Геральдична поезія як складова книжкової культури України кінця XVI – XVII ст.

ЗаявникКурганова Олена Юріївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України
Назва доповідіГеральдична поезія як складова книжкової культури України кінця XVI – XVII ст.
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Геральдична поезія є одним із найпоширеніших жанрів літератури українського бароко, зародження якого тісно пов’язано з розвитком книгодрукування. Як і більшість поетичних текстів бароко, вірші під зображеннями родових гербів друкувались у вигляді «прикнижкового реквізиту». Розміщені, як правило, на звороті титульних аркушів українських кириличних та латиношрифтних видань кінця XVI – XVII ст. вони виконували роль поетичної присвяти й елементу художнього оформлення книги. Основний зміст геральдичних віршів полягає в описі зображуваних на гербі елементів («клейнодів»), що метафорично співвідносяться з тими чеснотами, якими автор наділяє власника герба або представників його роду. Формальна довершеність та універсальність змісту надають геральдичним віршам зі сторінок українських стародруків самостійну естетичну цінність. Це дозволяє розглядати геральдичну поезію як окреме історико-літературне явище, безвідносно до тексту видання, в якому їх було надруковано. Більшість зразків геральдичної поезії увійшли до складу академічних антологій [1; 2]. Жанрові особливості цих віршів докладно розглянуто у роботах Д. Чижевського, В. Колосової, В. Крекотня, Д. Наливайка, Б. Криси, І. Помазана, М. Сороки, М. Сулими, Л. Ушкалова, Ю. Миненка та ін. При цьому прагматичне, «позалітературне» призначення геральдичнї поезії лишається поза увагою дослідників. Метою нашої розвідки є розгляд геральдичних віршів як органічної складової стародрукованого видання, створеної в межах певного видавничого осередку і адресованої особі, так чи інакше пов’язаній з підготовкою до друку тексту та виходом книжки.
В межах даної статті ми зупинилися на геральдичних віршах, написаних староукраїнською літературною мовою та надрукованих на сторінках українських кириличних видань. Польськомовні та латиномовні геральдичні вірші, поширені в українських латиношрифтних виданнях цього періоду, та староукраїнські вірші у литовських та білоруських кириличних виданнях буде розглянуто в подальших дослідженнях.
У каталозі українських стародруків Я. Запаска та Я. Ісаєвича зафіксовано понад 70 кириличних видань, до складу яких увійшли староукраїнські геральдичні віршів (в основному це видання кінця XVI – XVII ст.) [3]. Значна частина цих видань зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Більшість віршів надруковано у виданнях друкарень Києво-Печерської лаври (понад 20 текстів) та Львівського братства (понад 15 текстів), що були найпотужнішими та найдовговічнішими видавничими осередками цього часу. Окремі зразки геральдичної поезії знаходимо також у виданнях Острозької та Дерманської друкарень (4 тексти), Львівської друкарні Михайла Сльозки (7 текстів), виданнях чернігівської друкарні (5 текстів), мандрівної друкарні Кирила Транквіліона-Старовецького (3 тексти), Унівської друкарні (2 тексти), та по одному текстові у виданнях друкарень Павла Домжива Лютковича-Телиці в Угорцях, Арсенія Желіборського у Львові, Спиридона Соболя у Києві, львівської друкарні при монастирі св. Юра та друкарні Луцького братства.
Розквіт української геральдичної поезії припадає на кінець XVI – першу половину XVII ст. і пов’язаний із оспівуванням гербів українських можновладців, князівських та шляхетських родів. Адресатами геральдичних віршів були власники та меценати друкарень, покровителі видавця-типографа, спонсори окремих видань та впливові особи, на підтримку від яких сподівався видавець [4, с.311]. Незначна кількість геральдичних віршів підписана криптонімами, більшість – анонімні, а їх авторство приписують авторові тексту видання, авторові передмови або друкареві. Відповідно, авторами цих віршів була плеяда барокових літераторів, так чи інакше задіяних до процесу книговидання: Герасим Смотрицький, Даміан Наливайко, Андрій Скульський, Степан і Памва Беринди, Гавриїл Дорофієвич і Тарасій Земка, Кирило-Транквіліон Ставровецький, Лазар Баранович та ін. Особу адресата вказано в назві вірша та в тексті прозової посвяти до видання. В останній також, як правило, відчитується мотивація вибору адресата вірша. Зокрема, у передмові до Києво-Печерського видання «Бесід на діяння святих апостолів» Іоанна Златоуста 1624 р., прикрашеного віршем Тарасія Земки на герб Долматів, зазначено, що для друку було використано кошти із заповіту Костянтина Долмата [3, №139]. Внесок адресата у роботу над виданням інколи оспівано і у тексті самого вірша: «всѣм по чину представил єси божественноє писáніє/истиннаго бога и правды єго въ похвáлу и познáніє» [1, с. 61-62] – про Констянтина Острозького як ініціатора видання Острозької Біблії 1580-1581 рр.; «И крест въ мóльбах, лунà же въ чтéніих вѣщáєт:/ Сего рáди и Псалтир по óбщу совѣту / Испрáвленну подати велѣл єсѝ свѣту/» [1, с. 341] – про Єлисея Плетенецького, який керував видавництвом Лаврського Псалтиря 1624 р. тощо.
Географія та хронологія публікації геральдичних віршів прямо пов’язана із впливом їх адресатів на різні видавничі осередки. Князь Костянтин Острозький як власник Острозької та Дерманської друкарень є адресатом геральдичних віршів у острозьких виданнях Біблії 1580-1581р. та «Лікарства на оспалий умисл чоловічий» 1607 р. і дерманських виданнях Октоїха 1604 р. і «Листа... до... єпископа Іпатія Потія» Мелетія Пігаса 1605 р. Його синові Янушу присвячено вірш на звороті титулу острозького Часослова 1612 р. У виданнях друкарні Львівського братства найбільшого поширення дістали вірші на герб міста Львова та герб братства. Поряд з цим трапляються поезії, адресовані меценатам: вінницькому старості Олександру Балабану, який пожертвував гроші на видання «Книги о священстві» Іоанна Златоуста 1614 р. присвячено частину його тиражу; особу господаря Молдови Мирона Бернавського, який відновив друкарню після пожежі, вшановано у гербових віршах на звороті титулу «Віршів з трагедії Христос Пасхон» Андрія Скульського 1630 р. та частині примірників із тиражу видання Октоїха 1630 р. У геральдичних віршах із богослужбових видань Львівської друкарні Михайла Сльозки, що вийшли друком протягом 1639-1665 р., оспівано родини впливових діячів православної церкви: київського митрополита Петра Могили, унівського архімандрита Ісаї Сулятинського та львівських єпископів Арсенія та Афанасія Желіборських. Підтримкою впливових представників православної, а згодом – католицької шляхти намагався заручитися і мандрівний видавець Кирило Транквіліон-Ставровецький, твори якого викликали неоднозначну оцінку сучасників. Різні частини тиражу почаївського видання «Зерцала богословія» 1618 р. автор прикрасив віршами на герб Іоана Ярмолинського, Олександра Пузини, Лаврентія Древинського, у примірниках рохманівського видання «Євангеліє учительного» 1619 р. вмістив геральдичні вірші на честь Раїни Могилянки Вишневецької, Михайла Вишневецького, Юрія Чарторийського та Самійла Корецького, у чернігівському виданні «Перла Многоцінного» 1646 р. – вірші на герб Самійла Корецького та Єремії Вишневецього. Різноманітністю адресатів відрізнялись гербові вірші в богословських, богослужбових та панегіричних видань друкарні Києво-Печерської лаври 1618-1658 рр. В них оспівано клейноди із родових гербів архімадритів святої обителі, які брали активну участь в діяльності друкарні (Єлисея Плетенецького, Захарії Копистенського, Петра Могили, Йосифа Тризни) і меценатів (Степана Святополк-Четвертинського, Костянтина та Григорія Долматів, Дмитра, Данила та Діонісія Балабанів, Єремії Корибута Вишневецького, Федора Проскури-Сущанського, Богдана Стеткевича та ін.).
З середини XVII ст. жанр геральдичної поезії поступово занепадає, поступаючись місцем панегірику, який не вимагав обов’язкового опису елементів герба [5, с. 9]. В силу історичних обставин у виданнях Києво-Печерської та чернігівської друкарень в цей період з’являються вірші до геральдичних композицій, присвячених представникам родини Романових. За останні три десятиліття XVII ст. геральдичні поезії фіксуємо у поодиноких виданнях Унівської (у Псалтирі 1678 р. вірш на герб Захарії Шептицького – батька покровителя друкарні Варлаама Шептицького та у виданні «Зерцало до прейзрінія і латвійшаго зрозуміня віри святой» Йосипа Шумлянського 1680 р. вірш на герб автора), друкарні при монастирі св. Юра у Львові (вірш на герб Йосипа Шумлянського у Псалтирі 1688 р.), чернігівської друкарні (вірш на герб засновника друкарні архієпископа Лазаря Барановича у Тріоді Цвітній 1685 р. та його наступника Феодосія Углицького у Молитвослові 1693 р.). Наприкінці XVII – на початку XVIIІ ст. в поодиноких виданнях також трапляються вірші на герби представників козацької верхівки: полковника Івана Обидовського (у лаврському виданні «Виноград Христов» Стефана Яворського 1698 р.), гетьмана Івана Скоропадського (у чернігівсьму виданні Івана Максимовича «Молитва Отче наш» 1709 р.) та ін.
Отже, українська геральдична поезія є складним історико-літературним явищем, що відображає особливості видавничого процесу кінця XVI – XVII ст. Написані співробітниками друкарень на пошану фактичних або потенційних меценатів українського книговидання, ці вірші потребують науково-бібліографічного обліку та детального розгляду як тексти, що різнобічно та багатоаспектно репрезентують книжкову культуру доби Бароко.
Література
1. Українська поезія. Кінець ХVІ – початок ХVІІ ст. / упорядники В. П. Колосова, В. І. Крекотень. – Київ : Наукова думка, 1978. – 430 с.
2. Українська поезія. Середина ХVІІ ст. / упорядник В. І. Крекотень, М. М. Сулима. – Київ : Наукова думка, 1992. – 679 с.
3. Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва : каталог стародруків, виданих в Україні / Яким Запаско, Ярослав Ісаєвич. – Львів : Вища школа, 1981–1984. – Т. 1.
4. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми / Ярослав Ісаєвич. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. – 520 с.
5. Миненко Ю. В. Геральдична поезія в українському літературному бароко : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / Миненко Юрій Васильович ; ДВНЗ "Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника". - Івано-Франківськ, 2011. - 20 с.