НАУКОВА СПАДЩИНА АКАДЕМІКА НАН УКРАЇНИ Г. С. ПИСАРЕНКА: НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО АРХІВНОГО ФОНДУ НАН УКРАЇНИ

ЗаявникБрязкало Тетяна Вікторівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Архівна спадщина в інформаційному просторі: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіНАУКОВА СПАДЩИНА АКАДЕМІКА НАН УКРАЇНИ Г. С. ПИСАРЕНКА: НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО АРХІВНОГО ФОНДУ НАН УКРАЇНИ
Інформація про співдоповідачівБойко Юлія Олександрівна, кандидат історичних наук, науковий співроібтник НБУВ
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

НАУКОВА СПАДЩИНА АКАДЕМІКА НАН УКРАЇНИ Г. С. ПИСАРЕНКА: НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО АРХІВНОГО ФОНДУ НАН УКРАЇНИ

Одними із актуальних завдань досліджень історичної науки на сучасному етапі є вивчення та аналіз архівної спадщини визначних науковців нашої країни. Формування, систематизація, реконструкція, наукове використання та популяризація архівних матеріалів вченого дають змогу здійснити аналіз і осмислення життєвого шляху та діяльності вченого, його творчого пошуку, генезису наукового росту і вкладу у вітчизняний та світовий науковий простір.
У Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІА НБУВ), що виконує функції головного архівного підрозділу в системі НАН України з питань формування, зберігання, обліку й використання документів Архівного фонду НАН України, у 2016 р. сформовано особовий фонд № 142 «Писаренко Георгій Степанович (12.11.1910 – 09.01.2001) – академік НАН України за спеціальністю «механіка, міцність у машинобудуванні» (1964), віце-президент АН УРСР (1970–1978)».
Ім’я Георгія Степановича Писаренка (1910–2002) – механіка, засновника всесвітньо відомої школи з міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах, академіка НАН України – відоме далеко за межами нашої держави. Народився майбутній вчений в багатодітній селянській родині на хуторі Скрильники Кобелякського повіту Полтавської губернії. Трудовий шлях почав у сімнадцять років. Працював робітником на підприємствах і заводах на Уралі. У 1936 р. закінчив з відзнакою суднобудівний факультет за фахом «Механічне устаткування суден» Горьківського індустріального інституту. Вивчення великого циклу фундаментальних дисциплін, які передбачались обраною спеціальністю, дозволило Г. С. Писаренку отримати спеціальність інженера-механіка. Прагнення здобувати нові знання, вирішувати складні конструкторські задачі спонукало молодого вченого до вступу в аспірантуру Київського індустріального інституту, де він навчався впродовж 1937–1940 рр. Зі вступом до аспірантури фактично розпочалася наукова біографія Георгія Степановича. На своєму трудовому шляху вчений займав різні відповідальні посади – головний учений секретар, віце-президент, член президії, радник при президії НАН України, голова Південно-Західного наукового центру АН УРСР та ін.; працював у провідних наукових установах країни – Інституті будівельної механіки, Інституті чорної металургії, Інституті металокераміки та спецсплавів, Інституті проблем матеріалознавства; викладав і очолював кафедру опору матеріалів у Київському політехнічному інституті; працював на виробництві – Уфимському моторобудівельному заводі, Центральному інституті авіаційного моторобудівництва.
Окреме місце в науковій біографії вченого займає втілена у життя мрія –організація нової дослідної інституції у науковому просторі України – Інституту проблем міцності, який вчений очолював протягом усього життя (з 1966 р. – директор, з 1988 р. – почесний директор).
Внесок Г. С. Писаренка в становлення та розвиток точних наук важко переоцінити. Вчений є розробником нового напряму в механіці – дослідження міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах, автором понад 800 наукових публікацій, зокрема 60 монографій, підручників і довідників, які є актуальними і нині. Свій досвід, свої знання він, не шкодуючи сил, передавав молодому поколінню. Так під його чітким керівництвом та консультуванням підготовлено 180 кандидатів і 49 докторів наук, створено понад 100 оригінальних випробувальних установок, багато з яких відзначені медалями та дипломами міжнародних і всесоюзних виставок.
Формування особового архівного фонду Г. С. Писаренка відбувалося у кілька етапів. Перше надходження документів на постійне зберігання до ІА НБУВ відбулося у 1974 р. з видавництва «Наукова думка». Це машинописні примірники наукових монографій та статей Г. С. Писаренка. Другий етап – це відбір особових документів вченого за місцем роботи у 2011–2012 рр. з Інституту проблем міцності ім. Г. С. Писаренка НАН України. З інституту передано на постійне зберігання до архівосховища ІА НБУВ значну кількість документів з науково-дослідної та науково-організаційної діяльності Г. С. Писаренка, фотодокументи та біографічні документи. Зважаючи на значну кількість документів, їх багатогранність і різноплановість, було проведено експертизу цінності документів, аналіз їх змісту, атрибуції, систематизацію за декількома основними групами, а саме: наукові праці вченого та робочі матеріали до них, документи біографічні та про вченого, документи з діяльності, листування, фотодокументи, дарчі і зібрані матеріали. В результаті наукового описування було сформовано 656 справ за 1908–2000 рр.
Серед найчисленнішої групи документів, що відклалися у фонді – наукові праці Г. С. Писаренка та робочі матеріали до них, які описані у 298 справах і включені до опису № 1 «Наукові праці та робочі матеріали до них» – представлені автографи та машинописи з авторськими правками низки монографій вченого. Зокрема, машинописні примірники з правками та помітками вченого таких відомих робіт як «Колебания упругих систем с учетом рассеяния энергии в материале» (1954), «Рассеяние энергии при механических колебаниях» (1960–1961), «Статистичні теорії міцності та їх застосування до крихких металокерамічних матеріалів» (1961), «Краткий курс сопротивления материалов» (1962); автограф автобіографічної монографії «Жизнь в науке» (1987) та машинопис з помітками і вставками вченого роботи, яка викликала свого часу жвавий інтерес серед наукових кіл і колег Георгія Степановича, «Воспоминания и размышления (1994). Також у фонді представлено значна кількість наукових статей вченого, доповідей і тез до них, курси лекцій та семінарів. Крім статей з основної тематики наукових досліджень вченого, представлена низка статей, присвячених історії науки, зокрема розвитку механіки в Академії наук України, історії кафедри опору матеріалів КПІ, ряд статей присвячені визначним науковцям – С. П. Тимошенку, М. К. Янгелю, С. В. Серенсену, Б. Є. Патону та ін.
Серед робочих матеріалів переважають особисті записи вченого, виписки, нотатки за тематикою наукових досліджень Г. С. Писаренка, зокрема з проблем механіки, міцності матеріалів, машинобудування і приладобудування, історії науки.
До опису № 2 «Документи біографічні та про вченого, фотодокументи, документи, зібрані вченим» включено 82 справи, у яких описано документи, що стосуються біографії Г. С. Писаренка, статті про вченого, низка фотографій, наукові праці інших авторів щодо проблематики наукових досліджень вченого. Біографічні документи Г. С. Писаренка представлені характеристиками, автобіографіями та анкетами різних років, особовими листками з обліку відділу кадрів. У фонді відклалися документи про присудження Георгію Степановичу Державних премій УРСР та СРСР, про висунення кандидатури вченого до складу академіків АН СРСР. Цікавим є екслібрис вченого, виконаний відомим українським художником-графіком Георгієм Малаковим. Серед масиву фотографій, які систематизовані у 17 справах, цікавість викликають фотознімки вченого з академіком ВУАН С. П. Тимошенком (під час візиту його в УРСР у 1958 р.), з президентом АН СРСР М. В. Келдишем, президентом НАН України Б. Є. Патоном, директором Інституту радіофізики АН УРСР О. Я. Усиковим та ін.
Документи з науково-дослідної та науково-організаційної роботи вченого об’єднано у 141 справу, які включено до опису № 3 «Документи з діяльності». У цій групі є документи, які репрезентують діяльність вченого в системі Академії наук України, зокрема в Інституті проблем матеріалознавства, Інституті проблем міцності, Редакційно-видавничій раді, Північно-Західному науковому центрі. Низка документів висвітлює участь Георгія Степановича у розробці наукових досліджень, присвячених розвитку теоретичної механіки, космічним дослідженням, раптовим викидам вугілля, газу і порід в шахтах, землетрусам та ін. Досить інформативними є документи з діяльності вченого у стінах Київського політехнічного інституту. Серед них спогади та виступи про роботу на кафедрі опору матеріалів, програми авторських курсів лекцій, плани роботи та ін.
Епістолярну спадщину вченого описано у описі № 4 «Листування», що включає у себе 135 справ. Серед адресатів та кореспондентів Г. С. Писаренка іноземні та вітчизняні вчені – президент Болгарської АН А. Балевський, співробітник Інституту механіки машин Словацької АН І. Я. Балло, член Німецької асоціації досліджень і випробувань матеріалів С. Бачофер, генеральний секретар Міжнародної академії астронавтики Дж. М. Контант, професор Університету Мінесоти Г. І. Баренблат, заступник директора з наукової роботи Інституту основних проблем техніки Польської АН В. Гутковський, професор університету Цінхуа (КНР) З. С. Зенг, вітчизняні академіки та член-кореспонденти – А. С. Бережний, В. П. Васильєв, Я. М. Григоренко, П. М. Василенко, О. М. Гузь, І. Л. Повх, В. В. Панасюк, один з перших академіків ВУАН С. П. Тимошенко та ін.
Сформований особовий архівний фонд академіка Георгія Степановича Писаренка, що поповнив цього року Архівний фонд НАН України і доступний для широкого кола дослідників, є досить повним і різноманітним як за видовим так і змістовим складом документів. Узагальнення та аналіз представлених документів дають змогу здійснити наукову реконструкцію біографії вченого, прослідкувати шлях становлення його як науковця, визначити етапи наукової діяльності, встановити специфіку і унікальність вкладу вченого в розвиток теоретичних наук та історії науки в цілому.