Організація фонду електронних бібліотечних ресурсів як засіб доступу до наукової інформації

ЗаявникСамохіна Наталія Федорівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 4. Інтеграція національних наукових ресурсів та інтелектуальний доступ до інформації
Назва доповідіОрганізація фонду електронних бібліотечних ресурсів як засіб доступу до наукової інформації
Інформація про співдоповідачівПелюховська Інна Захарівна, мол. наук. співроб. НБУВ
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Самохіна Н. Ф.,
зав. відділу НБУВ, канд. техн. наук, с. н. с.
Пелюховська І. З.,
мол. наук. співроб. НБУВ

Інформаційні матеріали в електронних формах у наш час набули підвищеного попиту з боку користувачів. Особливо активно створенням електронних інформаційних ресурсів займаються працівники бібліотек, оскільки саме в них накопичено величезний досвід роботи з виданнями, документами, рукописами, саме вони найбільш професійно вміють оперувати документною інформацією.
За допомогою зібрань електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів можуть бути вирішені наступні завдання:
- забезпечення більш широкої доступності документів, надання яких читачам утруднено або обмежено;
- організація фондів документів, що існують виключно в електронній формі, їхня каталогізація та надання доступу;
- надання користувачам якісно нових можливостей роботи з великими обсягами електронних даних.
Серед основних функцій фонду електронних бібліотечних ресурсів можуть бути названі:
- інформаційна, спрямована на задоволення потреби в інформації різних категорій користувачів;
- просвітницька, за рахунок популяризації книг та інших документів, зокрема тих, що відносяться до вітчизняної історії та культури;
- науково-дослідна, орієнтована на сприяння глибокого вивчення теми науковими працівниками та фахівцями;
- освітня;
- довідкова, що дозволяє отримувати певні відомості, що відображені в документах.
У процесі формуванні фонду електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів необхідно брати до уваги його читацьке призначення, тому що основним завданням електронного зібрання (ЕЗ) є задоволення інформаційних потреб користувачів. Інструментом опису та ідентифікації виступають метадані, в тому числі бібліографічні записи, оскільки основну частину фонду електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів складають електронні аналоги традиційних документів.
Одним з основних питань при створенні ЕЗ є формулювання принципів комплектування електронного фонду, а саме, вид документів, тематика, прийняті обмеження (за хронологією, мовою тощо). При цьому об'єктами комплектування не можуть бути ресурси, що містять шкідливу інформацію (відповідно до чинного законодавства), ресурси, що містять порнографію, заклики до насильства, розпалюють расову та міжнаціональну ворожнечу тощо.
Комплектування ЕЗ може здійснюватися кількома способами:
- оцифрування документів, наявних у розпорядженні організатора ЕБ;
- отримання електронних версій документа від автора або видавця;
- запозичення документів, наявних у вільному доступі в інтернеті;
- організація обміну з іншими електронними бібліотеками;
- закупівля законно розповсюджуваних електронних видань на носіях, що переносяться;
- організація доступу до віддалених документів.
Частіше за все відбувається поєднання декількох з цих способів, кожен з яких має свої переваги і недоліки, що можна оцінити тільки з урахуванням специфіки кожного конкретного ЕЗ.
Одним із джерел поповнення електронного фонду бібліотеки є інтернет-ресурси за умови їхньої відповідності видовим і тематичним критеріям відбору, і якщо бібліотека має відповідні програми для їх використання. Технологія комплектування зібрань електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів, що базується на запозиченні документів з інтернету, часто вбачається найбільш очевидною та легкою, бо в мережі існують значні ресурси, які є джерелом комплектування ЕЗ. Але поряд з перевагами така технологія має певні труднощі та недоліки, які необхідно враховувати при її використанні. Так, комплектування ЕЗ на базі запозичення ресурсів з інтернету потребує додаткових витрат на моніторинг мережі, пошук, відбір та завантаження ресурсів.
Якщо документ є копією друкованого видання, особливу увагу треба звернути на якість електронної копії, ідентичність самому документу, повноту випускних даних, легітимність її створення, оскільки частина ресурсів, що розміщені у мережі інтернет, є незадовільною з точки зору якості представлення документів. Трапляється, що книга не має титульного листа, бібліографічного опису, невідомо, яке видання документу використовувалося, пропущені окремі фрагменти документа, або електронний документ містить помилки, які виникають у процесі сканування тощо. Також документи в інтернеті часто дублюються, причому дублети можуть відрізнятися як за формальними ознаками (формати, кодування, розмітка), так і за змістом – наприклад, різні видання одного твору. З множини дублетів потрібно відібрати документ, що має найбільш високу якість або найбільше відповідає вимогам даного зібрання електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів.
Треба зазначити, що електронні документи в мережі інтернет представлені у різних форматах. Конвертування у стандартний для даної електронної бібліотеки формат потребує значних трудовитрат та часу. Також не завжди документи, що розміщені у мережі інтернет, мають вказівку на правовласника, умови розміщення, можливість копіювання та використання. Важливим чинником прийняття рішення про доцільність запозичення електронного документа є статус видавничої організації (власника сайту), яким визначається легітимність, якість, авторитетність видання. Треба враховувати, що в електронному середовищі присутні тексти, які можна поділити на такі групи:
- які пройшли редакційно-видавничу підготовку і мають всі необхідні вихідні відомості;
- опубліковані без редакційно-видавничої підготовки, але мають відомості про відповідальність (наприклад, сайт організації);
- опубліковані без зазначення відповідальності.
Очевидно, що перевагами при формуванні ЕЗ надається електронним документам першої та другої груп.
Залежно від обраних методів комплектування визначаються найважливіші особливості ЕЗ. Треба зазначити, що отримання електронних версій документа від автора або видавця дозволяє досягти найбільшого економічного ефекту, мінімізує витрати не тільки організатора ЕЗ, а й усіх учасників процесу виробництва та використання ЕЗ, оскільки документи практично всіх видів в процесі підготовки проходять стадію електронної форми.
Говорячи про зібрання електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів, не можна обійтися без аналізу проблем авторсько-правового характеру. Доступ до ЕЗ для користувачів інтернету повинен бути обмежений документами, що не охороняються авторським правом, включаючи твори, на які закінчився термін охорони, а для тих, що охороняються - тими, для яких є дозвіл правовласника на доведення твору до загального відома. Для кожного документа визначаються права доступу аж до заборони надання його в мережі, в тому числі протягом певного періоду часу. Повний доступ у режимі читання до документів в ЕЗ забезпечується тільки з робочих місць в спеціально обладнаному читальному залі у локальному режимі.
Взагалі організація фонду електронних документів пов'язана з деякими технологічними процесами, які можна розділити на такі групи:
- ідентифікація документів, їх відбір у відповідності з заданими критеріями, оцінка змісту, каталогізація, систематизація, облік і т. д.
- отримання електронних версій документа від автора або видавця.
Зібрання електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів здійснюють обслуговування на основі матеріалів у цифровій формі, доступ до яких надається великій кількості користувачів через мережеві сервіси. Електронні бібліотечні ресурси є ефективним засобом доступу до інформації, надають можливість знайомитися з результатами наукових досліджень. Наукові бібліотеки як інтегратори та авторитетні розповсюджувачі електронної наукової інформації відіграють важливу роль у формуванні електронного простору науки та науковій комунікації.