Губернські пам’ятні книжки Російської імперії як особливий вид історичного джерела ХІХ – початку ХХ століття

ЗаявникЗакірова Світлана Геннадіївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України
Назва доповідіГубернські пам’ятні книжки Російської імперії як особливий вид історичного джерела ХІХ – початку ХХ століття
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Закірова Світлана
Губернські пам’ятні книжки Російської імперії як особливий вид історичного джерела ХІХ – початку ХХ століття
До найважливішої групи довідників, що виходили друком у Російській імперії у ХІХ – на початку ХХ століття і мали ґрунтовний інформаційний ресурс, слід віднести пам’ятні книжки, які готували на рівні окремих територій представники губернських статистичних органів. Перші губернські пам’ятні книжки були видані в Оренбурзі у 1830-і рр., трохи пізніше такі збірники з’явилися у Віленській, Ковенській, Мінській та Гродненській губерніях. З часом традиція таких видань розповсюдилась на всі губернії держави. Важливо відзначити, що на відміну, наприклад, від губернських відомостей, які з 1838 р. регулярно і одночасно почали виходити у 42 губерніях імперії за рішенням центральної влади, видання пам’ятних книжок в тій чи іншій губернії на початковому етапі їх існування залежало перш за все від двох чинників - ініціативи в цьому питанні місцевих чиновників та інтелігенції і, що особливо важливо, від підтримки губернської адміністрації.
До середини 1850-х рр. центральна влада не робила жодних кроків щодо визначення порядку видання пам’ятних книжок в загальнодержавному масштабі і регламентування матеріалів, які б мали до них включатися. В кожному окремому випадку питання про видання пам’ятної книжки в тій чи іншій губернії розглядався і вирішувалося в центральних урядових установах окремо.
4 жовтня 1855 імператором Олександром II було затверджено положення Комітету міністрів про порядок проходження цензури пам’ятними книжками.
Основні цілі і завдання видання пам’ятних книжок на загальнодержавному рівні сформульовано у циркулярному листі міністра внутрішніх справ С.С. Ланського у 1859 р., який було розіслано всім губернаторам і начальникам областей імперії. Там зазначалося: «Для складання точного поняття про стан губерній мають дуже важливе значення ... статистичні дані про народонаселення і промислові і продуктивні сили взагалі, що обробляються у губернських статистичних комітетах, так само як і відомості, які зосереджується, згідно із законом, у губернському управлінні, про адміністративне розділення і склад губерній. Приведення всіх цих даних у загальну відомість представляє істотну користь: воно знайомить місцевих жителів і публіку взагалі з адміністративним і господарським становищем губернії; може викликати розгляд, особливо найближчий, місцевий, відомостей, що повідомляються, і тим самим сприяти виправленню і доповненню приватними дослідженнями неточних або неповних відомостей, зібраних офіційним шляхом ... Найзручнішим засобом для поширення таких відомостей може служити видання губернських пам’ятних книжок, щорічно або, принаймні, через кожні два або три роки».
У зазначеному документі чітко встановлювалися і вимоги до змісту матеріалів, що включаються до пам’ятних книжок. С.С. Ланськой відмічав, що, бажано було б включати до них статистичні відомості про губернії, які щорічно збиралися і доставлялися губернськими статистичними комітетами до центрального статистичного комітету, відомості про адміністративне розділення губернії (число повітів, округів, волостей, парафій тощо), чисельності населення, шляхах і засобах повідомлення, податях і земських повинностях, а також губернський адрес-календар. До цих головних, на думку міністра внутрішніх справ, відомостей періодично могли б бути додані і деякі інші статистичні відомості, наприклад, про кількість земель, стан землеробства, сільських промислів і фабричної промисловості, торгівлі, про народну освіту. Рекомендувалося також публікувати в пам’ятних книжках різні топографічні та історичні дослідження і описи міст і інших місцевостей губернії.
Класична структура пам’ятних книжок складалася з чотирьох розділів: 1) адрес-календар (перелік всіх державних установ з їх особовим складом); 2) адміністративний довідник (інформація про територіальний поділ губерній); 3) статистичний огляд (статистичні таблиці землеволодінь, сільськогосподарської діяльності, освіти, медицини, відомості про кількість населення тощо); 4) науково-краєзнавчий огляд (статті з історії, етнографії краю, археографічні та бібліографічні матеріали).
Але кожна губернія все ж таки по-різному наповнювала інформативну складову власних видань. До того ж навіть у межах однієї губернії, підготовлені практично одним і тим самим органом (частіше за все губернським статистичним комітетом), книжки мали різний інформаційний ресурс. Тому зазначена структура була хоча й типовою, втім приблизною й орієнтовною.
З часом контент пам’ятних книжок змінився: частина матеріалу подавалася у нових рубриках, з’явилися не тільки довідкові, а й великі статистичні відомості та аналітичні матеріали, що формувалися на підставі використання статей з інших джерел або спеціально підготовлених для довідкового видання.
Пам’ятні книжки, що видавалися у 90-х роках ХІХ століття, активно використовували свої шпальта для розміщення реклами. Оголошення друкувалися на платній основі, тож укладачі таким чином намагалися частково вирішити питання фінансування нових накладів видань. Утім, зміст рекламних сторінок несе і важливий інформаційний ресурс, оскільки в таких оголошеннях не тільки пропонувалися товари та послуги. Власники товарів репрезентували важливу для них інформацію, яка повинна була привернути увагу споживачів. Саме тому, реклама часто супроводжувалася описом досягнень власників торгово-промислових закладів.
Незважаючи на різноманітні форми викладу матеріла, найважливішу інформацію для сучасного дослідника слід шукати саме у конкретних відомостях, які наводили пам’ятні книжки у розділах про окремі населені пункти або у торговельних і промислових підрозділах видань.
Укладачі проводили додаткову роботу задля того, щоб видання містило різноманіття показників торгово-промислового розвитку регіону. Одиницею спостереження виступав торговельний і промисловий заклад: галузь, вид виробництва, асортимент виробленої і реалізованої продукції, місцезнаходження підприємства, перелік власників закладів, товариських асоціацій. Статистична інформація формувалася частіше за все методом одноразового дослідження, у формі анкет, які заповнювалися власниками закладів або їх управляючими. У різні періоди співвідношення інформації по торговельному та промисловому підрозділам різнилося. Торговельний відділ мав більш значні розміри з виділенням окремих торгових закладів і фірм. Промисловий відділ репрезентував фабрики, заводи і промислові підприємства губернії.
Таким чином, пам’ятні книжки губерній Російської імперії публікували унікальний краєзнавчий матеріал, який представляє великий інтерес для сучасних істориків і регіоналістів. Особлива цінність пам’ятних книжок полягає, у тому, що вони дозволяють «побачити» картину повсякденного життя губернії очима її сучасників. Пам’ятні книжки були типовим виданням, тож дослідники мають змогу простежити динаміку багатьох соціально-економічних процесів, що відбувалися протягом XIX ст. – початку ХХ ст. Цей вид історичного джерела містив різноманітні за характером і формою викладення етнографічні, археологічні, статистичні довідкові матеріали, які інформували читача про економічний розвиток, склад і заняття населення, природні умови регіону, стан освіти та релігійного життя в губернії.