КОНЦЕПЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНА «ДОКУМЕНТ»

ЗаявникКарпюк Дмитро Віталійович (україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 3. Бібліотека в структурі сучасних інформаційних комунікацій
Назва доповідіКОНЦЕПЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНА «ДОКУМЕНТ»
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 002.1: 651
Д. В. Карпюк
Рівненський державний гуманітарний університет
КОНЦЕПЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНА «ДОКУМЕНТ»
Глобальний характер інформатизації сфер суспільного життя, модернізації виробничої бази та використання інформаційних ресурсів у системі суспільного виробництва обумовлює зростання обсягів інформації, яку необхідно збирати, зберігати, обробляти та організовувати її передачу в часі і просторі. З підвищенням ролі інформації став швидко еволюціонувати термін «документ», який є базовим елементом в організації та здійсненні всіх форм суспільної діяльності. Розвиток засобів сучасної обчислювальної техніки забезпечив появу нових типів матеріальних носіїв інформації, деякі з них взяли на себе функції адміністративних, фінансових, наукових документів. За таких умов межі поняття «документ» стихійно розширюються, а ключовою проблемою постає виокремлення (ідентифікація) документної інформації із сукупності даних, що існує.
На сьогодні вивчення форм документної інформації здійснюється значною кількістю теоретичних і прикладних дисциплін, серед яких: документознавство, архівознавство, теорія діловодства, теорія видавничої справи, бібліотекознавство та інформатика тощо. Кожна із перерахованих дисциплін створила свої особливі методи, традиції, які використовуються при обговоренні досить різноманітних аспектів інформаційної діяльності, і тому об'єктивно існує велика кількість різноманітних визначень поняття «документ». У нашому дослідженні зосередимо увагу на огляді підходів до трактування поняття «документ», які розроблені провідними фахівцями вищезазначених наукових дисциплін.
Набуває все більшої актуальності коло питань, пов’язаних із юридичним статусом документа в контексті використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема: визначення прав первинних документів на нових носіях, прав копій документів і пов'язані з цим питання зберігання і знищення оригіналів, визначення відповідальності за правильність та достовірність документації, автоматично складеної засобами комп’ютерної техніки, тощо. Зазначена проблематика, в тому числі тлумачення терміна «документ», частково була предметом досліджень провідних науковців у галузі інформаційного права, а саме: О. А. Баранова, І. Л. Бачило, В. Я. Дорохова, М. М. Дутова, В. М. Брижко, В. А. Копилова, І. В. Клименко, С. І. Семілетова, В. С. Цимбалюка та ін. Проте першочергово нами була зосереджена увага на тлумаченнях терміна «документ» у державних стандартах, законах та інших нормативних документах, які діють на території України та в країнах близького зарубіжжя. Узагальнюючи тлумачення, подані в нормативно-правовій документації, можемо зазначити, що до основних ознак документа, які підтверджують його статус, віднесені фіксація інформації на матеріальному носії і наявність реквізитів.
Поняття «документ» є базовим для таких дисциплін, як бібліотекознавство, архівознавство, документознавство, тому у своєму аналізі підходів щодо тлумачення терміна «документ» ми використали праці провідних вітчизняних та російських фахівців – А. Б. Антопольского, Р. С. Гіляревського, Н. Б. Зіновьєвої, С. Г. Кулешова, Н. М. Кушнаренко, К. Г. Мітяєва, А. В. Соколова, Ю. М. Столярова, Г. М. Швецової, Я. Л. Шрайберга та ін. З’ясовано, що базове визначення документа для цих дисциплін засноване на трьох необхідних і достатніх ознаках: інформація, а саме наявність завершеного семантичного повідомлення; матеріальний носій, тобто наявність стабільного речового об’єкта, який буде забезпечувати зберігання та передачу інформації; призначення для участі в соціальній комунікації як одиниці інформаційно-комунікаційного процесу.
Документальний підхід є одним із напрямів дослідження аспектів теорії інформації в інформатиці, який почав розвиватися на основі вивчення властивостей і галузей застосування різних типів носіїв інформації. Необхідність реалізації процесів зберігання, пошуку, збору, відтворення, перетворення, запису інформації засобами електронно-обчислювальної техніки обумовила інтерес фахівців галузі інформатики, документалістики та кібернетики, а саме Г. Г. Воробйова, А. І. Михайлова, А. І. Чорного, Р. С. Гіляревського, Ф. С. Воройського, Л. А. Ходоровського та ін. до трактування ключових понять з теорії інформації, в тому числі терміна «документ». Зауважимо, що в розглянутих визначеннях поняття «документ» акцентується увага на структурі даних, методах їх фіксації, обробки та подальшого збереження.
Всі проаналізовані визначення відбивають різні точки зору теоретичних та прикладних дисциплін на інформаційну діяльність і залежать від специфіки відповідної інформаційно-документальної системи і конкретних сфер діяльності, в контексті яких розглядається документ.
Загальним недоліком різних тлумачень поняття «документ», на наш погляд, є ідентифікація матеріальних об’єктів та видів матеріального середовища як носіїв інформації. Оскільки не всі матеріальні об’єкти із зафіксованими на них даними є документами, а носієм даних може виступати середовище систем автоматизованої обробки даних, тому доцільним є обумовлення ознак фіксації інформації на матеріальному об’єкті та формулювання норм визначення матеріальних носіїв інформації. Крім того, має місце обмеження статусу документа певною знаковою системою, в результаті чого без належної правової охорони і захисту залишається інформація, що знаходиться в комп'ютерних інформаційних системах, а саме програмні продукти, бази даних тощо.
У деяких тлумаченнях документа відсутня посилання зміст повідомлень, наявність семантичної інформації, метаданих, реквізитів, які мають підтверджувати завершеність повідомлення та ідентифікацію документа як об’єкта інформаційно-документальної системи.
Підбиваючи підсумки вищевикладеному, за документ ми будемо розглядати запис інформації на матеріальному носії, що використовується в інформаційно-комунікаційних процесах. Юридичний статус документа визначатимемо його цільовим призначенням і формою його візуалізації, яка повинна відповідати нормативним характеристикам виду документа та переліком відповідних реквізитів.