Особовий архів композитора Віктора Косенка у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

ЗаявникГорєва Вікторія Володимирівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Архівна спадщина в інформаційному просторі: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіОсобовий архів композитора Віктора Косенка у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Особовий архів композитора Віктора Косенка у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського


24 листопада 2016 р. виповнюється 120 років від дня народження відомого українського композитора, піаніста, педагога Віктора Степановича Косенка. Архівна спадщина митця зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Віктор Степанович був непересічною людиною з надзвичайним музичним обдаруванням. Так, у дев’ять років він на слух грав Патетичну сонату Бетховена. Отримавши музичну освіту в Варшавській та Петербурзькій консерваторіях, у 1918 р. він поїхав до рідні в Житомир, де й провів більшу частину свого життя. Саме тут він сформувався як виконавець, композитор та педагог, а організоване ним камерне тріо (В. С. Косенко – фортепіано, В. Г. Скороход – скрипка і В. Ю. Коломойцев – віолончель) дало понад 100 концертів для селян, робітників та солдатів.
У 1924 р. з метою розширення творчих зв’язків В. С. Косенко їде до Москви, де вперше було надруковано його фортепіанні твори. Там він дає авторський концерт, що сприяє дедалі ширшому визнанню його творчості. У 1927 р. В. С. Косенка запрошують до Харкова (тодішньої столиці України) на кілька авторських концертів. Вони проходять дуже успішно, про що свідчать схвальні відгуки в пресі. У 1928 р. Українська філармонія пропонує В. С. Косенкові та співачці Оксані Колодуб здійснити гастрольну подорож Донбасом для популяризації класичної музики серед трудового населення. Документи свідчать про побутові незручності під час гастролей, про фізичне виснаження від надлишку роботу, проте й про щире задоволення В. С. Косенка від музичного спілкування із вдячними слухачами.
У 1929 р. В. С. Косенко переїжджає до Києва, де його запрошують на посаду викладача Музично-драматичного інституту імені М. Лисенка, пізніше реорганізованого в консерваторію. Тут він веде класи спеціального фортепіано, камерного ансамблю, курс аналізу форм на історико-теоретичному та композиторському факультетах.
Численні учні, колеги, педагоги, друзі і всі, хто знав цього видатного митця, згадували його прекрасні піаністичні і композиторські здібності, абсолютний слух, а самого Віктора Степановича характеризували як талановитого музиканта, скромну і гарно виховану, надзвичайно духовно чисту і благородну людину, яка безкорисливо віддавала своє життя та працю справі розвитку вітчизняного мистецтва.
Помер В. С. Косенко дуже рано – на 42-му році життя – 3 жовтня 1938 р. Він залишив по собі понад 250 творів різних жанрів, які увійшли в золотий фонд української фортепіанної музики.
Архівні матеріали В. С. Косенка були дбайливо збережені дружиною композитора, Ангеліною Володимирівною Косенко, і передані в дар до Інституту рукопису НБУВ вже донькою митця, Раїсою Едуардівною Канеп-Косенко. На сьогодні архівний фонд перебуває на стадії науково-технічного опрацювання. Під час первинної систематизації особового фонду «Косенко Віктор Степанович (1896–1938) – композитор, піаніст, педагог» (ф. 411), що надійшов до Бібліотеки в розсипу, було виділено такі основні групи документів: 1) біографічні матеріали; 2) творчі матеріали; 3) матеріали про службову, професійну, громадську діяльність; 4) листування; 5) матеріали господарсько-майнового та побутового характеру; 6) матеріали з дарчими написами; 7) матеріали про фондоутворювача; 8) матеріали про увіковічення пам’яті композитора.
До біографічних матеріалів відноситься життєпис композитора та характеристика з Музично-драматичного інституту імені М. Лисенка (консерваторії).
Найбільша група фонду – «Творчі матеріали» – сформована з підгруп рукописів музичних творів для оркестру, камерних ансамблів, фортепіано, музики до фільмів. Зокрема, в підгрупі музичних творів для оркестру містяться партитура та партії «Героїчної увертюри для симфонічного оркестру» (оp. 21), партитури «Симфонічної поеми для великого симфонічного оркестру» (оp. 25) та «Симфонічної поеми на молдавські теми», партії «Симфонічної поеми». Там само знаходяться партитури «Концерту для фортепіано з оркестром (Concerto, оp. 20)», частина I, з приміткою «Оркестровал Л. М. Ревуцкий», частина ІІ, з приміткою «Закінчена в 1947 р. Л. М. Ревуцьким і дооркестрована Г. І. Майбородою» та частина ІІІ, з приміткою «Оркестр. Г. І. Майборода». Поруч зберігаються партитури «Концерту для фортепіано з оркестром (оp. 21)» у трьох частинах.
Підгрупа рукописів для камерних ансамблів складається з музичних творів для тріо фортепіано, скрипки і віолончелі («Trio (d-dur) four piano, violon et violoncello» (оp. 17), «Класичне тріо (d-dur) (оp. 16), «Trio (c-moll) four violon, violoncello et piano» (оp. 9) тощо); для скрипки і фортепіано («Lento cantabile pour violen et piano» (оp. 4, № 1), «Concerto (a-moll) pour violonо aves piano (оp. 6) та інші); для віолончелі і фортепіано («Sonate (d-moll) pour piano et vialancelle» (оp. 10).
У видовому складі найбільшої підгрупи музичних творів для фортепіано виокремлено друковані та рукописні варіанти сонат («Sonate (b-moll)» (оp. 15, № 1), «Sonate (cis-moll)» (оp. 16, № 2), дитячих п’єс («25 дитячих п’єс для фортепіано ІІ та ІІІ ст.»), етюдів та прелюдів, поем та творів для хору, романсів, пісень та іншої фортепіанної музики. Також там містяться підготовчі матеріали, незакінчені твори тощо.
Серед рукописів з музикою до фільмів зберігаються чернетки і останні варіанти музичного супроводу фільму «Загибель ескадри (після бою)», ч. ІІ (35 партій).
Серед документів групи «Матеріали про службову, професійну, громадську діяльність» – заява В. С. Косенка про зарахування до педагогічного складу Державної консерваторії та особистий листок з обліку кадрів; договір про надання Українському радіокомітетові виключного права на передавання по радіо музичного оформлення до віршів Агнії Барто «Братишки»; угода з Київською кінофабрикою «Українфільм» про музичне оформлення фільму «Незабутні сигнали» (реж. А. В. Кордюм); довідка з Волинського окружного відділу; посвідчення з Волинського лісоуправління; посвідчення і партквиток В. С. Косенка; характеристика митця як члена журі конкурсу піаністів тощо.
Група документів «Листування» складається з офіційного листування (переважно з музичними видавництвами) та приватного епістолярію (листи композитора до матері та дружини, листування з Л. Я. Хаборіною, В. Т. Борисовим, В. Ю. Коломойцевим, листи від О. Дашевського, І. Гельфанбейна, А. А. Тугентольде до композитора тощо). Окрім цього до цієї групи входять листівки та телеграми (у т.ч. зі співчуттями з приводу смерті В. С. Косенка), а також листування інших осіб (епістолярій дружини та доньки щодо пропаганди творчості композитора, створення меморіального музею, лист А. В. Косенко до Моріса Тореза з нотами балади «Пам’яті борців Паризької комуни» і його відповідь, копія листа-клопотання М. Т. Рильського про надання Дитячій музичній школі № 3 м. Києва імені В.С. Косенка та ін.).
До матеріалів господарсько-майнового та побутового характеру відносяться заява до голови Всесоюзного комітету у справах мистецтв при РНК СРСР з клопотанням надати квартиру та витяг з протоколу засідання комісії з редагування творчої спадщини композитора щодо придбання шафи та папок для зберігання рукописів творів композитора.
Група «Матеріали з дарчими написами» містить нотні видання з автографами О. В. Костіна, А. П. Коломійця, Б. С. Мейтуса, В. Д. Довженка, К. М. Смаги, В. А. Золотарьова, П. О. Козицького, Б. М. Лятошинського, С. Я. Цибульської, Г. І. Майбороди, І. П. Шишова та рукописи музичних творів, присвячених В. С. Косенку (зокрема, музику Г. І. Майбороди на слова В. М. Сосюри «Не може смерть перемогти» та музику В. П. Задерацького на цей текст). Світлій пам’яті В. С. Косенка присвятили свої твори його колеги та учні – Л. М. Ревуцький, В. А. Філіпенко, Р. І. Верещагін, М. В. Соломко, В. В. Тилик, О. М. Турченко, В. В. Паржицький, А. П. Коломієць, М. С. Завалишина, В. Д. Довженко.
У групі «Матеріали про фондоутворювача» знаходяться рукописи зі спогадами сучасників композитора – дружини А. В. Косенко, доньки Р. Е. Канеп-Косенко, внука П. В. Батюшкова, колег В. Г. Скорохода, О. В. Колодуб, Г. Д. Шкурата, В. Г. Іванівського, Л. Я. Хінчин, В. Д. Довженка, В. Г. Скорохода, М. Х. Снаги-Паторжинської та багатьох інших. Також сюди відносяться складена В. Д. Довженком нотографія і бібліографія творчості композитора, вирізки з газет, журналів зі статтями про В. С. Косенка, некрологи, сценарії радіо- та телепередач з трансляцією його музики, афіші з анонсами його концертів тощо.
Досить велика рубрика «Матеріали про увіковічення пам’яті композитора» сформована з матеріалів до історії створення та діяльності меморіального музею імені В. С. Косенка (охоронна грамота Комітету в справах мистецтв при РНК УРСР і рішення виконавчого комітету Київської міськради депутатів трудящих, інвентарна книга обліку експонатів основного фонду та інвентарні книги надходжень, інформація про роботу меморіального музею, спогади А. В. Косенко «Путь к музею» тощо). Також до цієї рубрики віднесені матеріали про Житомирське музичне училище та київську дитячу музичну школу № 3 його імені.
Отож великий за обсягом архів В. С. Косенка складається з рукописів різних видів нотних творів композитора та документів, що висвітлюють його професійну діяльність, розкривають особистісні якості та пов’язані із пропагандою творчості митця. Цілком можливо, що в нотних матеріалах архіву є багато невідомих українській музичній історіографії ескізів, фрагментів, чернеток та незавершених творів композитора, зокрема й таких, що можуть сприяти поглибленому вивченню діяльності В. С. Косенка в галузі музичного мистецтва.