Кількісно-видовий склад епістолярної спадщини М. В. Птухи (за документами архівного фонду вченого в ІА НБУВ)

ЗаявникНаумова Наталія Анатоліївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Архівна спадщина в інформаційному просторі: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіКількісно-видовий склад епістолярної спадщини М. В. Птухи (за документами архівного фонду вченого в ІА НБУВ)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

В Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігається архівний фонд Михайла Васильовича Птухи (07.11.1884–03.10.1961) – видатного вченого в галузі демографічної статистики, директора Інституту демографії АН УРСР (1919–1938), академіка АН УРСР (1920), члена Міжнародного статистичного інституту (1929) (ф. № 22, 749 справ за 1904–1961 рр.). Постать вченого доволі неординарна і заслуговує на глибоке вивчення його наукової спадщини.
Серед документів фонду: наукові праці, біографічні документи, документи з діяльності, листування, зібрані вченим документи, які науково описані та систематизовані за тематичною приналежністю в чотирьох описах. Велике значення для дослідження маловідомих сторінок життя М. В. Птухи, його науково-громадської діяльності має листування вченого, яке зберігається в третьому описі й нараховує 896 листів за 1929–1961 рр. Листи систематизовані всередині опису в двох розділах: 1) листи М. В. Птухи, 2) листи до М. В. Птухи. Всередині розділів листи розташовані за алфавітом прізвищ. До складу першого розділу – входить 99 листів, до другого – 797 листів. В кінці першого і другого розділів також міститься листування вченого з вітчизняними та зарубіжними установами.
Всю епістолярну спадщину вченого умовно можна поділити на декілька груп – I) листування з видатними вітчизняними і зарубіжними вченими; II) з науковими працівниками академічних установ СРСР і УРСР; III) з керівниками центральних державних органів управління в галузі народного господарства і статистики; IV) з головними редакторами низки видавництв; V) з іншими особами, в т. ч. і невстановленими; VI) з вітчизняними та зарубіжними установами.
У першій групі листів можливий більш детальний поділ на підгрупи:
1) листування з академіками: АН СРСР – Л. С. Бергом, І. Ю. Крачковським, В. С. Немчиновим, С. П. Обнорським, О. І. Опаріним, К. В. Остовітяновим, О. О. Полкановим, С. Л. Струмиліним, М. М. Тихомировим, А. В. Топчієвим, П. Н. Федосеєвим, О. Ю. Шмідтом, П. Ф. Юдіним; АН УРСР – О. І. Бродським, Є. С. Варгою, В. І. Вернадським, М. К. Гудзієм, В. В. Данилевським, О. В. Палладіним, М. І. Сиротиніним, О. Н. Соколовським, Г. В. Фольбертом, І. І. Шмальгаузеном, Л. М. Яснопольським та ін.; АН Латвійської РСР – П. П. Дзерве (66 листів за 1940–1961 рр.);
2) з членами-кореспондентами: АН СРСР – В. Н. Старовським, М. Н. Смітом, П. О. Хромовим; АН УРСР – С. В. Юшковим (чотири листи за 1943–1960 рр.);
3) з професорами: О. Г. Андреєвим, Бенетто Барбері (Benedetto Barberi), П. С. Богословським, Сільвіо Віонеллі (Silvio Vianelli), А. І. Гозуловим, Ю. А. Добровольським, Л. С. Камінським, Маріо Ланфранком (Maroi Lanfranco), І. Ф. Макаровим, В. С. Новиковим, С. С. Остроумовим, Є. С. Пірсоном, Е. Л. Россетом, В. В. Степановим, Б. Ц. Урланісом, В. І. Хотинським, М. С. Четвериковим, Е. А. Штурм де Штремом, С. В. Юшковим, В. К. Яцунським та ін. (194 листи за 1937–1962 рр.).
Друга група епістолярної спадщини М. В. Птухи представлена листуванням з науковими працівниками академічних установ СРСР і УРСР: завідувачем лабораторії економіко-математичних методів Ради з вивчення виробничих сил АН СРСР Л. Ю. Мінцом, науковими співробітниками Інституту економіки АН УРСР А. І. Андрєєвим та В. В. Бондаренком, старшим науковим співробітником відділу статистики Інституту економіки АН УРСР П. І. Пустоходом, завідувачем відділу Демографічного інституту П. С. Головіним та ін. (26 листів за 1941–1961 рр.).
До третьої групи належить листування з керівниками Центрального управління народногосподарського Держплану СРСР І. А. Кравалем; Центрального статистичного управління СРСР: А. М. Востриковою, І. Ф. Гриценком, А. І. Петровим; Центрального статистичного управління УРСР: І. Н. Богдановим, А. П. Хоменком, М. С. Вербицьким; Управління народногосподарського обліку УРСР: А. Н. Асаткіним; Держстатуправління ЧССР: Франтішеком Файфром (92 листи за 1927–1962 рр.).
До четвертої групи належить листування з головними редакторами низки видавництв: «Союзоргучет» – Г. С. Крейніним, Г. Шмідтом; «Статистического словаря» – В. Трушиним; журналів: «Демография» – Тірінгом Лайошем, «Советское здравоохранение» – М. В. Хомутовим, «Вестник статистики» – Д. Капланом та ін. (26 листів за 1938–1961 рр.).
П’ята група представлена листуванням з іншими особами, в т. ч. і невстановленими, зокрема: працівниками архівів і бібліотек (6 листів за 1945–1956 рр.), українським поетом і письменником Ю. І. Яновським (1 лист за 1944 р.), польським статистиком, проректором Варшавської головної школи планування і статистики Веславом Садовським (Wiesław Sadowski) (2 листи за 1958 р.), італійським статистиком, членом Папської академії, Академії Лінчеї Марчелло Болдріні (Marcello Boldrini) (2 листи за 1950–1962 рр.), М. Н. Савич – дружиною П. І. Пустохода, О. І. Світальською – вдовою академіка АН УРСР М. Г. Світальського (2 листи за [1941] – 1942 рр.), заслуженим лікарем УРСР К. Г. Тарашкевичем (1 лист за 1955 р.), невстановленими особами (10 листів за 1924–1961 рр.), викладачами навчальних закладів, аспірантами, здобувачами та ін.
У шостій групі листів з вітчизняними та зарубіжними установами також можливий більш детальний поділ на підгрупи:
1) листування з міжнародними науковими інститутами: Міжамериканським статистичним інститутом, Національним інститутом демографічних досліджень у Франції, Інститутом статистики у Вені, Інститутом статистики в Римі, Міжнародним інститутом соціології у Мехіко (11 листів за 1955–1961 рр.);
2) з зарубіжними статистичними установами: Демографічним відділом Центрального статистичного управління Угорщини, Відділом статистики Шотландії, Європейським відділенням Організації Об’єднаних націй, Відділом статистики Каліфорнійського університету, Американською статистичною асоціацією, Державним статистичним управлінням Китайської Народної Республіки, Лондонським Королівським статистичним товариством, Міжнародним союзом з наукового вивчення населення у Парижі (32 листи за 1948–1961 рр.);
3) з зарубіжними бібліотеками: Бібліотекою Угорського Центрального статистичного управління та Бібліотекою конгресу в США (3 листи за 1958–1961 рр.);
4) з музеями й архівами: Чернігівським державним історичним музеєм, Центральним державним історичним архівом у Ленінграді (2 листи за 1956–1958 рр.).
Аналіз даних джерел дозволяє більш детально дослідити науково-організаційну, громадську й видавничу діяльність М. В. Птухи. Зокрема в листах висвітлюється участь вченого:
– у розробці наукових проблем для подальшого складання п’ятирічних планів науково-дослідних робіт АН СРСР та АН УРСР;
– у засіданнях Вчених рад Інституту економіки АН УРСР, Інституту геронтології Академії медичних наук та ін.;
– у наданні консультацій Держплану УРСР, Наркомату з охорони здоров’я СРСР, Центральному статистичному управлінню СРСР та УРСР, науковим працівникам і викладачам з проблем статистичного вивчення літніх людей, з питань переписів населення та ін.;
– у підготовці кадрів у галузі статистики, у керівництві аспірантами й докторантами;
– у виданні збірників статистичних відомостей по Україні, збірників статей і монографій з історії статистики населення, у виданні «Большой советской энциклопедии», «Української радянської енциклопедії», «Статистического словаря», журналів: «Демография», «Советское здравоохранение», «Вестник статистики» «Экономист» та ін., до яких М. В. Птуха написав велику кількість статей;
– у роботі Міжнародного статистичного інституту в Гаазі (Міжнародної академії статистичних наук), Американської академії теоретичних і суспільних наук, Американського економічного та географічного товариств;
Протягом всього свого життя М. В. Птуха займався вивченням історії демографії й статистики, дослідженням та розробкою найскладніших проблем теоретичної демографії. Наукова спадщина вченого містить ідеї, що мають теоретичне і практичне значення для сучасної демографії та становлять невід’ємну її частину. Крім наукової та видавничої діяльності М. В. Птуха зробив певний внесок у налагодження зв’язків Академії наук УРСР із зарубіжними інституціями з метою придбання нової літератури і матеріалів з різних галузей знань, обміну науковими виданнями. До нього неодноразово зверталися іноземні науковці з проханням надати консультації з питань методики проведення статистичних обчислень, висвітлення поглядів видатних економістів, статистиків, демографів у зв’язку з розробленням певної наукової проблематики.
Епістолярна спадщина – важливе джерело вивчення життєвого і творчого шляху М. В. Птухи, цілісне вивчення якої дозволить ввести до наукового обігу раніше невідомі документи.