ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ В СФЕРІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

ЗаявникІванова Майя Вікторівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Круглий стіл: Інтелектуальна власність та проблеми авторського права в інформаційно-комунікаційній діяльності бібліотек
Назва доповідіПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ В СФЕРІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 347.77/78
Іванова М. В.,
наук. співроб. НБУВ

ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ В СФЕРІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

Підвищення ефективності використання та доступності інформаційних ресурсів, накопичених у бібліотечних установах України, забезпечення до них доступу населення, науки та бізнесу з використанням мережі Інтернет, забезпечення умов довгострокового збереження Державного бібліотечного фонду, прискорення інтеграції України у світовий інформаційний простір, а також створення належних умов для роботи працівників бібліотечних установ з використанням сучасних інформаційних технологій повинно відбуватися відповідно до вимог як національного, так і міжнародного законодавства в сфері авторського права і суміжних прав.
Відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Першою конвенцією в галузі охорони авторського права виступає Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р. Ця Конвенція діє в редакції від 24 липня 1971 р. з відповідними змінами від 2жовтня 1979 р. У преамбулі до Бернської конвенції проголошується її мета: охороняти настільки ефективно і однаково, наскільки це можливо, права авторів на їхні літературні і художні твори. Держави, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї, утворили Союз для охорони прав авторів на їхні літературні і художні твори. Охорона прав, що передбачені цією Конвенцією, застосовується як до авторів, які є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їхніх творів як випущених у світ, так і не випущених у світ, так і до авторів, які не є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їхніх творів, випущених у світ вперше в одній із цих країн або одночасно в країні, що не входить до Союзу, і в країні Союзу.
Бернська конвенція ґрунтується на трьох принципах: 1) принципі «незалежності охорони», відповідно до якого володіння наданими правами та їх реалізація не залежать від надання охорони в країні походження твору; 2) принципі «національного режиму», відповідно до якого створені в одній із країн–членів цього Союзу твори повинні отримувати в усіх інших країнах–членах Союзу таку саму охорону, яку ця країна надає своїм громадянам; 3) принципі «автоматичної охорони», відповідно до якого національний режим не залежить від будь-яких формальних умов, охорона надається у міру факту створення твору і не зумовлюється реєстрацією, депонуванням тощо.
У 1952р. у Женеві була підписана Всесвітня конвенція про авторське право, розроблена ЮНЕСКО. У 1971 р. у Парижі на засіданні Міжнародної конференції держав–членів ЮНЕСКО була прийнята нова редакція цієї Конвенції, що набула чинності у1974 р. Прийняття Всесвітньої конвенції була зумовлена як альтернатива Бернській конвенції, виходячи з того, що членами Бернської конвенції не були зокрема СРСР, США і низка інших країн. СРСР приєднався до Конвенції 27 травня 1973 р. Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 1993 р. Україна підтвердила своє членство у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 р.
Неодмінною умовою охорони авторського права, відповідно до Конвенції, є дотримання таких формальностей: депонування примірників, реєстрація, застереження про збереження авторського права, нотаріальні посвідчення, сплата зборів, виготовлення або випуск у світ примірників твору на території держави. Під «випуском у світ» у розумінні цієї Конвенції слід розуміти «відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом здорового сприйняття». Строк охорони об’єктів авторського права, визначений Конвенцією, становить 25 років після смерті автора. Авторське право включає виняткове право автора перекладати, випускати в світ переклади і дозволяти переклад і випуск у світ перекладів творів, що охороняються на підставі цієї Конвенції.
В 1967 р. у Стокгольмі була підписана Конвенція про утворення Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) (англ.World Intellectual Property Organization (WIPO)), яка набула чинності з 1970 p. Прийняття Конвенції сприяло посиленню міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної, творчої діяльності. У 1974 p. ВОІВ отримала статус однієї з 16 спеціалізованих організацій ООН. Україна є членом ВОІВ із 26.04.1970 р. Головними завданнями ВОІВ є: поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності; заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі; модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р. та положення Бернської конвенції (1971), на які містяться посилання у Договорі (Договір ВОІВ про авторське право) (1996) – перший міжнародний договір, який вимагає від держав надавати авторсько-правову охорону комп'ютерним програмам та базам даних (збіркам даних або інших матеріалів). Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право» був прийнятий 20 вересня 2001 р.№ 2733-III. Відповідно до Договору ВОІВ про авторське право, комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Компіляції даних або іншої інформації в будь-якій формі, які за підбором і розміщенням змісту є результатом інтелектуальної творчості, охороняються як такі. Така охорона не розповсюджується на самі дані або інформацію і не обмежує будь-яке авторське право, яке відноситься до самих даних або інформації, що містяться в компіляції. Автори літературних та художніх творів користуються виключним правом дозволяти розповсюдження серед широкої публіки оригіналу і примірників своїх творів шляхом продажу або іншої передачі права власності.
Бібліотеки в Україні виконують важливу суспільно-комунікативну функцію, являючись одним із базових елементів культурної, наукової, освітньої та інформаційної інфраструктури. На сучасному етапі розбудови української державності одним із головних завдань є формування ефективної системи правової охорони інтелектуальної власності в діяльності бібліотек. Твори літератури, науки та мистецтва, які зберігаються у фондах бібліотек; твори, переведенні в електронну форму, відповідно до чинного законодавства України визнаються об’єктами авторського права і підлягають правовій охороні.
Дотримання положень міжнародно-правових актів у сфері авторського права при створенні та використанні бібліотечних ресурсів сприятиме формуванню позитивного іміджу України в світовому співтоваристві, поліпшенню умов для залучення інвестицій у розвиток вітчизняної бібліотечної справи, забезпеченню гарантованого довготривалого зберігання бібліотечних фондів, забезпеченню обліку та ефективного використання бібліотечних ресурсів, зростанню інтелектуального потенціалу країни.