Особливості стабілізації матеріальної основи документів під час індивідуальної санітарно-гігієнічної обробки

ЗаявникВолосатих Людмила Михайлівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Збереження бібліотечних фондів: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіОсобливості стабілізації матеріальної основи документів під час індивідуальної санітарно-гігієнічної обробки
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Волосатих Л.М., пров. інженер-хімік НБУВ


Особливості стабілізації матеріальної основи документів під час індивідуальної санітарно-гігієнічної обробки.


Найважливішою функцією великих книгозбірень є забезпечення збереження для наступних поколінь інформаційної бази, накопиченої упродовж минулих століть. На практиці проблема зводиться до необхідності стабілізувати або навіть покращити фізичний стан значної кількості книжкових документів за умови їх природної тенденції до старіння та руйнування матеріалів, з яких виготовлено книгу.
Тому одним з основних напрямків постійнодіючого комплексного екологічного моніторингу приміщень та фондів в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (НБУВ) є проведення науково-прикладних обстежень на рівні окремої вибірки. Для практичного впровадження технології масової стабілізації матеріальної основи документів (МОД) виконуються обстеження фактичного фізичного стану стародруків, рукописних документів і колекційних видань, що зберігаються у спеціалізованих підрозділах НБУВ, на рівні кожної одиниці зберігання.
Обстеження передбачають проведення візуального огляду з метою виявлення наявності механічного пошкодження, мікологічного та ентомологічного ураження, а також дослідження структурних і хімічних властивостей матеріальної основи документів: визначення кислотності, вологості паперу книжкових блоків і елементів оправ контактним способом. Результати комплексного науково-прикладного дослідження документів покладено в основу стабілізаційних технологічних операцій, які забезпечать всебічну надійність і сталість зафіксованого фізичного стану кожного документа стосовно трьох взаємозалежних факторів: механічного, хімічного і біологічного.
Довговічність бібліотечного документа як одиниці зберігання передусім залежіть від тривкості паперу – основного носія інформації книжкової продукції. Відомо, що найбільшу тривкість має папір XVII– XVIII ст., виготовлений у ручний спосіб із бавовняного, льняного, конопляного ганчір’я, проклеєний клеєм тваринного походження. Менш довговічним вважається ганчір’яний папір ХІХ ст., виготовлений машинним способом з використанням каніфольного проклеювання. Швидко старіє й руйнується дешевий кислотний папір, виробництво якого започатковано в наприкінці ХІХ ст.
Показовою ознакою пергамену, який зазвичай використовувався як для покриття книжкових оправ, так й для виготовлення книжкових блоків у XVI–XVIII ст., є його висока гігроскопічність. За надмірної вологості пергамен зморщується і починає жолобитися. Загалом пергамен є потенційно тривким матеріалом тривалого зберігання при нормальних умовах збереження у книгосховищах.
Традиційним і не менш популярним матеріалом оправ XVI–XVIII ст. була шкіра. Ії використовували для покриття всієї оправи або для окремих елементів у поєднанні з іншими матеріалами. Загалом шкіряні оправи належать до дорогих і потенційно тривких. Вони мають естетичний вигляд та є зручними в користуванні.
На усі ці властивості матеріалів необхідно звертати увагу у процесі обстеження бібліотечних документів.
Відповідно до плану роботи цього року фахівцями відділу наукових технологій збереження фондів НБУВ було здійснено обстеження фактичного фізичного стану рукописного фонду № 301 «Рукописи церковно-археологічного музею при Імператорській Київській Духовній Академії» (КДА), якій зберігається в Інституті рукопису НБУВ. Документи мають датування від початку XVст. до кінця ХІХ ст. Приміщення інституту розташовані у північно-західній частині будівлі бібліотеки. Температурно-вологісний режим цієї частини будівлі є стабільним упродовж усього року і загалом відповідає вимогам діючого стандарту з консервації документів ГОСТ 7.50-2002 «Консервация документов. Общие требования». Усього було оглянуто 3513 рукописів. Ці документи виготовлені на папері різного сорту: ганчір’яний папір ручного способу виготовлення та машинного, зустрічаються документи на пергамені. Практично усі оправи – шкіряні. Незважаючи на те, що документи зберігаються у відносно стабільних умовах, у процесі науково-прикладних обстежень виявлено рукописи з ознаками різного виду та ступеню біологічного ураження. Основна кількість – це ентомологічні пошкодження шкіряних оправ, мікробіологічні ураження книжкових блоків, а також зустрічаються документи зі слідами діяльності гризунів.
Усі документи з ознаками мікологічного ураження, які були виявлені при обстеженні, вилучаються з основного масиву рукописного фонду для проведення стабілізаційної обробки у дезкомплексі НБУВ, яка включає декілька стадій. Насамперед проводиться відбір проб з поверхні кожного документа для встановлення виду мікроміцетів, їх життєздатності та вибору методу дезінфекційної обробки. Для забезпечення довготривалого збереження документів і запобігання розповсюдженню мікроскопічних грибів у НБУВ в останні роки здійснюється обробка документів 1%-ним розчином ніпагіну в 70%-ому етиловому спирті, яким просочуються ватні тампони. Цей розчин досліджувався упродовж 2014–2015 рр. фахівцями-мікробіологами відділу НТЗФ та за результатами експериментальних досліджень було підтверджено його високу фунгіцидну дію та безпеку для співробітників, які здійснюють дезінфекційну обробку. Застосування етилового спирту саме такої концентрації мотивується його максимальними фунгіцидними властивостями та можливістю швидкого висушування матеріальної основи документів після їх зволоження у процесі обробки. Оскільки етиловий спирт – полярний розчинник, це сприяє рухомості дезінфікуючого розчину по поверхні документів і мінімізує негативний вплив обробки на фізико-механічні властивості паперу.
Згідно з вимогами стандарту на консервацію документів стабілізація фондів по відношенню до мікологічного фактора має виконуватися з використанням антигрибкових сполук та обробки, яка забезпечує вологомісткість матеріалу не більше 10,0%. Науково-прикладними дослідженнями було підтверджено виконання цієї вимоги стосовно зволоження МОД. Під час обробки відбувається підвищення вологості паперу, що призводить до збільшення товщини волокон. Тому при зволоженні паперу при проведенні дезінфекційної чи санітарно-гігієнічної обробки здійснюється деформація аркуша, що може призвести до скручування та короблення поверхні. Причиною деформації документів, котрі представлені на папері ручного способу виготовлення (ганчір’яний) є структурна неоднорідність цього паперу, тому наслідком дезінфекційної обробки такого паперу є незначне короблення без інтенсивного скручування. Для інтенсифікації процесу висушування документів, ефективність якого залежить від виду паперу, фактичного фізичного стану та параметрів температурно-вологісного режиму приміщення, де здійснюється обробка, необхідним є оптимальне поєднання декількох видів висушування. За сприятливих погодних умов та відносно задовільного стану документів, що обробляються, застосовується природне висушування. Для досушування стародрукованих видань до нормативного показника вологості 6-8% застосовується конвективне висушування за допомогою вентиляторів. За несприятливих умов навколишнього середовища та в період відключення опалення застосовується конвективне висушування теплим повітрям. При підвищенні вологості повітря понад норму застосовується також осушувач повітря «ND-19». За результатами численних експериментів з вимірювання вологості конструктивних складових окремих документів приладом «Testo-606» встановлено, що в разі підтримання однакових параметрів мікроклімату та однакових обсягів зволоження при дезінфекційній обробці документів на друкарському папері для висушування їх до нормативного показника вологості (6-8%) необхідно не менше 2 -х діб, а для книжкових блоків на ганчір’яному папері – не менше 5-ти діб. Документи на крейдованому папері досягають нормативного показника вологості за 6–7 діб без примусового конвективного висушування з підігрівом, оскільки для цього виду паперу підвищення температури спровокує інтенсифікацію старіння та пожовтіння поверхневого шару. Якщо папір документа інтенсивно пожовтів (рН менше 4,9), має значні механічні пошкодження (розриви, тріщини та ін), зменшився показник його проклеювання, папір характеризується високою пухлістю, то термін досушування такого документа після стабілізаційної обробки збільшується ще на 1–2 дні з задіянням різних видів досушування та різного технологічного обладнання.
Експериментально доведено, що для оптимального досушування документів після стабілізаційної обробки необхідно підтримувати температуру в приміщенні, де проводилася обробка, на рівні 20-220С та відносну вологість 40-45%. Після здійснення стабілізаційних операцій стосовно мікробіологічного фактора виконуються заключні контрольні дослідження для встановлення відсутності життєздатних мікроміцетів на складових конструкції документу після його дезінфекційної обробки. При обстеженні рукописного фонду КДА № 301 такі стабілізаційні операції були здійснені для 101 рукопису, а загалом за 2015 рік та перше півріччя 2016 року таку обробку в НБУВ проведено для 5801 документу, які є складовою наукового об’єкту Бібліотеки та становлять національне надбання.
Таким чином, проведення науково-прикладних обстежень документів, а після них – різноманітних стабілізаційних операцій, покращує їх фізичний стан та забезпечує довготривале збереження .