Дослідження твору І. Орновського «Bogaty Wirydarz»: атрибуція джерел цитування із використанням сучасних електронних технологій

Тези доповіді

Дослідження твору І. Орновського «Bogaty Wirydarz»: атрибуція джерел цитування із використанням сучасних електронних технологій.
У 1705 р. в друкарні Києво-Печерської лаври вийшов друком панегірик Івана Орновського «Bogaty Wirydarz» – видатне за своїми розмірами для цього жанру (80 аркушів) та оформленням видання, присвячене представникам провінційної козацької старшини – родині харківських та ізюмських полковників Захаржевських (Донців): Григорію, його синам Костянтину, Федору та Івану. Твір ілюструє яскраві сторінки історії України ІІ пол. XVII ст.: колонізацію Слобожанщини, захист рідної землі, розбудову церкви тощо.
Віршований твір написаний польською мовою, невеликі фрагменти прози – польською та латинською мовами. Панегірик насичений цитатами з творів античних класиків, отців церкви, письменників доби Ренесансу та Бароко, верифікація яких є цікавим завданням для дослідника твору. Більшість підписів до цитованих фрагментів містять автора та назву, часто зі скороченнями, часом лише автора чи назву. Деякі підписи подано у формі, яка утруднює розуміння джерела цитованого фрагмента, однак доступність значної кількості стародрукованих видань, переведених у електронну форму, полегшує пошук. Однак деякі форми цитування становлять складність для розшифрування. Наведемо два таких приклади.
Фрагмент «Magna mutatio rerum sequitur, ex victoriæ etiam parvæ mome[n]to» підписано «Quidam in aphor. Polit. Sylva» (зворот аркуша K2). Єдиний варіант, який при пошуку пропонує ресурс електронних видань books.google, – це «Novissima polyanthea», збірник цитат, висловлювань, віршів, які висвітлюють певні поняття моральної, теологічної, гуманістичної тематики, взятих з Біблії, творів отців церкви, авторів Античності та Ренесансу, гуманістів. Автором початкового варіанту цієї антології, вперше виданої в Савоні в 1503 р., є італійський лікар, поет, священник Доменіко Нані Мірабеллі (Domenico Nani Mirabelli). Збірник доповнювався та багато разів перевидавався під зміненими назвами. Одним зі співавторів став німецький філолог, лікар, математик Йозеф Ланг (Joseph Lang; бл. 1570–1630). Вищевказану фразу знайдено у виданні 1617 р. (Франкфурт-на-Майні), надрукованому під редакцією Й. Ланга, сторінка 1448. Вона підписана «Idem.» («там само»), попередня цитата – «Idem. ex Cominæo», кількома фразами вище є підпис «Quidam in aphor. Polit. Sylva.», повторений І. Орновським.
Скорочення назви джерела розшифровується як «Politicorum aphorismorum silva». Це антологія політичних афоризмів, вперше видана в Антверпені в 1583 р. Її укладач – французький проповідник-кальвініст, богослов, юрист Ламбер Дано (Lambert Daneau; бл. 1530–1595). Шукана фраза надрукована на с. 405 зазначеного видання, однак із якихось технічних причин її пошук на ресурсі books.google не працює. Фраза вміщена у розділі «Колекція з різних авторів, а особливо з Філіппа Комміна, галльського письменника», підписана «Comminius in secunda parte cap. 12. De Sesanna capta.».
Філіпп де Коммін (Philippe de Commynes; 1447–1511) – французький дипломат, історик, автор «Мемуарів» (Mémoires) із 8 книг, які вважаються найціннішим джерелом з історії Французького королівства та Бургундського герцогства ІІ пол. XV ст. Мемуари публікувалися насамперед французькою мовою, в середині XVI ст. були поділені на глави. До 1583 р. було здійснено також декілька видань латинською мовою, але перевірити за ними шукану фразу не вдалося. Можливо Ламбер Дано сам здійснив латинський переклад.
Другий приклад – фраза «Prius cogitandum quid loquaris, quam lingua prorumpat in verba», підписана «P. M. in apoph.» (аркуш R3). Ця фраза також вміщена в різних виданнях збірника «Polyanthea», наприклад: Francofurti (Франкфурт) 1617 р., Lugduni (Ліон) 1625 р., Argentorati (Страсбург) 1645 р. Її автором зазначено спартанського політика, законодавця, поета, одного з «семи мудреців» Хілона Лакедемонянина (Chilon). Однак у згаданому страсбурзькому виданні вона підписана «Erasm. in apoph.».
Також цю цитату вміщено в інших подібних збірниках: «Florilegium philologicum» (Амстердам 1650, 1658) нідерландського філолога Райнера Нейгауза (Reiner Neuhaus, лат. Regnerus Neuhusius; 1608–1679), де вона підписана «Chilo Lacedamonius», а також «Apophthegmatum ex optimis utriusque linguae scriptoribus» (інший варіант назви: «Apophthegmata, ex probatis Græcæ Latinæque linguæ»), який, за даними електронних каталогів світових бібліотек, виходив під редакцією різних осіб, зокрема видатного нідерландського мислителя епохи Відродження Еразма Ротердамського (Desiderius Erasmus Roterodamus; 1466–1536), а також венеціанського видавця та гуманіста Паоло Мануціо (Paolo Manuzio; 1512–1574). Вірогідно у підписі «P. M. in apoph.» ініціали розкриваються саме як Паоло Мануціо, назва твору – «Apophthegmatum», звідки шукана фраза потрапила до збірника висловлювань, яким і скористався І. Орновський.
Два наведені приклади демонструють нові форми роботи з книжковими пам’ятками, створені сучасними електронними технологіями. За допомогою оцифрованих копій книг став можливим швидкий текстологічний пошук у тексті будь-якого обсягу. Крім того, значно розширилося коло доступних дослідникові джерел, що спонукає до переосмислення давно встановлених фактів, пов’язаності та впливу текстів, розширення рецепцій, парадигм цитувань.