Бібліотека Кременецького єзуїтського колегіуму і фундатор Колегіуму князь Януш Антоній Вишневецький

ЗаявникЦіборовська-Римарович Ірина Олегівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України
Назва доповідіБібліотека Кременецького єзуїтського колегіуму і фундатор Колегіуму князь Януш Антоній Вишневецький
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Стародруки давніх бібліотек є об’єктами дослідження історичного книгознавства та історичного бібліотекознавства. Вони є джерелом важливої інформації про шляхи формування бібліотечних фондів, їхню історичну долю та людей, які були власниками або дарувальниками книжок. Евристична робота з фондом бібліотеки Кременецького єзуїтського колегіуму, яка нині зберігається у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського і налічує понад 805 одиниць зберігання, дозволила виявити невідомі факти, які промовисто ілюструють зв'язок фундатора Кременецького колегіуму князя Януша Антонія Вишневецького з колегіумною бібліотекою.
Осередок Ордену єзуїтів у Кременці був заснований бл. 1702 р. і діяв до 1773 р., коли Товарситво Ісуса було скасоване. Він був одним із наймолодших єзуїтських колегіумів на етнічних українських землях. За адміністративно-територіальним устроєм Ордену на середину XVIII ст. Кременецький колегіум входив до його Малопольської провінції. Його фундаторами були князі Вишневецькі, рідні брати – краківській каштелян, кременецький староста Януш Антоній (1678–1741) та гетьман ВКЛ, канцлер ВКЛ, володар Вишневецького замку Михайло Серватій (1680–1744) – останні представники чоловічої статі українського князівського роду Вишневецьких герба Корибут, сини белзького воєводи Костянтина Вишневецького (1635–1686) і його другої дружини Анни з Ходоровських (бл. 1661–1711).
Януш Антоній Вишневецький був помітною фігурою у політикумі Речі Посполитої першої половини XVIII ст., входив у коло найзаможніших магнатів шляхетського стану. Разом із братом виділяв чималі суми на будівництво Кременецького колегіуму. Окрім того, разом із братом збудував каплицю Вишневецьких у Львівському кафедральному костелі, закінчив будівництво костелу і монастиря францішканів в ім’я св. Антонія у Львові, уфондованого його матір’ю, де він пізніше закінчив свій життєвий шлях, виділяв кошти на будівництво Львівського василіянського монастиря. Коло інтелектуальних зацікавлень князя було досить широке, хоча і не виходило за рамки загальноприйнятих норм серед тогочасної аристократичної еліти. Він займався літературною діяльністю. Частина його творів була опублікована під іменами київського каноника Лукаша Ольшовського та Габріеля Богданського.
Вочевидь, впродовж свого життя Януш Антоній Вишневецький мав досить тісний зв’язок із Колегіумом, який уфундував. Закінчення життєвого шляху князя теж було пов’язане з Кременцем. Князь помер у Львові 16 січня 1741 р. і був похований у каплиці Вишневецьких Львівського кафедрального костелу, а серце князя, за його розпорядженням, на вічний спочинок було поховане в костелі кременецьких отців єзуїтів.
Як виявилося, зв’язок фундатора зі своїм «дітищем» віддзеркалюють не тільки документи різного характеру, але й книжки колегіумної бібліотеки. Нами виявлено у фонді єзуїтської бібліотеки 18 книг із провенієнціями, які говорять про те, що ці примірники спочатку знаходилися у власності Януша Антонія Вишневецького, а згодом були передані до бібліотеки Кременецького колегіуму за його безпосереднім розпорядженням або його дружиною Теофілою з Ліщинських герба Венява. Частина з них була подарована краківському каштелянові авторами творів, про що він власноручно зазначав на форзацах примірників. Ці записи зроблено характерним нерозбірливим почерком. Інша частина має констатуючі записи про пожертвування князем книжок для єзуїтської бібліотеки, зроблені каліграфічним почерком, ймовірно, особою, яка виконувала функції бібліотекаря. Переважна більшість книжок релігійної тематики, дві книжки – історичної тематики.
З 18-ти книжок чотири становлять праці Андріяна Мясковського герба Боньча (1657–1737) – члена Ордену єзуїтів, професора математики, теології та філософії, який у свій час керував колегіумами у Познані, Кракові та Ярославі, згодом став провінціалом Ордену єзуїтів. Записи на трьох стародруках говорять про те, що сам автор подарував їх князю. Це дає підстави стверджувати, що князь був особисто знайомий з Андріяном Мясковським. На титульних аркушах примірників видань: «Deus Homo, seu Incarnatio verbi Divini, et excellentia pretiosissmae Deiparae Virginis Mariae …» (Прага, 1728; ВІК, S.J. 512), «Angeli theologice propugnati seu Tractatus de Angelis complectens disputationes sex …» (Познань, 1730; ВІК, S.J. 514), «Tractatus de fine ultimo et beatitudine creaturae rationalis disputationes duas complectens …» (Познань, 1731; ВІК, S.J. 518) – ідентичні записи латинською мовою: «Residentiae Cremenecensi Societatis Jesu oblatus a Celsissimo Principe Janusio Korybuth Wisniowiecki, Castellano Cracoviensi Fundatore Nostro Munificentissimo» («Кременецькій резиденції Товариства Ісуса пожертвувана найшляхетнішим князем Янушем Корибутом Вишневецьким, краківським каштеляном, нашим найщедрішим фундатором»). На форзацах рукою князя, досить нерозбірливим почерком, записано, що книжки дарував йому сам автор у 1733 році, а він дає розпорядження передати їх кременецьким отцям єзуїтам.
Інший шлях до Кременецького колегіуму випав творові А. Мясковського під назвою «Disputatio de admirabili et pretiosissimae Dei Matre Virgine Maria theologice propugnata …» (Прага, 1728; ВІК, S.J. 511). Як засвідчує провенієнційний запис, його примірник було подаровано князю від імені Ярославського єзуїтського колегіуму, згодом книжка надійшла до бібліотеки Кременецького колегіуму. На титульному аркуші стародруку вміщено про це два записи: перший – «Campus Mariae, Militans Regio Nomini / Celsissimi Principis Janussii Wisniowiecki / Castellani Cracoviensis inter totius Octavae S. Baptistae / tota, oblationes, Divina Officia, Coronas Potenti Patrocinio / Devinetissis Collegium Jaroslaviense subjicit / Marianum S[ocietatis] J[esu] / Anno 1730» («Марії Поле, що служить для королівського імені найшляхетнішого князя Януша Вишневецького, краківського каштеляна, поміж усього [дари під час восьмиденного свята св. Іоанна Хрестителя], божественні послуги, вінці могутньому патронові підносить Марійний Колегіуму в Ярославі Товариства Ісуса року 1730»); другий – «Collegii Cremenecensis S[ocietatis] J[esu]» («Кременецького колегіуму Товариства Ісуса»).
Книжка Станіслава Оріховського Роксолануса (1513–1566) «Fidelis Subditus» (Краків, [1639]; ВІК, S.J. 492) має такий запис: «Ex dono Celsissimi Fundatoris Castell[ni] Cracov[iensis] / Collegio Crem[enecensis] datus 1736 d. [3] 9bris [Novembris]» («Дар найшляхетнішого фундатора, краківського каштеляна, наданий 1736 року дня 3 листопада»).
На форзаці колекційного примірника видання праці Стефана Щанецького (Szczaniecki, Sczaniecki; 1655–1736) «Szczera prawda przeciw obłudnemu falszowi …» (Познань, 1719; ВІК, S.J. 528) є дарчий запис автора латинською мовою Янушу Антонію Вишневецькому такого змісту: «Multiplici Titulo, nec uno Nomine / Celsissimo Principi / Ianussio Korybuth / Duci in Wisniowiecio / Castellano Cracoviensi etс. etс. / Fundatori-Benefactori Maximo / Minimo in Christo Domino Servus Author m[anu] p[ropria]» («Численних титулів і не одного імені найшляхетнішому князеві Янушу Корибуту, графу на Вишнівці, краківському каштелянові та ін., та ін., найбільшому Фундаторові-Благодійнику від найнижчого в Господі Христі – Слуга-Автор рукою власною»). Її автор С. Щанецький – член Товариства Ісуса, проповідник Ордену, в різний час обіймав посади ректора Каліського, Познанського, Люблінського і Львівського єзуїтських колегіумів. Автор філософсько-теологічних праць, проповідей, погребових казань, панегіриків на різні урочисті події. Даний твір, як зазначає К. Естрайхер, «є найповажнішим апологітичним твором, на який спромоглася Саська епоха». Князь мав ще один твір названого автора під назвою «Nuda veritas de Terra puri Verbi Dei pridem exorta …» (Познань, 1723; S.J. 525), в якому висвітлюються відмінності віри католиків і дисидентів. На форзаці вміщено напис нерозбірливим почерком князя, датований 1732 р., із розпорядженням віддати книжку кременецьким отцям єзуїтам. Вірогідно, що С. Щанецький теж був особисто знайомий із Янушем Антонієм Вишневецьцким.
Бібліотечний примірник другого видання твору «Parva Christianae pietatis officia per … Regum Ludovicum XIII ordinata» (Париж, 1643; S. J. 413) був подарований краківському воєводі руським воєводою Яном Яблоновським, а після смерті власника переданий до бібліотеки Кременецького єзуїтського колегіуму. Про це повідомляють провенієнції стародруку, які містяться на звороті титулу та аркуші з сигнатурою ãiij. Перший запис має такий зміст: «Celsissimo Principi Janusio / Korybuth Wisniowieccio Palatino Cracoviensi, Regiae Galliarae pietatis / nutrimentum, insigniter devoto et pio offert Ioan[nes] Jablonowski, Palatino Russiae 13 Junij 1725» («Найшляхетнішому князеві Янушу Корибуту Вишневецькому, краківському воєводі королівської французької доброчесності поживу з надзвичайною побожністю і прихильністю дарує руський воєвода Ян Яблоновський 13 червня 1725 року»). Другий запис містить у собі наступну інформацію: «Liber hic precatorius / Fuit […] dilectissimus / Celsissimo Fundatori / Nostro Janusio Antonio Korybuth / Wisniowiecki Castellani / Cracoviensi Post fama / Ei[us] quod Leopoli subiit / 1741 die 16 Januarii / Residentiae Cremen[ecesi] / Soc[ietatis] J[esu] datus a Celsis– / sima Consorse Ei[us] Theo–/phila de Leszno Wisz–/niowiecka Castellana / Cracov[iensa] pro inde omnes / […] circumscriptiones / manu sunt Celsissimi / Fundatoris […] quo[d] hic per margines / [reperiunt]» («Ця книжка була [...] улюбленішою заступницею найблагороднішому нашому фундаторові Янушу Антонію Корибуту Вишневецькому, краківському каштелянові, свідченням чого є всі записи на її берегах, зроблені рукою найшляхетнішого фундатора, після смерті якого, що трапилася у Львові 16 січня 1741 року, віддана Кременецькій резиденції Товариства Ісуса найшляхетнішою його дружиною Теофілою з Лєшно Вишневецькою, краківською каштеляновою»).
Агіографічний твір Петра Якуба Бакція у перекладі Адама Конажевського «Żywot świętego Filipa Neriusa z Florencyi …» (Лєшно, 1683; ВІК, S.J. 203) має провенієнцію такого змісту: «Pro Biblitheca Residentiae Cremenecensiae Celsissima Principe Wisniowiecka, Castellana Cracoviensi 1734 datus» («Для Бібліотеки Кременецької Резиденції від найшляхетнішої княгині Вишневецької, краківської каштелянової 1734 [року] надана»).
Історії польських королів від Попеля ІІ до Яна Казимира присвячена праця Миколая Хвальковського «Effata rerum Poloniae, usque ad Joannem Casimirum ...» (Варшава, 1694; S.J. 207), яка була подарована князю 1734 р. граничним коморником, прізвище якого не вдалося прочитати через згасаючий текст напису. У 1737 р. князь пише про це на звороті титульного аркушу і додає розпорядження віддати книжку до Кременецького єзуїтського колегіуму.
Викладений матеріал подає нову інформацію про формування фонду бібліотеки Кременецького єзуїтського колегіуму і роль у цьому його фундатора князя Януша Антонія Вишневецького.