галузь.
У пропонованій доповіді розглянемо ставлення до архівної справи та архівної спадщини вченого-енциклопедиста, академіка В. І. Вернадського. Безперечно, домінуючим аспектом теми «В. І. Вернадський і архіви» є питання про архівну спадщину В. І. Вернадського: формування, склад й доля архіву вченого. Безпосередньо з цим пов’язане питання дослідження інформації про В. І. Вернадського в архівах: перелік і доступність архівних фондів і окремих документів різних установ і осіб, з якими він контактував, у тому числі й за кордоном. Як наслідок розгляду попередніх аспектів, постає питання про реконструкцію наявними на сьогодні методами цілісної архівної спадщини В. І. Вернадського. За останні десятиріччя багатьма вернадськознавцями зроблено вже чимало з усіх зазначених напрямків. Особливої оцінки у цій «вернадськіані» заслуговують дослідження російського історика М. Ю. Сорокіної, присвячені архівній спадщині академіка В. І. Вернадського, як єдиного комплексу архівних документів, об’єднаних походженням і внутрішніми зв’язками, що відображають життя та діяльність ученого, історії формування цього комплексу, систематизації, описування та використання [1].
У цьому контексті логічним, на нашу думку, є розгляд питання, яке ще не стало предметом спеціального дослідження: про ставлення В. І. Вернадського до архівів в цілому та архівної справи як галузі буття суспільства. У формуванні поглядів вченого на архіви визначальну роль мали як станові, родинні традиції, так і погляди на значення документальних носіїв знання – «листів і паперів» – в тогочасному науковому середовищі. Починаючи з молодих років В. І. Вернадський, крім навчальних, викладацьких, експедиційних та інших службових записів, вів щоденникові записи «для себе», активно листувався з рідними, друзями, колегами. З часом у вченого міцнішає потреба у фіксації інформації, розширюється коло спілкування за рахунок вітчизняних вчених, соратників з громадсько-політичної діяльності, офіційних осіб, зарубіжних науковців тощо. Поступово в нього нагромаджується комплекс документів у вигляді особового архіву. Водночас, як засвідчують документи, В. І. Вернадський все більше усвідомлює значення і цінність власного архіву, він турбується про його збереження, зокрема, під час неодноразових переїздів (іноді термінових і вимушених). З роками у В. І. Вернадського у зв’язку з концентрацією зусиль на головних наукових проблемах дедалі більшим стає усвідомлення швидкоплинності і необоротності часу, зростає стурбованість щодо невпорядкованості домашнього архіву. Вчений періодично робить спроби навести лад в особистому архіві, який виглядав, як «купи паперів». На схилі літ у В. І. Вернадського зароджується ідея створення на основі документів архіву «Хронології» – хроніки родини, що, за задумом вченого, мала перерости у спогади «Пережите і передумане».
Інший аспект теми – науково-організаційна діяльність академіка В. І. Вернадського, спрямована на створення архівів, як державних установ або їх підрозділів, надходження до них документів, у тому числі особового походження, організації використання архівних джерел в історичних дослідженнях. У цьому контексті слід згадати, зокрема, його позитивне налаштування і всебічну підтримку у питаннях створення і організації діяльності історичного архіву, як установи при УАН, Архівного управління УД, Архіву Криму під час створення Української академії наук, Національної бібліотеки Української Держави, ректорства в Таврійському університеті тощо.

Список використаних джерел
1. Сорокина М. Ю. Ученые и архивы: к истории «архивного наследия» В. И. Вернадского // Архив Академии наук – достояние национальной и мировой науки и культуры. Материалы международной научной конференции. Москва, 10–14 ноября 2008 г. Москва, 2009. С. 391–413.

References
1. Sorokina M. Yu. (2009). Uchenye i arkhivy: k istorii «arkhivnogo naslediya» V. I. Vernadskogo [Scientists and archives: to the history of the «archival heritage» of V. I. Vernadsky]. Arkhiv Akademii nauk – dostoyanie naczionalnoj i mirovoj nauki i kul`tury. Materialy mezhdunarodnoj nauchnoj konferenczii. Moskva, 10–14 noyabrya 2008 g. Moskva, рр. 391–413. [In Russian].
UDC 930.253 (V. I. Vernadsky)
Novohatsky Kostyantyn,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2569-8754,
Senior Research,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: knovohat@i.ua

V. I. VERNADSKY AND ARCHIVES

Based on the study of printed and archival sources, diaries of V. I Vernadsky, his correspondence and official documents of the scientist's stay in Ukraine (1918–1920), the question of V. I. Vernadsky’s attitude to archives and archival business is considered.

Keywords: V. I. Vernadsky, archival heritage, archival business.