Україна на міжнародній арені: довідково-бібліографічні ресурси

ЗаявникДуднік Олександр Якович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Довідково-бібліографічні ресурси: формування і використання
Назва доповідіУкраїна на міжнародній арені: довідково-бібліографічні ресурси
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Україна на міжнародній арені: довідково-бібліографічні ресурси НБУВ

24 серпня 2016 р. виповнюється 25 років з дня отримання незалежності Україною. За цей період країна була визнана більшістю держав світу як суверенна і незалежна та встановила з ними дипломатичні відносини. Крім того, Україна стала учасником близько ста глобальних і регіональних міжнародних організацій. Сьогодні світова, й насамперед європейська, спільнота підтримують Україну у її протистоянні російській агресії. Доказом цьому стало обрання української держави непостійним членом Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй (РБ ООН) на 2016–2017 рр. від регіону Східної Європи. За неї проголосували 177 членів Генеральної Асамблеї ООН із 193 присутніх.
Мета дослідження – проаналізувати довідково-бібліографічні ресурси з діяльності України на міжнародній арені, що зберігаються у Відділі довідково-бібліографічного обслуговування (ВДБО) Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ), для ознайомлення дослідників з маловідомими, зокрема зарубіжними, довідково-бібліографічними джерелами.
Довідково-бібліографічні ресурси ВДБО НБУВ з даної тематики можна поділити на кілька груп.
До першої відносимо енциклопедичний довідник «Дипломатія сучасної України» (Київ, 1997), «Стислий український дипломатичний довідник» М. А. Кулінича (Київ, 2006), п’ятитомну «Українську дипломатичну енциклопедію» (Харків, 2013), а також «Багатомовний тлумачний та перекладний словник дипломатичних термінів» О. І. Камінської (Чернівці, 2014). У зазначених довідково-енциклопедичних виданнях розкривається походження, сутність і значення дипломатичних термінів, висвітлюються важливі події, факти та біографія визначних діячів в історії дипломатії і міжнародних відносин, а також подається історія дипломатії Запорізької Січі, Війська Запорізького, Державного Центру (ДЦ) УНР в екзилі, Західноукраїнської Народної Республіки, Української держави гетьмана П. Скоропадського, Української Народної Республіки доби Директорії та сучасної України.
Друга група науково-довідкових ресурсів присвячена іноземним представництвам в Україні та основам дипломатичному протоколу й етикету. Одним із перших і найбільш відомих авторів з даної тематики є радник директора Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв (ГДІП) Київської міської ради Г. М. Руденко. Йому належать праці «Основи дипломатичного протоколу» (Київ, 1996), «Україна дипломатична» (Київ, 1999) та «Представництва іноземних держав в Україні: (статус, протокол, обслуговування, законодавчі акти) (Київ, 2004). У них автор виклав загальні положення дипломатичного протоколу та етику, їх особливості в українській дипломатичній практиці, висвітив правове забезпечення функціонування іноземних представництв в Україні, їх статус, сфери діяльності, імунітети, пільги, а також виникнення, розвиток та сучасну діяльність служби з обслуговування іноземних представництв в Україні.
До даної групи належить і довідник «Дипломатичний корпус» (Київ, 2007), що надає необхідну інформацію про дипломатичні і консульські представництва іноземних держав, міжнародних організацій та їх представників в Україні.
Третя група джерел присвячена зовнішній політиці України, зокрема міжнародному співробітництву. У цьому напрямі виділяємо дві анотовані історичні хроніки із зовнішньої політики та міжнародних відносин України за 1991–2003 та 2008–2013, де подано найважливіші події двосторонніх відносин України з понад 100 країнами світу, провідними міжнародними організаціями.
До цієї групи відносимо також збірники документів і матеріалів, такі як: «Россия – Украина. 1990–2000» (Москва, 2001) «Україна в міжнародно-правових відносинах» (Київ, 1996–1997), «Міжнародне співробітництво України у правовій сфері» (Львів, 2001), два збірники «Міжнародні договори України про правові відносини та правову допомогу» (Київ, 2004, 2007). Зазначені джерела містять різнопланові двосторонні угоди України з державами світу, регіональними інтеграційними об’єднаннями та багатосторонні угоди в рамках міжнародних організацій, наприклад, – Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права тощо.
Четверту групу довідкових ресурсів складають словники, довідники та бібліографічні покажчики літератури, що відображають пріоритетний напрям зовнішньої політики України – євроатлантичний.
Прикладом є два довідники по Організації Північноатлантичного договору – «НАТО: справочник» (Брюссель, 1995), і «Довідник НАТО» (Брюссель, 2006). У них подана загальна інформація про Організацію, історію її створення, основні завдання, організаційну структуру, механізм прийняття рішень, миротворчу діяльність, процес розширення Альянсу та його відносини з ЄС, іншими міжнародними організаціями і державами світу, зокрема з Україною.
Двохтомний польський бібліографічні покажчики: «NATO: od konfrontacji do wspolpracy» (НАТО: від конфронтації до співпраці) (Варшава, 2000) вміщує літературу про організаційну й статутну діяльність Альянсу, держав-членів, процес розширення та польський досвід вступу до НАТО.
Покажчик «Україна і НАТО: так чи ні? (Київ, 2009) включає дослідження з питань вступу та співробітництва України з Альянсом.
Довідники – «Інститути ЄС і НАТО» (Ужгород, 2007) та «Довідник з європейської інтеграції» (Донецьк, 2013) висвітлюють основні терміни і поняття щодо інституцій ЄС та НАТО, процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також взаємовідносин між Україною та ЄС.
До цієї тематичної групи відносимо ще два збірники міжнародних договорів та інших документів за 1991–2009 рр. – «Україна – Європейський Союз» (Київ, 2010), де вперше систематизовано зібрання міжнародних договорів та інших документів, укладених між Україною і ЄС у зазначені роки і збірник – «Судова практика Європейського суду з прав людини. Рішення щодо України», який містить рішення та ухвали щодо прийнятності Європейського суду з прав людини, винесені проти України у 1997–2004 рр.
У контексті інформування дослідників щодо рідкісних зарубіжних джерел, що зберігається у довідково-бібліографічному відділі НБУВ, представлено два англомовних покажчика з міжнародних відносин минулого століття: «Foreign affairs : bibliography. A selected and annotated list of books on international relations 1919–1932» (Зовнішні справи: бібліографія. Підібраний і анотований список книг з міжнародних відносин 1919–1932 рр.) (Нью-Йорк, Лондон, 1932) та «The foreign affairs 50-year bibliography: new evaluations of significant books on international relations 1920–1970)» (Зовнішні справи: 50-річна бібліографія: нові оцінки значущих книг з міжнародних відносин 1920–1970) (Нью-Йорк; Лондон, 1972).
У покажчиках наявні дослідження, що висвітлюють українське питання на міжнародній арені напередодні і під час Першої світової війни, у міжвоєнний період, під час та після Другої світової війни.
Так, у п’ятій з дев’яти частинах першого покажчика подано праці з українського питання на міжнародній арені. Це, зокрема, «Українці в Польщі», де розкривається польське бачення української проблеми. Значно більше праць по Україні подано в контексті висвітлення внутрішньої і зовнішньої політики більшовицької Росії. Окремий параграф покажчика так і називається «Ukraine, Georgia and Othe Divisions of the Union» (Україна, Грузія та інші підрозділи Союзу).
У другому покажчику «The foreign affairs 50-year bibliography:.. », зокрема у третій частині – «Світ за регіонами», представлено праці про Українську революцію 1917–1920-х рр., український націоналізм 1939–1945 рр., радянську політику і Україну у 1917–1957 рр.
Отже, проведений аналіз дозволив виявити у фондах ВДБО НБУВ п’ять великих груп наукових довідково-бібліографічних ресурсів, що висвітлють діяльність України на міжнародній арені та історію розвитку української дипломатії.
По-перше, – це словникові й енциклопедичні видання з історії дипломатії та міжнародних відносин, в яких розкривається сутність дипломатичних термінів, важливих подій і фактів, а також біографії видатних дипломатів України та світу
По-друге, науково-довідкові ресурси, що присвячені діяльності іноземних представництв в Україні, а також основам дипломатичному протоколу й етикету.
Третю групу джерел представляє література, що висвітлює напрями зовнішньої політики України на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.
З цієї групи виокремлено наступну – четверту, до якої входить науково-довідкова й бібліографічна література, що присвячена пріоритетному напряму зовнішньої політики незалежної України. Вона знайомить дослідників з термінологією євроатлантичної інтеграції, виникненням, діяльністю та організаційною структурою міжнародних організацій з якими співпрацює Україна або входить до їх складу.
Насамкінець, останню групу складають рідкісні зарубіжні джерела з вивчення українського питання в міжнародних відносинах першої половини та середини ХХ ст. – англомовні бібліографічні покажчики літератури – «Зовнішні справи».