НАВЧАЛЬНА КНИЖКА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ: ІСТОРИКО-ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

ЗаявникАнтонюк Тетяна Дмитрівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України
Назва доповідіНАВЧАЛЬНА КНИЖКА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ: ІСТОРИКО-ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Антонюк Тетяна Дмитрівна,
кандидат історичних наук, доцент
(Україна, м. Київ)


НАВЧАЛЬНА КНИЖКА ДІАСПОРИ У ФОНДАХ ВІДДІЛУ ЗАРУБІЖНОЇ УКРАЇНІКИ

Книговидавнича справа займала важливе місце у житті наших співвітчизників, які опинилися за межами Батьківщини. Видання навчальної книги за межами материкової України має давню історію. Відомо багато видавничих осередків української книги загалом та навчальної зокрема, як в Європі, так і на інших континентах. З початку ХХ ст. у діаспорі виникають українські школи різних типів, а отже і запит на навчальну літературу. Під час Другої світової війни, у зв’язку з другою хвилею еміграції українського народу, з рідних земель українське книгодрукування переміщується до Західної Європи та Америки. Головними осередками української видавничої справи стали Українське Видавництво у Кракові, видавництва “Пробоєм”, Українського Вільного Університету та педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, “Колос” у Празі; видавництво Українського Наукового Інституту в Берліні та ін.
У фондах відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігається екстеріорика, серед якої значна кількість навчальних книг, що видавалися в різних видавничих центрах діаспори. Ці видання слугували для реалізації навчальних і виховних завдань українських дітей і молоді в країнах проживання.
Розвиток українського суспільства в діаспорі, його культурні досягнення, прагнення зберегти в нових поколіннях любов до рідної мови, до історії й традицій свого народу, національну ідентичність мали безпосередній вплив на загальний зміст української освіти і на навчальні книжки зокрема. Історія створення навчальної книжки за межами України − важлива сторінка українського книгознавства, цінний досвід для укладання нових навчальних книжок у метрополії і в діаспорі. Дослідження цих досягнень є актуальним завданням сучасного українознавства.
Наявність значної кількості навчальної літератури в українській діаспорі свідчить, що важливою потребою для українських громад за межами рідної землі було утримання і розвиток власної школи (суботньої, недільної чи державних шкіл різних типів), а отже і видання навчальної книжки. Українська школа в діаспорі (повнотижнева, суботня і недільна парафіяльна) протягом десятиліть вирішувала стратегічне завдання з виховання у нових поколіннях українських емігрантів історичної пам’яті й національної свідомості. Найчисленнішими у фондах відділу зарубіжної україніки є навчальні книги з українознавства. Це підручники з української мови, літератури, історії України, географії України, з української педагогіки тощо. Українознавство як шкільна наука через вивчення мови, літератури, історії та географії давала знання про далекий рідний край. Ці знання увійшли в навчальні підручники з багатьох предметів для середніх і старших класів. Зокрема у підручниках з української літератури переважає матеріал історико-літературного характеру, викладений відповідно до традицій хронології українського літературознавства.
Завжди запитаною для українців за межами країни залишалася навчальна книжка для початкового оволодіння грамотою, а також підручники з української мови та літератури. Це букварі, читанки, хрестоматії, підручники з рідної історії, географії, граматика рідної мови, історично-політичні розвідки, начерки історії української літератури тощо. Разом із підручниками розвивалася і дитяча книжка, яка слугувала загальному літературно-художньому розвитку української дитини в діаспорі. З часом українці за межами Батьківщини змогли відкрити науково-дослідні установи та вищі школи, а отже розвинули видання наукової літератури та навчальної книги для українських студентів вищих навчальних закладів. В еміграції відродилися ліквідовані радянською владою у кінці 1930-х років важливі наукові установи, котрі об’єднали навколо себе науковий потенціал діаспори і розгорнули плідну видавничу діяльність: Наукове Товариство Шевченка у Франції; Всеукраїнська академія наук у США; Український Вільний Університет у Німеччині та інші. На Заході видано багатотомну “Енциклопедію українознавства” (Париж-Нью-Йорк, 1955 − 1984 рр.), створено десятки музеїв та бібліотек.
Основні педагогічні і методичні ідеї стали доступними для закордонного українства завдяки таким педагогічним періодичним виданням, як “Рідна школа” (Нью-Йорк, США), “Життя і школа” (Торонто, Канада), “Рідношкільник” (Торонто, Канада), “Тема” (Саскачеван, Канада), “Інформаційно-методичний листок” (Вікторія, Австралія) та найновіше всесвітнє інформаційне періодичне видання “Відгукніться” (Торонто, Канада).
У фондах відділу зарубіжної україніки зберігаються широко використовувані в західному світі читанки, підручники та хрестоматії для української початкової і середньої школи К. Кисілевського, Л. Білецького, М. Дейко, П. Волиняка, І. Боднарука, В. Радзикевича, М. Овчаренко, Д. Нитченка та ін. До надбань української педагогіки в західному зарубіжжі належать праці Г. Ващенка, Е. Жарського, М. Чарторийського, О. Кульчицького, С. Сірополка. З питань теорії методики літератури − К. Кисілевського, Л. Кисілевської-Ткач, Б. Шкандрія та ін.
Наведемо далеко не повний перелік навчальної літератури, яка зберігається у фондах відділу: Солтис О. Буквар до науки неграмотних : “Друкарня Подільська” Йосифа Степка. – Тернопіль, 1910, – 50 с.; Барвінський Б. В справі підручника рідної історії. Для І. кляси середніх шкіл : З друкарні В. А. Шитковського. – Львів, 1911. – 79 с.; Його ж. Історія України-Руси (з образками). – Львів: накладом товариства “Просвіта”, 1904. – 39 с.; Його ж. Історія України-Руси. – Вінніпег : Українська книгарня, 1920. – 143 с.; Його ж. Оповідання з всесвітньої історії [Текст] : старинної й середньовічної. Ч. 1. – Берлін : Українське слово, 1923. – 94 с.; Смаль-Стоцький С., Ґартнер Ф. Граматика руської мови. Третє перероблене видання. – Відень, 1914. – с.; Цегельський Л. Русь – Україна, а Московщина – Россія. Історично-політична розвідка. З картою України. Друге, перероблене видання : З друкарні Союза визволення України. – Царгород, 1916. – 128 с.; Стоцкий і Ґартнер. Українська граматика : Канадійський фармер. – Вінніпег, Ман, 1919. – 242 с.; Левицький М. Українська граматика для самонавчання. Видання третє. Виправлене й доповнене : Українське видавництво в Катеринославі [за допомогою українського громадського комітету в ЧСР]. – Катеринослав – Лейпціґ, 1918. – 197 с.; Лепкий Б. Начерк історії української літератури. Книжка 1 (до нападів татар) : Галицька накладня Якова Орештайна. – Коломия – Москва, [б. р.]. – 320 с. та багато інших.
У колекції Українського Народного Дому відділу зарубіжної україніки зберігається перекладна навчальна книжка, зокрема, “Фізика для вищих початкових шкіл”, видана у 1918 р. Її автор – Ф. Шіндлєр. Книга вміщує 105 малюнків в тексті. Переклад з німецької мови здійснив Андрій Сабат, а опрацював і зредагував Т. Губенко. Це видання товариства “Вернигора”. Місця видання позначені як Київ – Відень.
У діаспорі видавалася не лише навчальна книжка українознавчого змісту. Серед документів є навчальна література різних напрямів знання: Раковський І. Людина. Опис будови людського тіла для шкіл та самоосвіти [з багатьма малюнками та барвною таблицею] : [шкільна секція] : То-во “Вернигора”. – Київ – Львів – Відень, 1919. – 39 с.; Українсько-німецький підручник до науки німецької мови здоданєм словарця : Накладом Руської книгарні ім. Т. Шевченка. – Ню Йорк, 1916. – 48 с.; Черкасенко С. Рідна школа (рік перший). Видання друге : Т-во “Дзвін” : Українська школа. – Київ – Відень, 1918. – 96 с.; Матвійчук М. Друга книжечка до читання для українських дітей [з ілюстраціями Осипа Куриласа й Олени Кульчицької] : Наукове товариство ім. Шевченка. – Львів, 1923. – 126 с.; Віппер Р. Всесвітня історія. Випуск 1. Стародавні часи. Перероблене українське видання за редакцією О. Гермайзе : Державне видавництво України. – Київ, 1924. – 65 с.; Терлецький О. Історія Української держави. Том І. Княжа доба : [б. в.]. – Львів, 1923. – 252 с.; Його ж. Україна заборолом культури й цивілізації перед степовиками : Просвіта. – Львів, 1930. – 91 с.; Чмелик О. Віршована азбука : Світ дитини. – Львів, 1932. – 27 с. та багато інших.
Для суботніх і недільних шкіл видавалися спеціальні книги, покликані всебічно розвивати дітей і молодь. Це такі книги: Жарський Е. Руханка. Гри – Забави. Нарис програми фізичного виховання : Видавництво Шкільної ради. – Нью-Йорк, 1956. – 80 с. Цей же автор видав книги: Географія України : Зошит для вправ. – Нью Йорк : Видавництво шкільної ради, 1987. – 32 с.; Географія України : додаток до зошита для вправ. – Нью Йорк : УККА, 1964. – 32 с.; Нарис економічної географії України : Шкільна рада УККА – Університет українознавства НТШ. Педагогічний інститут українознавства. – Б. м., Б. р. – 95 с.
Західна українська діаспора зробила надзвичайно багато для збереження і розвитку національної культури. Аналіз навчальної книжки в діаспорі дає змогу зробити висновок, що процес створення українознавчих підручників для початкової та середньої школи західної української діаспори пройшов кілька етапів свого розвитку. Їхній зміст постійно вдосконалювався і розвивався в різних напрямках методики укладання підручників і посібників. Якщо в перші десятиліття ХХ ст. підручники для навчання українських дітей завозилися із Галичини, то з 1917 р. використовувалися і видані міністерствами освіти УНР. Перші переселенці до західного світу не мали можливості з різних причин видавати для українських дітей власні підручники.
Після Другої світової війни в західному українському зарубіжжі було створено ряд підручників із літератури для середньої школи. Найбільш відомими їх авторами стали педагоги І. Боднарчук, М. Дейко, П. Волиняк, К. Кисілевський, В. Радзикевич, М. Овчаренко, Д. Нитченко та ін. Підручники цих авторів десятками років вивчалися українськими дітьми в США, Канаді, Бразилії, Аргентині, у країнах Західної Європи та Австралії. Українська педагогічна думка в діаспорі й автори підручників свідомо орієнтувалися на українську класику, на сучасні високоморальні твори, сповнені патріотизму. Навчальні книги авторства Марії Дейко, а також підручники, рекомендовані Шкільною Радою у Нью-Йорку десятиліттями залишалися своєрідним еталоном для української школи в діаспорі. До змісту цих навчальних книжок (з читання у початкових класах, з літератури для середніх і старших класів, до хрестоматій) входять високохудожні твори класиків української літератури і сучасних талановитих українських авторів, фактично невідомих українському радянському літературознавству і читачам в Україні до початку 90-х рр. ХХ ст. Це, зокрема, літературні здобутки таких письменників, як Роман Купчинський, Богдан Кравців, Олена Теліга, Олег Ольжич, Докія Гуменна, Наталена Королева, Улас Самчук, Іван Багряний, Євген Маланюк, Дмитро Чуб, Яр Славутич, Леонід Полтава, Олекса Кобець, Роман Завадович, Леся Храплива та ін.
Отже, навчальна книга української діаспори як важлива складова історії української книги та книжкової культури потребує подальшого наукового дослідження та широкого використання в національній освітньо-виховній практиці.