Пошуковий профіль установ НАН України: принципи наповнення та використання

Тези доповіді

УДК 027.54(477-25)НБУВ:001.8:[004.65:001.32(477)]
Якубець Олександр Анатолійович,
кандидат історичних наук, науковий співробітник,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Київ, Україна

Пошуковий профіль установ НАН України: принципи наповнення та використання

Розглянуто базову методологію, принципи наповнення та практичного використання пошукового профілю установ НАН України, розробленого Інститутом інформаційних технологій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Констатовано системну проблему Інтернет-простору – нехтування повнотою, точністю та достовірністю інформації. Зроблено відповідний висновок щодо необхідності залучення наукових дослідницьких методологій під час роботи вітчизняних академічних інституцій над наповненням пошукових профілів (баз даних) із використанням якомога більшого масиву джерел – як друкованих, так і електронних.
Ключові слова: установи НАН України, пошуковий профіль, база даних, методологія наукового дослідження.

Одне з модерних академічних визначень поняття «інформація» стверджує, що це – «відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації …, фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості», а також – «відомості, що обробляються в контакті людини з автоматичним пристроєм, автоматичного пристрою з автоматичним пристроєм» [2, с. 504].
Однак суха словникова дефініція, констатуючи факт, нічого не говорить про його складові, а саме – про точність, повноту та достовірність як базові критерії інформації. У той час, як недотримання цих правил, нехтування ними перетворюється на серйозну проблему, яка в умовах постіндустріального інформаційного суспільства набуває системного характеру. Одним із магістральних устремлінь Інституту інформаційних технологій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІІТ НБУВ) саме і є забезпечення вищезазначених критеріїв (точність, повнота, достовірність) для користувачів численних електронних ресурсів провідної книгозбірні країни.
Розглянемо це на прикладі бази даних (БД) «Установи НАН України», яка містить близько 400 записів, кожен з яких складається із 18 полів, поділених на дві частини, завдяки першій з яких забезпечується базова ідентифікація об’єкта (назва українською, англійською та російською мовами, підпорядкування в системі НАН України, рік заснування, колишні назви тощо), а завдяки другій (логотип, сайт, наявність аспірантури / докторантури, керівники установи, присвячені їй веб-ресурси та література тощо) – додаткова ідентифікація.
Незважаючи на те, що установа як така, є, здавалося б, поняттям та явищем статичним, проблеми розпочинаються вже з назви. Як, скажімо, подати – Державна установа «Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України», як то вимагається відповідно до реєстраційних документів, чи просто – Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України? З позицій раціоналізму та здорового глузду вірним є другий варіант, позаяк важко собі уявити користувача, котрий, формулюючи відповідний пошуковий запит в інтернеті, вводитиме повну юридичну назву інституту – все обмежиться ключовим словосполученням «геохімія навколишнього середовища», яке різко звужує коло пошуку. Відтак, немає сенсу переобтяжувати БД зайвиною.
Інша проблема – передача назв установ іноземними мовами, у нашому випадку – англійською та російською, задля розширення сфери пошукового індексування. І якщо з російською, виходячи із лінгвістичної близькості її до української, все більш-менш зрозуміло, то англомовні відповідники назв варіативні. Адже можна написати і National Library of Ukraine named by (варіанти: n. a.; named in honour of; named for; in the name of) V. I. Vernadskyi, і – Vernadskyi National Library of Ukraine, як, власне, і виглядає офіційний переклад. З позицій індексування та пошуку і так, і так буде правильно. З тією лише різницею, що стосовно відомих за межами України установ варто все-таки орієнтуватися на міжнародно усталені англомовні відповідники, в той час як у випадку дрібних структур (а таких у системі НАН України вистачає) достатньо, щоб переклади назв просто відповідали правилам англійської мови і були більш-менш уніфіковані між собою, оскільки, у будь-якому випадку, пошуковий акцент робитиметься на все ті ж ключові слова та словосполучення (у випадку з НБУВ це – National Library та Vernadskyi).
Зовсім інша справа – надзвичайно важливе поле «Колишні назви установи», заповнення якого потребує не стільки філологічних, скільки історичних методологічних підходів для визначення не лише старих найменувань тієї чи іншої установи, а й чіткого діапазону років, коли конкретне найменування було чинним. Прикладне ж значення цього поля полягає у значному розширенні пошукових можливостей читачів НБУВ. Приміром, користувач, котрому необхідно підібрати літературу, що стосується діяльності Інституту гідромеханіки, завдяки БД «Установи НАН України» дізнається, що до 1964 р. ця структура із майже 100-літньою історією носила назву Інститут гідрології і гідротехніки, до 1941 р. – Інститут гідрології, до 1938 р. – Інститут гідрології і гідрогеології, а від «народження» (1926) взагалі іменувалася Науково-дослідним інститутом водного господарства. Відповідно будуть відкореговані і пошукові запити, значно виростуть шанси знайти необхідну інформацію.
Основною ж проблемою при заповненні полів «Колишні назви», яка значно уповільнює процес наповнення БД, є необхідність нерідко проводити повноцінну дослідницьку роботу з реконструкції минулого певної установи, оскільки далеко не кожна зі структур НАН України переймається цим питанням, як мінімум – не оприлюднює відповідної інформації на широкий загал через веб-ресурси та / чи друковані видання, або ж, оприлюднюючи – не звертає уваги на достовірність фактажу, його оперативне оновлення, узгодженість дат тощо. Значною підмогою тут став виданий ще 2008 р. НБУВ путівник «Архівні фонди установ Національної академії наук України» [1], що містить значний масив інформації щодо історії перейменувань установ НАН України, відсутньої в інших джерелах.
Ще проблемнішим у цьому контексті є поле «Очільники», до якого вносяться керівники установи за весь час її існування – від першого до чинного у форматі: період перебування на посаді (діапазон років) – прізвище, ім’я та по-батькові – роки життя. Далеко не кожна структура НАН України має повний, хронологічно вивірений матрикул своїх очільників (у всякому випадку – у відкритому доступі). При цьому йдеться не лише про невеликі допоміжні підприємства, лабораторії, конструкторські бюро тощо, які є самостійними юридичними особами у системі НАН України – тут іноді важко «вирахувати» навіть чинного керівника, не кажучи вже про його попередників. Прогалини існують і у більш знаних наукових установ, деякі з яких заледве чи не ровесники Академії – часто все обмежується або прізвищем та ініціалами, або ж просто –лакуною. Тобто, знову ж таки, варто вести мову про окремий дослідницький напрям, який вимагає додаткового людського та часового ресурсу. Тим не менше, реалізація цього задуму сприяла б вирішенню щонайменше двох завдань: 1) перетворила б БД «Установи НАН України» на найповніший довідково-пошуковий ресурс із заявленої теми; 2) ввела б в обіг забуті (напівзабуті) імена людей, що тим чи іншим чином прислужилися вітчизняній науці.
Робота над пошуковим профілем допомогла також виявити технологічне відставання низки академічних установ у вигляді відсутності або низької якості офіційних веб-сайтів (деякі з наявних не оновлюються роками). За можливості варто було б розглянути питання уніфікації інтернет-ресурсів структур, підпорядкованих НАН України, приведення їх до єдиного знаменника як візуально, так і структурно.
Окремо варто зупинитися на полях «Література» та «Веб-ресурси». До першого з них, як правило, включаються книги, статті у фахових журналах та інші публікації, присвячені безпосередньо конкретній установі. Наскрізними виданнями, що присутні у багатьох записах (переважно це стосується академічних установ з тривалою історією), є згадувані вище «Архівні фонди установ Національної академії наук України», а також 10-томна «Енциклопедія історії України» [3] (тут, головним чином, йдеться про установи гуманітарного профілю) та 12-томна «Українська радянська енциклопедія» (2-е видання) [4], як найбільш повне україномовне універсальне енциклопедичне видання на сьогодні. Чимало установ, організаційно підпорядкованих НАН України, не мають власної бібліографії.
Що стосується веб-ресурсів, то в процесі роботи над БД, окрім офіційних сайтів установ НАН України, викристалізувалася ще сімка інтернет-порталів, з яких у більшості випадків можна почерпнути інформацію про ту чи іншу установу, а саме: Вікіпедія, Енциклопедія сучасної України (щоправда, доступний перелік її статей доведений поки що лише до літери М), НАН України (на жаль, представлення значної кількості академічних установ на сайті материнської організації є або неповним, або обмежується лише назвою), Наука України: доступ до знань (проект НБУВ), Україніка (проект НБУВ), Управління справами НАН України та Фейсбук.
У підсумку варто констатувати, що наповнення та використання пошукових профілів установ НАН України (рівнозначно як і будь-яких інших баз даних) повинні базуватися на принципах повноти, точності та достовірності інформації, які, своєю чергою, забезпечуються шляхом залучення наукових дослідницьких методологій та використанням якомога більшого масиву джерел – як друкованих, так і електронних. Принаймні, у тих випадках, коли над пошуковими профілями працюють не просто ентузіасти, а – науковці.

Бібліографічні посилання
1. Архівні фонди установ Національної академії наук України: путівник / редкол.: О. С. Онищенко (відп. ред.) та ін. Київ : Наукова думка, 2008. 448 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусол. Київ; Ірпінь : Перун, 2009. 1736 с.
3. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Т. 1–10. Київ : Наукова думка, 2003–2013.
4. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / редкол.: М. П. Бажан (голов. ред., голова редкол.) та ін. Т. 1–12. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1977–1985.

References
1. Onyshchenko, O. S. (Ed.). (2008). Arkhivni fondy ustanov Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy: putivnyk [Archival Fonds of the Institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine: Guide]. Kyiv, Ukraine: Naukova Dumka. [In Ukrainian].
2. Busol, V. T. (Comp. & Ed.). (2009). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Great explanatory dictionary of modern Ukrainian language]. Kyiv-Irpin, Ukraine: Perun. [In Ukrainian].
3. Smolii, V. A. (Ed.). (2003–2013). Entsyklopediia istorii Ukrainy [Encyclopedia of Ukrainian History] (Vols. 1–10). Kyiv, Ukraine: Naukova Dumka. [In Ukrainian].
4. Bazhan, M. P. (Ed.). (1977–1985). Ukrainska radianska entsyklopediia [Ukrainian Soviet Encyclopedia] (Vols. 1–12). Kyiv, Ukraine: Holovna redaktsiia Ukrainskoi radianskoi entsyklopedii [In Ukrainian].

UDC 027.54(477-25) VNLU:001.8:[004.65:001.32(477)]
Yakubets Oleksandr,
Candidate of Historical Sciences, Research Fellow,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
SEARCH PROFILE OF INSTITUTIONS OF THE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE: PRINCIPLES OF FILLING AND USE
The basic methodology, principles of filling and practical use of the search profile of the institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine, developed by the Institute of Information Technologies of the Vernadsky National Library of Ukraine are considered. A systemic problem of the Internet space was noted – ignoring the completeness, accuracy and reliability of the information. The corresponding conclusion is drawn on the necessity of attracting scientific research methodologies during the work of domestic academic institutions over the filling of search profiles (databases) with the use of many array of sources – print and electronic.
Keywords: institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine, search profile, database, methodology of scientific research.