Фінансові відносини як об’єкт соціально-комунікативного бібліотечного дослідження

ЗаявникКулицький Сергій Петрович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 3. Бібліотека в структурі сучасних інформаційних комунікацій
Назва доповідіФінансові відносини як об’єкт соціально-комунікативного бібліотечного дослідження
Інформація про співдоповідачів-
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Трансформація великих публічних бібліотек на сучасні інформаційні центри обумовлює необхідність диверсифікації асортименту створюваних ними інформаційних продуктів і послуг для задоволення широкого спектру інформаційних потреб суспільства. Однією з надзвичайно інформаційно чутливих сфер життєдіяльності суспільства є фінансові відносини, які являють собою економічні зв’язки, взаємодії та відносини, виражені у грошовій формі. Причому трансформаційний характер українського суспільства розширює простір для відповідних наукових розвідок у цьому напрямку. Нестандартний характер цієї проблематики й потреба у значних обсягах різноманітної інформації для її аналізу обумовлюють ту доволі вагому роль, яку можуть відігравати великі наукові (універсальні) бібліотеки у дослідженні соціально-комунікативної природи фінансових відносин. Однак анонсована проблема поки ще не посіла належного місця у відповідних наукових дослідженнях.
Комунікаційному процесу притаманні формальний та змістовний аспекти. Тому, ефективним інструментом дослідження фінансових відносин є використання ряду моделей комунікації (за Шенноном, Якобсоном, Лотманом, модель «брамника») з їх наповненням соціальним змістом.
Основні елементи моделі Шеннона наступні. Джерело інформації – повідомлення або послідовність повідомлень, які повинні бути передані адресату. Передавач певним чином перетворює повідомлення у сигнали, що відповідають характеристикам даного каналу зв’язку. Цей процес представлення повідомлення у вигляді певних символів називають кодуванням. Канал зв’язку – це середовище (засіб), що використовується для передачі повідомлень від передавача сигналів до їх приймача. В процесі передачі сигнал може викривлюватись під дією шуму. Приймач за сигналами відновлює повідомлення, тобто декодує його. Адресат – в нашому випадку, це особа, (або група осіб) якому призначається повідомлення. Формально-логічний підхід до обміну інформацією, унаочнений у цій моделі дозволяє застосовувати загальні принципи кібернетики у соціально-комунікативному дослідженні фінансових відносин. Для соціально-комунікативного аналізу окремих елементів фінансових відносин використовуватимуться й інші моделі комунікації, зокрема, моделі Р. Якобсона, Ю. Лотмана та інші, в яких акцент робиться на змістовних аспектах повідомлень й соціально-психологічній стороні комунікацій.
Фінансова комунікація – це обмін між економічними агентами (суб’єктами економіки) різними формами інформації, безпосередньо вираженими в грошовій формі, або такими, що в грошовій формі описують різні економічні явища та процеси. Потоки інформації, що в різних формах супроводжують й забезпечують поточне функціонування та розвиток фінансової системи, визначаються як похідні фінансові комунікації. Саме цей вид фінансових комунікацій є важливим інструментом впливу в системі фінансових відносин. За характером носія інформації похідні фінансові комунікації можуть бути документарними або ж недокументарними. Документарні комунікації можуть досліджуватись з використанням ресурсів наукової бібліотеки.
При цьому треба враховувати специфіку фінансових відносин. По-перше, учасники фінансових ринків діють на основі своїх уявлень про ситуацію на ринках, що можуть відрізнятись від реальності. По-друге, фінансовим відносинам притаманна інформаційна асиметрія, коли продавцям фінансових послуг про реальні умови їх надання відомо набагато більше, ніж покупцям цих послуг. По-третє, ухвалення рішень на фінансових ринках доволі часто відбувається не лише на раціональних, а й на ірраціональних засадах. Завдяки механізмам дії економічної влади у сфері фінансових відносин, потужніші та краще поінформовані учасники цих відносин можуть, принаймні, частину ризиків перекласти на слабших і гірше поінформованих учасників.
Значення бібліотек у соціально-комунікативному дослідженні фінансових відносин пов’язане з тим, що бібліотеки є важливим компонентом інституту соціальної пам’яті – здатності суспільства накопичувати інформацію та у подальшому використовувати її. Нехтування багажем соціальної пам’яті на фінансових ринках призводить до негативних наслідків. Яскравим прикладом цієї тези може бути крах американського інвестиційного фонду Long-Term Capital Management у 1998 р., серед засновників якого були лауреати Нобелівської премії з економіки за 1997 р. Р. Мертон і М. Шоулз. Масове ігнорування механізмів соціальної пам’яті представниками великого українського бізнесу та державного управління також посилило негативний вплив глобальної фінансової кризи 2008 – 2009 рр. на українську економіку.
Утім, раціональне використання фондів великої наукової бібліотеки, що зберігають ретроспективні відомості з галузі економічної історії за значні періоди часу дає змогу активізувати відповідні сегменти соціальної пам’яті та послабити дію кризових процесів у фінансовій сфері.
Розвиток української економіки дає великий та різноманітний емпіричний матеріал для соціально-комунікативного дослідження фінансових відносин. Поряд з ігноруванням механізмів соціальної пам’яті представниками великого українського бізнесу та державного управління було проаналізовано ще деякі стилі економічної поведінки цих соціальних груп. Так, за умови належного поширення стратегічного мислення у середовищі вітчизняних бізнесменів, політиків і державних чиновників, українські банки й інші великі підприємства могли б краще підготуватись до кризи 2008 – 2009 рр. та її наслідків. Адже певні сигнали про таку загрозу з’явились ще у 2007 р. З цієї ж причини реформу української банківської системи, навіть за її нагальної потреби, не було розпочато до 2014 р., тобто за більш сприятливих, ніж нині, умов.
Проведений соціально-комунікативний аналіз засвідчив, що банківський бізнес для багатьох його власників був, по суті, другорядним, оскільки, в решті решт, вони не пов’язували з ним ні основних джерел своїх доходів і статків, ні свого соціального статусу як такого. Основні фінансові ризики в результаті перекладались на державу, а, по суті, на платників податків, за чий рахунок, в решті решт, відшкодовувались збитки фізичних осіб (домогосподарств) від втрати коштів на депозитних рахунках у неплатоспроможних банках.
Треба звернути увагу на певну асиметрію оцінок у вітчизняних ЗМІ щодо банкрутства цілого ряду банків. Доволі часто оглядачі так чи так акцентували увагу на тому, що саме держава, як правило в особі НБУ, не запобігла краху певного банку, а на провину власників чи менеджменту відповідної фінансової установи в її краху належної уваги не зверталося. Зазначене характеризує деякі соціально-психологічні настанови і стереотипи, що поширені в українському суспільстві. Зокрема, це –патерналістські настрої та слабка здатність до пошуку компромісів і координації поведінки заради досягнення загальновизнаної суспільної мети в українському соціумі.
Висока ефективність соціально-комунікативних досліджень була досягнута завдяки колективній організації інформаційно-аналітичної роботи в Службі інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. В її основі лежить раціональний поділ праці у колективі. Саме завдяки йому у визначені терміни створюються якісні інформаційно-аналітичні продукти.