НАУКОВІ ПІДХОДИ В ПИТАННЯХ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА КОНСЕРВАЦІЇ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ У М’ЯКИХ ПАЛІТУРКАХ (ЖУРНАЛИ)

ЗаявникОмельченко Микола Митрофанович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Збереження бібліотечних фондів: традиції, інновації, перспективи
Назва доповіді НАУКОВІ ПІДХОДИ В ПИТАННЯХ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА КОНСЕРВАЦІЇ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ У М’ЯКИХ ПАЛІТУРКАХ (ЖУРНАЛИ)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Журнали, як і газети, являються важливою інформаційною базою, простою формою подання інформації про результати досліджень, джерелом висвітлення наукових проблем. Вони користуються попитом у читачів і виступають джерелом цікавих наукових друкованих повідомлень. Періодичні видання, які несуть важливу інформацію, мають свій термін використання і життя. Як відомо, перші видання у формі журналу з’явилися у Західній Європі у першій чверті XVII ст. і швидко набули популярності у прогресивному суспільстві. Пройшов час і форма журналу та зміст інформації у ньому зазнали певних еволюційних змін. Це – цікава сторона етапів розвитку і становлення такого виду видань, але мета цього повідомлення це – збереження і консервація періодичних видань. Поряд із газетою, журнал також є одним з оперативних видань, що потребує з боку видавців певного досвіду із забезпечення друкарні відповідною маркою або видом паперу. Саме на збереженні та консервації журналів і буде сконцентрована увага в запропонованому матеріалі.
Матеріальний носій інформації. Вид паперу та його щільність у великій мірі впливають на добротність та довговічність матеріального носія інформації, а також, на читабельність тексту. Окремі вимоги стандартів на папір для друку чітко визначають процентний вміст волокон целюлози у кожному виді паперу: чим більший вміст волокон целюлози, тим краще для довговічності паперу. Правда, ціна такого паперу значно вища. У ХХ ст. був навіть розроблений спеціальний стандарт на папір для друку журналів «книжно-журнальная бумага». Книжково-журнальний папір ХХ і ХХI ст. має суттєві відмінності по складу волокон та щільності. Це пояснюється особливостями впливу технічного прогресу на паперове виробництво. Для справи збереження і консервації періодичних видань у науковій бібліотеці важливо знати, що папір ХIХ, а особливо ХХ ст. має у своєму складі до 90 % деревинної маси (і тільки 10 % целюлози). Наукові видання на такому папері потребують дбайливих заходів при розміщенні на бібліотечній полиці, оскільки для них небезпечними чинниками виступають як дія світла, так і вплив відносної вологості повітря у фондосховищі. Точніше: журнали, надруковані на папері з високим вмістом деревинної маси необхідно розміщувати подалі від вікон та капітальних стін фондосховищ, оскільки від них зимою іде холод і, відповідно спостерігається більша вологість повітря. А папір як адсорбційний матеріал всмоктує вологу.
Книжково-журнальний папір, виготовлений у ХХI столітті, по складу волокна майже не відрізняється від паперу ХХ ст., але він містить різні наповнювачі, зокрема – поверхневий шар крейди, тобто він більш гладкий та більш сприятливий для нанесення кольорового друку, фотографій та кольорових графіків. Друкарські властивості такого майже крейдованого паперу значно покращуються, читабельність тексту теж стає значно кращою ніж на книжково-журнальному а, головне, журнал, виданий на папері з нанесенням шару крейди, значно краще знаходить свого читача завдяки своїй привабливості. Але журнали, видані на папері з нанесенням шару крейди, більш вразливі як з боку впливу світла (викликає пожовтіння), так і з боку впливу вологості, оскільки крейда гарно поглинає вологу, а при її видаленні папір зазнає двостороннього короблення, що значно погіршує естетичний вигляд і геометричну форму документа. Більше того, папір втрачає свої фізико-механічні властивості за показниками опору на злам та опору на роздирання. Звичайно названі показники оцінки паперу важливіші для виробників продукції, тоді як для бібліотекаря-консерватора постає питання «що робити». Відповідь проста: запобігати зволоженню журналів, виданих на крейдованому папері, а для цього не допускати їх розміщення у стосах. Краще тримати такі журнали тільки на відповідному місці, тобто – на бібліотечній полиці.
Палітурка журналу і методи скріплення сторінок (зошитів). У справі збереження такого виду бібліотечних документів як журнали важливе місце займає стан палітурки. Такі періодичні видання, як правило, видаються у м’якій оправі, тому збереженню цих документів необхідно приділяти особливу увагу. М’яка палітурка більш сприятлива до адсорбції та вологи, що веде до двостороннього або діагонального деформування палітурки; наступний етап – відрив і з плином часу – втрата обкладинки. Відсутність палітурки – це є відсутність бібліотечної інформації про документ, що недопустимо.
Велике значення для збереженні журналів має стан зошитів і метод їх скріплення. В цілому фальцювання журнальних сторінок має свої особливості, але для бібліотекаря, який забезпечує збереження і консервацію періодичних видань, особливу увагу доцільно звертати на нестандартні вкладники до журналу (великі схеми, плани, фотографії тощо). Вони несуть важливу інформацію, а також, як правило, надруковані на іншому виді паперу і потребують перевірки видавничого складання вкладинки. Для подачі інформації – це звичайний підхід, а от для забезпечення збереження документа важливу роль відіграє правильне розміщення цієї вкладинки у журналі та контроль кріплення до палітурки. У разі нечастого використання документа читачами, неправильного зберігання журналу, саме там може мати місце прояви біологічних чинників. Таке зауваження відноситься і до того випадку, коли журнал має нерозрізані сторінки, зустрічається не часто, але факт має місце: не розрізані сторінки необхідно розрізати перед розміщенням на бібліотечній полиці. Скріплення зошитів або сторінок відбувається декількома способами: швейними нитками, склеюванням корінця та металевим дротом було поширено у середині ХХ ст.). Останнім часом спосіб склеювання корінця, із-за простоти та низької ціни, набрав великого поширення, в той же час, як клейове скріплення руйнується дуже швидко від розкриття на кут до 180 º і створює проблему у зберіганні. Скріплення металевою проволокою має недоліки в тім, що при порушенні режиму зберігання документів, метал ржавіє, а папір у місцях скріплення жовтіє і стає ветхим. Упередженням у збереженні таких журналів стає виготовлення страхових копій журналів та надання більше уваги документам, зошити яких мають клейове скріплення чи металевий дріт.
Організація книгосховища з журналами. У цьому питанні використовуються ті ж правила і норми стандартів, що і для книжкового фонду, але в місцях, де зберiгаються журнали, потрібно більше приділяти уваги повітрообміну у книгосховищі тому, що на метрополицi розміщується більше одиниць зберiгання нiж одиниць книжкового фонду, значить знаходиться більша маса (кількість аркушів) паперу. Бiльше того, на мiсцi постiйного зберігання журнали розміщуються тільки вертикально, а не горизонтально, оскільки горизонтальне розміщення журналів сприяє деформації палітурки і аркушів, що веде до швидкого старіння паперу документів.
Важливим аспектом у зберіганні документів у формі журналів є акуратність та послідовність проведення робіт у санітарний день. Як правило, аркуші журналу у силу розміщення великої кількості фото, схем та інших малюнків більш схильні до накопичення статичної електрики, і відповідно – пилу. Останній досить просто видаляти, але при цьому вкрай необхідно докладати зусиль під час робіт у санітарний день для максимального знепилення журналів.
Використання та читацьке навантаження на документ. Звичайно, журнальні статті користуються великим попитом у читачів, але в обмежений період, а саме, коли інформація нова, або коли проводиться конкретний пошук інформації. Доцільно зазначити, що основна маса документів у науковій бібліотеці представлена у формі журналів. Можна спостерігати, що читацьке навантаження або читацький попит на інформацію журналів спостерігається саме у рік виходу, але завдання постійного зберігання журналів у науковій бібліотеці залишається.
Збереження і консервація. Питання збереження та консервації документів у формі журналів потребує професійного підходу і знань властивостей друкарської продукції та умов і особливостей їх зберігання. Надійним шляхом консервації річних комплектів журналу є виготовлення твердої оправи, що значно подовжує термін життя бібліотечного документа. Але такий підхід потребує витратних матеріалів і додаткових ресурсів. Більш економний шлях – відповідний догляд журналів та періодичний посторінковий перегляд на предмет визначення фізичного стану паперового носія інформації.
Отже, наукова бібліотека, яка у своєму фонді зберігає наукові журнали, завжди буде мати читачів та увагу суспільства до її стану та розвитку. Журнальна стаття – крапля в інформаційному морі наукових повідомлень, але вона може стати тою опорою, від якої відштовхнеться молодий науковець для вирішення досліджуваної проблеми. Збереження періодичних видань у формі журналів завдання постійне і завжди актуальне.