Лідерство як чинник модернізації бібліотечної сфери

ЗаявникCимоненко Олена Василівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 3. Бібліотека в структурі сучасних інформаційних комунікацій
Назва доповідіЛідерство як чинник модернізації бібліотечної сфери
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Лідерство як чинник модернізації бібліотечної сфери

Процес модернізації українського суспільства, що розпочався у 90-ті роки минулого сторіччя, і нова соціально-культурна парадигма його розвитку є головними стимулами інноваційних змін, а суб’єктами цих змін виступають лідери.
На сьогоднішній день, можна говорити про те, що інститут лідерства набув яскравого політичного відтінку, проте це явище достатньо чітко проявляє себе і в бібліотечній сфері.
Водночас, при дослідженні історіографії з проблематики лідерства було виявило недостатню увагу до неї з боку бібліотекознавців.
Утім варто зауважити, що широке впровадження в бібліотечну практику інноваційних методик, технологій, продуктів і послуг відбувається не само собою, а за активної участі лідерів. Лідери відповідно до свого статусу першими відчувають і осмислюють зміни і нові суспільні потреби, за рахунок свого впливу лідери здатні сприяти прискоренню процесу адаптації бібліотечного інституту до нових реалій, модернізуючи діяльність бібліотек.
Бібліотечний лідер – учасник бібліотечної діяльності, який прагне і здатний консолідувати зусилля оточуючих і активно впливає на цю діяльність для досягнення визначених і висунутих ним цілей.
За масштабом свого впливу серед лідерів можна виділити місцевих, регіональних лідерів, які впливають на діяльність окремо взятого підрозділу, установи, бібліотек регіону, лідерів національного масштабу та світових лідерів. При цьому слід зауважити, що за своєю суттю, а також за засобами і специфікою реалізації функцій лідера можна виокремити лідерство індивідуальне і колективне, формальне і неформальне.
Прикладом індивідуального лідерства в бібліотечній сфері є окремі дослідники-бібліотекознавці, бібліотечні фахівці, такі як О. Онищенко, Т. Вилегжаніна, В. Горовий, Л. Дубровіна, В. Пашкова та ін.
Колективне лідерство здійснюють бібліотечні асоціації (наприклад, Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій – ІФЛА, в Україні Українська бібліотечна асоціація – УБА), окремі бібліотеки (наприклад, визнаним світовим лідером бібліотечної сфери є Бібліотека Конгресу, в Україні – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, на регіональному рівні – Кіровоградська обласна наукова бібліотека ім. Д. І.Чижевського тощо), бібліотечні підрозділи в рамках бібліотечних установ.
Щодо формального/неформального лідерства тут доречно буде пояснити, що формальне лідерство – процес впливу на людей з позиції займаної посади на противагу неформальному лідерству, коли вплив на людей здійснюється за допомогою своїх здібностей, вміння тощо. Прагматичний підхід до виконання лідерських функцій дозволяє результативно й універсально вирішувати основні управлінські завдання бібліотечного лідера. В сучасних умовах переважна більшість бібліотечних лідерів прагнуть здійснювати управлінські функції у відповідності зі своїми індивідуальними (інтелектуальними й організаторськими) здібностями, властивостями темпераменту, професіоналізмом найближчого оточення, якістю керівної еліти, соціально-економічним і внутрішньополітичним станом суспільства тощо.
Спираючись на великий загал матеріалу присвяченого лідерству виділяємо наступні якості, якими має володіти саме бібліотечний лідер: інноваційність, лексикон, прогностичні навики, маркетинг, арбітражні здібності, відчуття моменту – це на нашу думку, найважливіші якості для успішного підтримання лідерського статусу.
Приміром, здатність постійно продукувати нові ідеї, або їх комбінувати і удосконалювати залежно від обставин, ця риса є однією з найважливіших для бібліотечного лідера, який покликаний не просто збирати і акумулювати потреби користувачів, а новаторськи їх реалізовувати в своїй діяльності. Інноваційність лідера є важливим чинником в розробці і реалізації його бачення розвитку бібліотечної сфери; у нинішньому плині змін бібліотекар може бути або пасивним суб’єктом, підхопленим течією глобальних змін, а може стати творчим, креативним центром, новатором, генератором змін, здатним змінити в кращий бік навколишню реальність і створити міцний фундамент для стійкості нашого спільного майбутнього – справжнім бібліотечним лідером. Новатором бібліотечної справи часто називають Т. І. Вилегжаніну, генерального директора Національної парламентської бібліотеки України, віце-президента Української бібліотечної асоціації.
Високою ініціативністю, вмінням реагувати на нові явища в бібліотечно-бібліографічній сфері відзначилася професор, доктор історичних наук Г. М. Швецова-Водка. Її якості справжнього лідера, сприяли успішній діяльності кафедри бібліотекознавства і бібліографії Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ) та в цілому розвитку вищої бібліотечної освіти в Західному регіоні України.
Не ме6нш важливою рисою сучасного бібліотечного лідера є його прогностичні навики, вміння прогнозувати перспективні напрями розвитку бібліотек і бібліотечної сфери відповідно до тих змін, що відбуваються в суспільстві. Показовим прикладом в цьому контексті є лідерська діяльність в бібліотечній сфері О. С. Онищенка.
Об’єктивна оцінка лідерів має формуватися на реальних результатах їх діяльності, а критеріями такої результативності можуть бути досягнення або провали у бібліотечній сфері їх діяльності, рівень підтримки колективом та користувачами бібліотеки.
Вдалим поєднанням управлінського та лідерського статусів є яскраві приклади діяльності на посадах керівників бібліотек О. С. Онищенка та Т. О. Ярошенко – директора Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянської академії» (Наукової бібліотеки НаУКМА) та ін.
Зокрема, Т. О. Ярошенко за період керівництва Науковою бібліотекою НаУКМА стала визнаним лідером з впровадження бібліотечних інформаційних технологій в Україні.
Визнаним бібліотечним лідером є Л. А. Дубровіна, директор Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, член-кореспондент Національної академії наук України.
Вклад в розвиток бібліотек зробили і ряд інших провідних науковців бібліотечної справи: І. Давидова, Г. Ковальчук, Т. Добко, В. Ільганаєва, О. Воскобойнікова-Гузєва, Г. Шемаєва та ін.
Звертає на себе увагу при цьому надзвичайно важливий фактор, уже доведений у комунікативістиці, психології, культурології та інших науках: навколишнє середовище (суспільство, широкий загал) сприймає будь-яку установу, попри всі її очевидні і незаперечні досягнення, не тільки найчастіше, а як правило, насамперед через призму іміджу даної установи чи її лідерів.
Від іміджу лідера багато в чому залежить імідж керованої ним установи. Врешті-решт так створюються власні наукові школи. Наприклад, значний внесок у розвиток науково-освітньої діяльності, бібліотечної справи та бібліотечних професійних об’єднань здійснила Харківська бібліотечна школа.
Отже, підсумовуючи сказане, можна зробити висновок про те, що завдяки активній діяльності бібліотечних лідерів, в Україні сформовано системно-структурну модель сучасної бібліотеки, яка дає змогу постійно її вдосконалювати й видозмінювати. Завдяки плідній праці бібліотечних лідерів традиційна бібліотечна установа перетворилася з книгозбірні на комплексний бібліотечно-інформаційний, науково-дослідний і культурно-просвітницький центр, який став не тільки основним осередком бібліографічної діяльності в країні. Більше того, можна сказати, що інститут бібліотечного лідерства стає ще однією комунікаційною ланкою між бібліотекою та суспільством, яка в свою чергу забезпечує своєчасну адаптацію бібліотечної сфери до нових умов і суспільних вимог.