ОСОБОВИЙ АРХІВНИЙ ФОНД Ю.О. МЕЖЕНКА: ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ, ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СКЛАД ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
Заявник | Гарбар Лариса Володимирівна (Україна) |
---|---|
Конференція | Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. комунікація: актуальні тенденції у цифрову епоху» (2019) |
Захід | Секція 2. Атрибуція й опис книжкових та інших документних пам'яток як складова наукових досліджень |
Назва доповіді | ОСОБОВИЙ АРХІВНИЙ ФОНД Ю.О. МЕЖЕНКА: ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ, ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СКЛАД ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ |
Інформація про співдоповідачів | |
Презентація | не завантажено |
Стаття | Завантажити статтю |
Тези доповіді
УДК 930.253(477)(Меженко Ю. О.)
Гарбар Лариса Володимирівна,
кандидат історичних наук, науковий співробітник,
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського,
Київ, Україна
ОСОБОВИЙ АРХІВНИЙ ФОНД Ю. О. МЕЖЕНКА: ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ, ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СКЛАД ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
Відтворено історію формування особового архівного фонду відомого українського бібліографа, дослідника української книги та театру, колекціонера, бібліофіла Юрія Олексійовича Меженка, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Розглянуто загальну характеристику складу та змісту фонду. Визначено інформаційний потенціал особового фонду для досліджень з історії української науки, зокрема історії бібліотечної справи та театрального мистецтва. Окреслено актуальність вивчення спадщини Ю. О. Меженка зумовлений підвищеним інтересом історичної науки до проблем національної бібліографії.
Ключові слова: Юрій Олексійович Меженко, Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, особовий архівний фонд, наукове опрацювання, архівні документи.
Метою даного дослідження є висвітлення історії формування фонду, основних етапів діяльності вченого та інформаційного потенціалу документів для досліджень з історії української науки. Актуальність вивчення спадщини Юрія Олексійовича Меженка (1892–1969) зумовлюється підвищеним інтересом історичної науки до проблем національної бібліографії.
Серед українських та зарубіжних вчених, які досліджували життя та наукову діяльність одного з організаторів бібліотечно-бібліографічних установ України часів розбудови Української держави в 1918 році, 1920–1930-х та повоєнних 1940-х років – С. О. Сірополко, В. В. Міяківський, М. П. Базилівський, Ю. А. Лавріненко, Ф. А. Брусиловська, Я. Р. Дашкевич, Г. І. Сварник, Ф. П. Максименко, Ф. К. Сарана, Е. К. Соколинський, Н. Ф. Королевич, Г. І. Ковальчук, Т. І. Ківшар, Н. В. Стрішенець, Н. В. Козакова, М. П. Зніщенко та ін. Поширював відомості про українського бібліографа на американському континенті голова Славістичної і Східноєвропейської секції Американської бібліотечної асоціації, бібліограф та бібліотекар україніки в Гарвардському університеті – Едвард Касинець.
Ім’я Юрія Меженка тісно пов’язане з історією Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Він двічі очолював найбільшу наукову книгозбірню України мабуть в найважчі часи для її становлення. З серпня 1920 р. на правах члена входив до Тимчасового комітету для заснування Всенародної (Національної) бібліотеки при Українській Академії наук у м. Києві. З 7 серпня 1920 р. і до березня 1922 р. очолював Раду бібліотекарів та виконував обов’язки завідуючого Бібліотекою. У 1945–1948 рр. Ю. О. Меженку довелося вдруге очолити Бібліотеку АН УРСР, де він доклав багато зусиль для відновлення бібліотеки та її фондів, зокрема відділу «Україніка», якому війна заподіяла великої шкоди. Під його керівництвом була відновлена видавнича діяльність Бібліотеки: вийшло три номери «Журналу Бібліотеки Академії наук УРСР» (1946–1947) та один випуск «Наукового збірника». Пріоритетною для Бібліотеки в цей період стала робота над складанням репертуару української книги 1798–1914 рр., яка була припинена з відновленням в УРСР безпідставних політичних звинувачень та переслідувань національно-свідомої інтелігенції.
З метою збереження документальної спадщини вченого в ІР НБУВ були здійснені заходи щодо формування особового фонду № 430 з документальних матеріалів Ю. О. Меженка, які надійшли до Інституту в 2015 році від удови Михайла Андрійовича Грузова, знавця українського образотворчого мистецтва, дослідника мистецтва книги, голови клубу бібліофілів «Субота у Бегемота», який, у свою чергу, отримав їх від дочки Федора Кузьмича Сарани – Тетяни Коровіної.
Протягом 2018 року науковим співробітником Інституту рукопису Л. В. Гарбар було проведене наукове опрацювання та описування документів (ф. 430, 521 од. зб., крайні дати – 1881–2017 рр.). Для ознайомлення широкого громадського кола з інформаційним наповненням архіву його опис розміщено на сайті НБУВ. До уваги відвідувачів сайту – документальна виставка «Невтомний трудівник, вчений глибоких і різнобічних знань …» : архів Юрія Олексійовича Меженка (1892–1969) в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» (http://www.nbuv.gov.ua/node/4856).
У процесі наукового описування документи Ю. О. Меженка були систематизовані за такими розділами: 1) «Документи біографічного характеру» (свідоцтво про одруження, смерть, атестати, посвідчення про освіту та присвоєння вчених звань, характеристика, відгуки про діяльність фондоутворювача, автобіографічні нотатки, паспорт, трудова книжка, військовий квиток, довідки, членські та читацькі квитки, автобіографія, лист з обліку кадрів, анкета, спогади, перепустки тощо); 2) «Документи наукової та творчої діяльності фондоутворювача та матеріали до них» (статті, присвячені питанням бібліотекознавства, бібліографознавства, шевченкознавства, історії українського театру); 3) «Документи службової, громадської та іншої діяльності» (програми заходів, робоча інструкція, тематичний план, посвідчення тощо); 4) «Документи побутового та майново-господарчого характеру» (ордер про житло, заповіт тощо); 5) розділ «Листування» поділено на чотири підрозділи: адресати, кореспонденти, ювілейно-вітальні листи та адреси, запрошення; 6) «Документи про фондоутворювача та увічнення його пам’яті» (статті, спомини про життя та діяльність фондоутворювача, стенограми вечорів пам’яті тощо); 7) «Документи осіб, пов’язаних із фондоутворювачем» (документи дружини Ю. О. Меженка – Катерини Ієронімівни Скокан; учня та помічника Ю. О. Меженка – Федора Кузьмовича Сарани; товариша Ф. К. Сарани – Іллі Даниловича Чухрая-Міроненка); 8) «Документи інших осіб»; 9) «Листування інших осіб»; 10) «Фотодокументи, в т.ч. світлини фондоутворювача та членів його родини»; 11) «Колекції документів, зібрані фондоутворювачем».
Особливий інтерес для дослідників історії бібліотечної справи становить оригінал проекту «Статуту Київської громадської бібліотеки» [1905] з проектом кошторису бібліотеки на 1910 рік, надіслані головою правління Р. К. Лубковським члену правління Київської громадської бібліотеки Є. О. Ківлицькому (№ 402–403).
Багато років збирав Ю. О. Меженко документальні свідчення про виступи українських театральних труп кінця ХІХ – початку ХХ ст. Дослідникам історії українського театрального мистецтва стануть в нагоді наступні документи фонду: зошити Ю. О. Меженка з нотатками про виступи труп М. Л. Кропивницького (№ 81–87), М. П. Старицького (№ 88) та інших українських труп (№ 89); лист від директора Державного музею театрального мистецтва УРСР В. Й. Петраківського, що містить інформацію про виступи М. П. Старицького за 1884–1895 рр. (№ 123); стаття, написана М. М. Грінченко для видання, присвяченого Г. І. Борисоглібській про виступи артистки в Чернігові в 90-х роках «З минулого» (№ 477); групові фотокартки «Склад працівників української трупи П. К. Саксаганського. Київ, літній сезон, 1908 рік» (№ 485) та «Склад працівників Українського державного національного театру під керівництвом І. О. Мар’яненка. 1918» (№ 486); уривок машинопису Є. Я. Сагайдачного, українського театрального декоратора, який навчався в майстерні М. Л. Бойчука в Українській академії мистецтв, а пізніше працював в театрах Києва та Петербурга «Театральні спогади. Частина 3. Сибір-Далекий Схід, Хіна й Японія» (№ 475); автограф І. Шихуцького про загальні збори Всеукраїнської спілки діячів театрального мистецтва [1917] року (№ 473), а також доповідна записка голови театрального відділу Міністерства народної світи і мистецтва, режисера, педагога, заслуженої артистки УРСР – М. М. Старицької (№ 406).
Особовий фонд Ю. О. Меженка буде цікавим літературознавцям автографами відомих діячів доби Розстріляного Відродження – Валер’яна Петровича Підмогильного (№ 124), Івана Никифоровича Лакизи (№ 121), Миколи Антоновича Плеваки (№ 125).
Отже, особовий архівний фонд № 430 становить собою вагомий джерельний матеріал – як зібраний власне вченим, так і його учнями та послідовниками. Наукова інформативність даного комплексу може стати в нагоді для подальшого поглибленого вивчення життєвого шляху Ю. О. Меженка, його історичних студій, бібліографічних та літературознавчих праць, наукової, організаційної та громадської діяльності.
UDC 930.253(477)(Mezhenko Y. O.)
Garbar Larysa,
Candidate of Historical Sciences, Research Fellow,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
PERSONAL ARCHIVE FUND OF THE Y. O. MEZHENKA: HISTORY OF FORMATION, DOCUMENTARY COMPOSITION, INFORMATION POTENTIAL
In the paper the history of formation of the personal archival fund of the famous Ukrainian bibliographer, researcher of the Ukrainian book and theater, collector, bibliophile Yurii Mezhenko, which is stored in the Institute of Manuscripts of the Vernadsky National Library of Ukraine is reproduced and considered general characteristics of the funds contents and composition. Information potential of personal fund for research of the history Ukrainian science are defined, including the history of library and theater arts. The urgency of studying the heritage of Y. O. Mezhenko is conditioned by the increased interest of historical science in the problems of national bibliography.
Keywords: Yuriy Mezhenko, the Institute of Manuscripts of the Vernadsky National Library of Ukraine, the personal archival fund, scientific processing, archival documents.
Ми в соціальних мережах