Подарунки у дипломатичному протоколі: роль та значення (на матеріалах документальної колекції "Подарунки Президентам України")

ЗаявникЛук'янець Наталія Миколаївна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. комунікація: актуальні тенденції у цифрову епоху» (2019)
ЗахідСекція 4. Розвиток соціально-інформаційних комунікацій в умовах інформатизації
Назва доповідіПодарунки у дипломатичному протоколі: роль та значення (на матеріалах документальної колекції "Подарунки Президентам України")
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 341.76+341.75(076.5)
Лук’янець Наталія Миколаївна
молодший науковий співробітник НБУВ

Подарунки у дипломатичному протоколі: роль та значення (на матеріалах документальної колекції «Подарунки Президентам України»)

Державний протокол та церемоніал – один з засобів забезпечення процесу публічної комунікації. У статті подано загальне уявлення щодо таких понять, як протокол, церемоніал і етикет, визначено роль і місце міжнародної ввічливості в сучасній дипломатії, проаналізовано роль і значення подарунка у національних, міжнародних і зовнішньоекономічних контактах керівників держав. Знання цих правил сприяє розвитку міжнародних зв’язків, інтенсифікації міжнародного спілкування, зростанню іміджу як самої людини, так і держави, яку вона представляє.
Ключові слова: дипломатичний протокол, церемоніал, етикет, подарунок, президент, міжнародні відносини, публічна комунікація.

Подарунок та дарування - це «діалог» між тим, хто дарує, і тим, хто отримує. Подарунок є однією з технологій сучасної ділової комунікації, елементом дипломатичного протоколу і етикету, вираженням поваги до високого іноземного гостя, запорукою успішних ділових стосунків, невід'ємною частиною протокольної практики кожної держави. Він завжди вважався одним з неодмінних атрибутів міжнародної ввічливості і має багатовікову історію. Ще з часів глибокої давнини високі іноземні гості завжди прибували в іншу країну з багатими дарами, та й у відповідь отримували щедрі підношення. До речі, про перший в історії свого роду «протокольний подарунок» нам відомо з історії Трої.
Міжнародні контакти України із зарубіжними державами охоплюють увесь спектр міждержавних відносин: політичні, економічні, гуманітарні, військово- і науково-технічні, консульські та інші. Щорічно в нашій країні приймають сотні іноземних делегацій на рівні глав держав, урядів, міністрів закордонних справ, міністерств і відомств, представників міжнародних організацій і ділових кіл. І навпаки – представники нашої країни здійснюють інтенсивні візити за кордон. «Однією з найважливіших складових професійного забезпечення міжнародних відносин, невід’ємним організаційно-політичним інструментом рішення нашим зовнішньо-політичним відомством і закордонними представництвами поставлених перед ними завдань є дипломатичний протокол та етикет [1, с. 3]». Автори книги «Дипломатична церемонія і протокол» Джон Вуд і Жан Серре відзначають, що «в цілому протокол - це сукупність правил поведінки урядів та їх представників офіційних і неофіційних [2, с. 18.]». Під час державного візиту глави іноземної держави передбачається вручення йому пам'ятного подарунка від імені Президента України. Обмін пам'ятними подарунками та сувенірами здійснюється у протокольному порядку або за домовленістю сторін в урочистій обстановці як окремий протокольний захід у рамках державного візиту глави іноземної держави. Для виконання численних функцій дипломатичного протоколу у всіх країнах створюються спеціальні служби. Вирішенням цих питань у нашій державі займається Головний департамент Державного Протоколу та Церемоніалу Адміністрації Президента України, який керується у своїй діяльності Указом Президента України «Про Державний Протокол та Церемоніал України» від 22 серпня 2002 року
№ 746/2002. Дуже важливим елементом протокольної роботи є вибір подарунка і його характер, який повинен відповідати певним вимогам. Основні з них полягають у тому, щоб подарунок яким-небудь чином не зачіпав або не ображав національні або релігійні почуття, звичаї особи, якій він призначався, і держави, яку ця особа представляє. Подарунок, який з гумором приймається в одній країні, може вважатися образливим в інший. «Ввічливість - це найдорогоцінніший камінь. Краса без ввічливості - це сад без квітів.», - стверджував мудрець Буддакаріта. Також, важливим аспектом при виборі подарунка є його вартість. Порівняно недорогий подарунок засвідчує гарне ставлення, а відповідна ціна його не дозволяє розцінювати це як хабар. У багатьох країнах закон забороняє посадовим особам приймати подарунки, вартість яких перевищує визначену порівняно невелику суму. За західними стандартами діловий подарунок має коштувати від 10 до 50 дол. США. До протокольної практики більшості країн уведені жорсткі вартісні обмеження на подарунки, які вручаються або отримуються вищими посадовими особами. У Великобританії ця сума становить 140 фунтів стерлінгів, у Франції - 200–300 дол. США, у Німеччині потрібно декларувати всі подарунки, вартість яких перевищує 5500 євро, а в Південній Кореї - тільки те, що отримано від іноземців, причому статус дарувальника значення не має, у США подарунки президенту і його дружині вартістю понад 250 доларів підлягають обліку і приймаються на державне зберігання в міністерстві фінансів. Державний департамент Сполучених штатів щорічно публікує «Федеральний регістр», де офіційно повідомляється про те, які подарунки, і в яку ціну були прийняті вищими керівниками Америки в минулому році, [3, с. 130.]. Певні обмеження щодо дарунків в українському законодавстві прописані у статті 23 Закону України «Про запобігання корупції», де зазначено, що вартість подарунків не має перевищувати розмір одного прожиткового мінімуму, встановленого на день прийняття дарунку, одноразово. Від однієї особи (групи осіб) за рік можна отримати подарунків на загальну вартість не більше двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки [4].
Колекція «Подарунки Президентам України» Фонду Президентів України НБУВ (далі ФПУ) сформована з подарунків, отриманих усіма президентами незалежної України під час каденції кожного з них на посту глави держави. Вона нараховує понад 2000 одиниць зберігання і постійно поповнюєьтся. Дослідження складу колекції дає можливість визначити географію державних, офіційних візитів президентів, зустрічей на вищому рівні, робочих поїздок у межах держави. Переважна більшість подарунків від глав іноземних держав, представників міжнародніх організацій і діловіх кіл презентує країну-дарувача, відображає її звичаї, культуру, народний колорит, характеризує державний устрій. Це можуть бути декоративні тарілки, плакетки, сувеніри з зображенням пам’яток, гербів, прапори, картини, вироби народної творчості тощо. Наприклад, тематична книга з блоками марок «Marca España» - це державний проект, розрахований на поліпшення іміджу Іспанії за кордоном в економічній, соціальній, культурній та науково-технологічній сферах. Ще один приклад: декоративна тарілка «Австрія» з переліком дев’яти федеративних земель Австрії і відповідних їм зображень історичних пам’яток.
Подарунки, отримані під час робочих поїздок президентів країною, відображають події, що відбувалися і відбуваються в нашій державі, освітлюють зустрічі і спілкування з населенням, окреслюють професійні і політичні інтереси, пріоритети президентів, ідентифікують заходи, підприємства, організації, які відвідали у певний час керівники держави тощо. Наприклад, значна кількість подарунків, отриманих Президентом України
П.О. Порошенком, відображає теперішній суспільно-політичний стан у країні. Серед подарунків розмальована гільза від снаряду 152-мм, подарована жінками-волонтерами, статуетки бійців силових структур, макети бойової техніки, сувеніри з емблемами військових підрозділів, фотоматеріали.
Норми дипломатичного протоколу складалися протягом тисячоліть і ввібрали в себе ті умовності і традиції, які відповідали історичному розвитку держав.

Бібліографічні посилання
1. Чугаєнко Ю.О. Дипломатичний і міжнародний діловий протокол та етикет. Навчальний посібник / Ю.О. Чугаєнко. – К.: Національна академія управління, 2011. – С. 3.
2. Вуд Джон й Серре Жан. Дипломатический церемонная й протокол: Принципи, процедура, практика. - М., 1974. - С. 18.
3. Науменко Г.А. Его величество протокол / Г.А. Науменко. – К.: ООО «Издательский дом «Сімейні справи»», 2007. – С. 130.
4. Закон України від 14 жовтня. № 1700-VII [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1700-18/page – Назва з екрану].