Бібліотека як об’єкт стратегічних комунікацій держави.

Тези доповіді

У статті досліджено вплив стратегічних комунікацій держави на бібліотечну систему задля трансформації політичних цінностей суспільства. На прикладі бібліотечної системи Росії визначено специфіку, механізми, основні напрямки та результати впливу стратегічних комунікації, націлених на реалізацію загарбницьких інтересів правлячої верхівки Росії.
Розкриваються недемократичні методи стратегічних комунікацій, які застосовуються авторитарним режимом через бібліотечну систему, де людина не лише піддається впливу ефективних засобів контролю масової свідомості, а й підпадає під її повний контроль.

Ключові слова: комунікація, стратегічна комунікація, інформаційне суспільство, екстремізм, війна пам’ятей, свобода слова.

У процесі вивчення стратегічно-комунікаційних методів влади на формування політичного світогляду суспільства були проаналізовані методи авторитарного управління та використання новітніх технологій впливу на громадську свідомість через бібліотеки. Бібліотечна система Росії, як одна з ланок соціокультурного процесу, стала важливим посередником між владою та суспільством для формування сприятливого політичного клімату, який не тільки виправдовував би, а й залучав громадян до участі в агресивній політиці держави.
Для виконання цієї задачі бібліотечна система Росії зазнає постійного тиску з боку керівництва країні. А саме, під гаслом реструктуризації, руйнуються роками напрацьовані механізми функціонування бібліотек, починається масове закриття бібіліотек, їх кількість щорічно скорочується приблизно на тисячу, сьогодні це число не перевищує 39 тисяч, на початок 2000 року було 50 тисяч.
Та частина, яка ще не підпала під закриття, перетворюється на культурно-розважальні центри, функції яких далекі від початкових задач бібліотек.
Паралельно з цим, урядом ставиться питання про значне підвищення патріотичного виховання населення. На фоні агресивнї зовнішньої політики Росії, інтелігентній та освіченій бібліотечній спільноті не може не бути зрозумілим, що готується підгрунтя для підтримки міжнародної агресії. Тому, випереджаючи протестні настрої у стінах біблліотек, влада вдається до ідеологічної зачистки незгодних. У хід ідуть репресії, залякування, підлаштовуються законодавчі рамки, які ставлять директорів бібліотек у пряму залежність від їх політичних поглядів.
Показовим у цьому контексті є закриття Бібліотеки української літератури в Москві. Директору бібліотеки було висунуто звинувачення в «організації можливості отримання і ознайомлення необмеженого кола людей з літературою, визнаною судом екстремістською». До цієї літератури в числі інших відносяться книги «Голод на Україні» 1996 р. випуску, поезія Дмитра Павличка, а також дитячий ілюстрований журнал «Барвінок».
Наталію Шаріну засудили до чотирьох років умовно з випробувальним терміном на чотири роки.
Жорстокій цензурі підлягає і книжковий фонд. Доходить навіть до фактичного знищення книг. Знищуються книги не тільки з незадовільним ідеологічним змістом, але й російська класика, яка була закуплена не тими спонсорами, нині об’явленими іноагентами (Соросом).
Бібліотеки піддаються жорстким перевіркам, де прискіплива увага приділяється масовим заходам, зокрема зустрічам з політично неблагонадійними. Не обійшла влада своєю увагою і приватне читання громадян, задля чого були складені рекомендаційні списки для домашніх бібліотек.
Застосовані авторитарні методи стратегічних комунікацій посіяли страх і зневіру, як серед співробітників так і серед читачів, що за твердженнями психологічних досліджень, робить індивіда більш керованим із зовні.
В умовах посилення політичного тиску на культурну інтелігенцію та масового закриття бібліотек, право на діяльність отримують лояльні до влади та згідні нести її установки в маси.
З історичних шаф дістаються, припорошені пилом, сталінські ідеї сильної але справедливої руки, формуються образи зовнішніх ворогів, які загрожують стабільності і величі Росії. Для реалізації поставлених цілей зусилля правлячої еліти спрямовуються на підготовку патріотично налаштованого прошароку суспільства, виховання якого у значній мірі покладається на бібліотеки. І тут ми можем відмітити винахідливість бібліотечних працівників щодо проведення різних заходів з метою пропаганди державної політики.
Це і виставки, і підбір літератури, і вечори читання і театралізовані дійства на тему часів війни, йдучи в ногу з часом, старі форми роботи з читачами отримують нове дихання завдяки застосуванню політики «війни пам’ятей» та інших новітніх розробок психологічних впливів на свідомість людей, для формування політичних поглядів потрібного спрямування. В даному випадку – духу патріотизму і готовності віддати життя за служіння загарбницьким інтересам правлячої верхівки.
Проаналізувавши один із напрямків стратегічних комунікацій сучасної Росії ми можем констатувати їх негативний вплив на розвиток бібліотечної системи, а через неї і на все суспільство. Метою стратегічних комунікацій все більше стає просування цілей держави, а не суспільства чи нації, і за даних обставин, це суперечить демократичному напряму розвитку країни.