До питання вимог стандартів стосовно показників паперу для друку

ЗаявникОстапенко Аліна Анатоліївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Збереження бібліотечних фондів: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіДо питання вимог стандартів стосовно показників паперу для друку
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Для виготовлення паперу для друку целюлозно-паперова промисловість пропонує досить широкий перелік волокнистих напівфабрикатів (целюлоза, напівцелюлоза, деревна маса, хіміко-термомеханічна маса і т.д.), які відрізняються як видами сировини (деревина хвойних і листяних порід, недеревні однорічні рослини , хімічні волокна), так і їх переробкою (небілені і білені напівфабрикати, які отримують з використанням механічних, хімічних способів).
Основне функціональне призначення паперу для друку - мати чітке поглинання фарби та гарну читабельність тексту, окрім того, це відносно дешевий і зручний носій інформації, правда, на сьогодні. Найважливішою ознакою класифікації паперу для друку є спосіб друку, для якого він призначений: друк з використанням друкарських форм (високий, плоский, глибокий, трафаретний, офсетний) і друк без використання друкарських форм (електрофотографічний, електростатичний, струменевий, термографічний тощо). Кожний спосіб має свої позитивні сторони, але для документів, що поступають на бібліотечну полицю привабливими є високий і офсетний, оскільки мають міцне і тривале скріплення тексту на папері.
За волокнистим складом папір поділяють на 4 групи: чисто целюлозний; із вмістом деревної маси; із вмістом макулатури; із використанням недеревної сировини. Перший – це каландрований, чисто целюлозний (чи з невеликим вмістом деревної маси) папір із високим ступенем білості (86 –97 %), масою 60 –150 г/м², який використовується для багатокольорових журналів, книг, високохудожніх каталогів, довідників та інших видань щоденного користування.
Хімічний склад волокнистого матеріалу контролюється показниками стандартів на готовий вид паперу і відіграє важливу роль в поступовій зміні властивостей паперу при старінні, і це необхідно враховувати при розробці довговічних видів целюлози і паперу. Більшість дослідників матеріального носія інформації пояснюють знижену довговічність целюлозних матеріалів і схильність їх до пожовтіння наслідком наявності в них негідроксильних функціональних груп . В процесі старіння зменшується ступінь полімеризації целюлози, підвищується вміст низькомолекулярних фракцій з карбоксильними і карбонільними функціональними групами. Зниження вмісту низькомолекулярних фракцій в технічних видах целюлози до певної межі припустиме, але настає ситуація від частого використання документа, що наступають незворотні зміни у фізико – механічних властивостях паперу , які мають негативний вплив на збереження документів і книжкових фондів.
Морфологічна та надмолекулярна структура целюлози різного походження також впливає на процес старіння. Папір, виготовлений з целюлози з високим вмістом α-целюлози, виявляє велику довговічність. В процесі штучного тепло-вологого старіння целюлози відбувається поступове зменшення вмісту α-целюлози і збільшення сумарного змісту β- і γ-целюлози. Для сульфітної біленої целюлози цей процес відбувається швидше, ніж для сульфатної. За стійкістю до штучного старіння, зміни хімічних показників і показників механічної міцності види целюлози можна розташувати в наступний ряд: бавовняна - лляна - сульфатна - сульфітна. З показників механічної міцності найбільш швидко знижується міцність на злом під час багаторазових перегинів. Сульфітна целюлоза вважається малопридатним напівфабрикатом для виготовлення довговічних видів паперу в зв'язку з її кислотним характером, низькою термостійкістю і великою кількістю тріщин на поверхні волокон.
Високі показники термостійкості і довговічності має сульфатна хвойна целюлоза. Довговічність паперу, виготовленого із такої целюлози у декілька разів перевищує довговічність паперу – із сульфатної листяної целюлози. Показники механічної міцності паперу і її довговічність в значною мірою залежать також від схем і режимів відбілювання волокнистих напівфабрикатів. Відбілювання бавовняної напівумаси діоксидом хлору у порівнянні з вибіленням гіпохлоритом натрію має на волокна більш м'який вплив. Це позитивним чином позначається на фізико - механічні властивості паперу і його довговічності. Сульфатна целюлоза, вибілена з використанням діоксиду хлору, при штучному старінні також відрізняється підвищеною стабільністю білизни.
Явище пожовтіння як одна з ознак старіння паперу – це складний процес, і не виключено, що крім функціональних карбоксильних і карбонільних груп целюлози, в ньому беруть участь домішки. Геміцелюлози сприяють утворенню низькомолекулярних з'єднань – олігосахаридів і моносахаридів. Останні під впливом пектинових речовин перетворюються в гумінові продукти коричневого кольору. Завдяки особливим властивостям гумінові продукти, сприятливо впливають на комплекс друковано-технологічних характеристик. Донедавна вважалося, що деревна маса в композиції паперу скорочує термін служби і прискорює старіння паперу. Однак, на сьогоднішній день, вдосконалення процесу виробництва деревної маси дозволило принципово змінити її властивості, асортимент та область застосування.
Нині у світі виробляються різні види деревної маси: термомеханічна (ТММ), хімікотермомеханічна (ХТММ), хімікомеханічна (ХММ), дефібрерна маса тиску (ДМД). ТММ за всіма показниками механічної міцності значно перевершує дефібрерну і рафінерну масу. У 70-х роках минулого століття деревну масу почали широко застосовувати у виробництві книжково-журнального паперу, а дещо пізніше і в композиції різних марок високоякісного паперу для друку. Сучасний папір з вмістом до 20% біленої деревної маси за своїми споживчими властивостями не поступається паперу із 100% целюлози і класифікується як чисто целюлозний, що стало можливим завдяки появі високоякісної біленої хімікотермомеханічної (ХТММ) маси. Принциповою відмінністю волокон деревної маси від целюлозних є присутність в їх складі великої кількості лігніну і геміцелюлози. Застосування у виробництві паперу напівфабрикатів з високим вмістом лігніну призводить до його передчасного пожовтіння, що викликає необхідність використання спеціальних інгібіторів.
Вимоги до паперу, призначеного для різних способів друку з використанням друкарської форми, в Україні регламентуються наступними стандартами:
ГОСТ 9094-89 «Бумага для печати офсет¬ная»; згідно з п.1.2 для номера № 1 використовується білена целюлоза, у тому числі листяна не більше 80%, для № 2 марки А – білена целюлоза і не більше 50% білої деревної маси, для № 2 марки Б - білена целюлоза і не більше 50% білої деревної маси
ГОСТ 9095-89 «Бумага для печати типо¬графская»; згідно з п.1.2 для № 1 марки А використовують 100% білену целюлозу, для марки Б – не менше ніж 80% біленої сульфатної целюлози , і не більше ніж 20 % біленої деревної маси. Для № 2 марки А - не менше ніж 50% біленої целюлози і не більше ніж 50% біленої деревної маси, для марки Б – не менше ніж 25 % біленої целюлози і не більше 75% біленої деревної маси.
ГОСТ 20283-89 «Бумага обложечная»; Для марок А і О використовують 100% білену целюлозу, марки В – небілену целюлозу і білену деревну масу.
Для нижче наведених стандартів сировина не регламентується.
ГОСТ 25089-81 «Бумага типографская для многотомных изданий»;
ГОСТ 6445-74 «Бумага газетная»
ГОСТ 21444-75 «Бумага мелованная»;
ГОСТ 9168-80 «Бумага для глубокой пе¬чати»;