Джерела персональної інформації радянської доби в біографічному дослідженні

Тези доповіді

УДК 94(47+57)929:001.814-027.552
Томазов Валерій В’ячеславович,
ORCID 0000-0003-4052-9438
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: tomazov.valery@gmail.com

ДЖЕРЕЛА ПЕРСОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ В БІОГРАФІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

Публікація присвячена писемним джерелам персональної інформації радянської доби, які мають офіційне походження та є основою для здійснення біографічного дослідження.

Ключові слова: джерела персональної інформації, біографічне дослідження, акти громадянського стану.

Під час здійснення біографічної розвідки необхідно насамперед визначити джерельну базу, потрібну для опрацювання. Успішне розв’язання саме цієї початкової проблеми дослідження забезпечує позитивний результат в цілому. Джерела, які використовуються для реконструкції біографії певної особи, надзвичайно різноманітні й охоплюють незалежно від форми фіксації практично всі свідчення, що містять інформацію про людину. Кількість їх незліченна. Серед них найбільш достовірними є писемні документи офіційного походження, тобто утворені в результаті роботи державних органів. Виявлення таких джерел вимагає від дослідника значної обізнаності із системою функціонування органів влади та адміністративно-територіальним поділом різних історичних часів.
Розглянемо кілька джерельних комплексів радянської доби, які містять найважливішу персональну інформацію.
1) Акти громадянського стану, тобто записи про народження, одруження та смерть. У дорадянський період основні події у житті людини фіксувалися церквою. Але 20 лютого 1919 р. декретом ВУЦВК і РНК УСРР цю функцію було передано до компетенції держави. Формуляри реєстраційних документів змінювалися з часом, однак основні відомості залишалися більш-менш сталими. Так, у записі про народження занотовувалися повна дата та місце народження дитини, прізвище, ім’я та по батькові батьків, їхнє місце проживання, вік, національність, основний рід занять; у записі про шлюб – прізвище, ім’я та по батькові наречених, їхнє прізвище після шлюбу, місце проживання, вік, національність, кількість шлюбів кожного та сімейний стан на момент шлюбу (парубок, дівчина, удова, удовець, розлучені), рід занять; у записі про смерть – повна дата та місце смерті, повна кількість років і сімейний стан на час смерті, причина смерті, національність та рід занять небіжчика. Кожен з актів громадянського стану супроводжувався відміткою про особу, яка повідомила про подію. Радянською новацією стали записи про розлучення, в яких зосереджено такі відомості: повна дата та місце розривання шлюбу, прізвище, ім’я та по батькові подружжя, їхнє місце проживання, вік, національність, основний рід занять, кількість шлюбів кожного, прізвище після розлучення, наявність дітей та засоби їх утримання. Необхідно зазначити, що в дорадянські часи розлучення відбувалися у надзвичайних випадках (доведений перелюб, перебування одного з наречених у дійсному шлюбі чи важка фізична хвороба одного з наречених, зокрема психічна, про яку було невідомо іншому, безвісна відсутність одного з подружжя понад 5 років чи засудження за тяжкі злочини та позбавлення станових прав) і знаходилися у компетенції вищих керівних релігійних органів. Метричні книги про розлучення існували лише в іудеїв. Органи РАЦС фіксували події у житті людини незалежно від її соціального й етнічного походження та конфесійної приналежності. У 1929 р. було встановлено 75-річний термін зберігання метричних записів. Ці матеріали обмежені у використанні. Довідки видаються лише членам родини за умови доведення споріднення та певним державним інституціям. Після закінчення 75-річного терміну метричні записи передаються з РАЦСів до фондів державних архівів та можуть опрацьовуватися дослідниками. Зараз до державних обласних та міських архівів уже передано записи 1919–1939 рр. Ці документи зберігаються за адміністративно-територіальним принципом.
2) Господарські книги сільських рад, в яких містяться прізвище, ім’я та по батькові селянина й усіх його домочадців, а також місяць та рік народження, національність, рівень освіти, місце навчання та служби, час вступу до колгоспу, посади, наявність інвалідності та пенсійного забезпечення всіх членів родини. У разі від’їзду чи тимчасової відсутності когось із сім’ї, народження та смерті в книзі робилися відповідні позначення. Тут же детально повідомлялося про власність родини – розмір земельної ділянки з розташованими на ній будівлями (для житлового будинку зазначалась навіть дата спорудження), кількість худоби, птиці, сільськогосподарського реманенту і техніки, транспортних засобів, наявність пасіки, саду, городу. Цей документ було введено в обіг сільських рад постановою СНК СРСР від 26 січня 1934 р. Книги складалися раз на три роки, однак щорічно двічі на рік – на 1 січня та 1 червня – в них вносилися уточнення. Сьогодні ці документи зберігаються в державних обласних архівах у фондах сільських рад.
3) Особові листи з обліку кадрів та автобіографії, які разом з особовою справою працівника сьогодні знаходяться або в поточних архівах установ, або в їх фондах в обласних та міських архівах. У них відкладалися основні дані про людину: місце та повна дата народження, рівень освіти, місце та час її здобуття, основні кар’єрні досягнення (посади, місця роботи, нагородження), громадська та партійна діяльність, сімейний стан, склад родини. За досить високої інформативності вони, на жаль, мають нижчий рівень достовірності порівняно з дорадянськими документами. Це пояснюється іншою формою організації радянського діловодства, відсутністю системності, фаховості. На відміну від послужних списків особові листи заповнювалися безпосередньо зацікавленою особою, тому могли містити як умисні, так і неумисні спотворення інформації.
4) Особові справи учнів шкіл та студентів вищих навчальних закладів, що відклалися у фондах освітніх установ в українських архівах. У них можна почерпнути не лише інформацію про учня чи студента (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, характеристики, фотографія), а й відомості про батьків.
Звичайно, для біографічного дослідження можуть залучатися й інші джерела – трудові книжки, газетні статті, нагородні листи, документи про військовий облік тощо.
Таким чином, дослідник під час здійснення біографічної розвідки обов’язково має визначитися з джерельною базою, яка безпосередньо пов’язана з реаліями історичної доби – особливостями функціонування державної системи, адміністративно-територіальним поділом, принципами діловодства. Виявлення та відбір необхідних документів, а потім їх критичне опрацювання є запорукою наукового успіху.

UDC 94(47+57)929:001.814-027.552
Tomazov Valerii,
ORCID 0000-0003-4052-9438
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate, Senior Research Associate,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: tomazov.valery@gmail.com

SOURCES OF PERSONAL INFORMATION OF THE SOVIET PERIOD IN BIOGRAPHICAL STUDY

In the publication is analyzed to written sources of personal information of the Soviet period, which are of official origin and are the basis for biographical research.

Keywords: sources of personal information, biographical study, civil status acts.