ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ НАУКИ: РОЗШИРЕННЯ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ

ЗаявникІндиченко Ганна Володимирівна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. комунікація: актуальні тенденції у цифрову епоху» (2019)
ЗахідСемінар: Архівна та рукописна наукова спадщина: сучасні особливості формування та використання
Назва доповідіДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ НАУКИ: РОЗШИРЕННЯ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 001.32(477)
Індиченко Ганна Володимирівна
кандидат історичних наук, завідуюча відділу історії академічної науки
Інститутy архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Київ, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ НАУКИ: РОЗШИРЕННЯ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ

Викладено візію дослідження історії української академічної науки крізь призму введення до наукового обігу широкого кола архівних джерел, розкрито напрями можливої взаємодії архівних установ України та вищих навчальних закладів. Розглянуто нереалізовані поки можливості архівів у царині джерелознавчого розроблення історії української науки. Окреслено перспективи актуалізації ретроспективної інформації з історії української академічної науки.
Ключові слова: архів, документ, історія НАН України, Інститут архівознавства, інтегровані підходи.

У сучасному суспільстві аналізується місце і роль української науки з огляду на суспільно-політичні та економічні трансформації української держави, в цьому контексті зростає попит на отримання ретроспективної інформації в царині історії академічної науки. Це, своєю чергою, вимагає ґрунтовної джерельної бази, як основи для вивчення досвіду функціонування академічної науки в різні хронологічні періоди.
Перед дослідниками постає завдання об’єктивного відтворення основних здобутків та напрямів розвитку академічної науки, і вирішити його можна поклавши в основу наукових досліджень архівні документи – правдиве джерело минулого. Комплексний підхід до опрацювання архівних документів вбачається перспективним через часткову розпорошеність архівних фондів з історії академічної науки України.
Так, великий комплекс документів про діяльність НАН України відклався передусім в Архіві її Президії, в архівах науково-дослідних установ Академії, Інституті рукопису НБУВ та Інституті архівознавства НБУВ. Певний сегмент документів з діяльності найвищої наукової установи країни зберігається в державних архівах України: Центральному державному архіві вищих органів влади та управління (далі – ЦДАВО), Центральному державному архіві громадських об’єднань (далі – ЦДАГО), Центральному державному кінофотофоноархіві імені Г. С. Пшеничного та обласних архівах. Інтегровані підходи до джерелознавчого дослідження історії академічної науки постійно застосовуються колективом Інституту архівознавства (далі – ІА) НБУВ у процесі підготовки наукових праць з історії НАН України. За необхідності залучаються газетні матеріали. Виявлення документів, в першу чергу, здійснюється в Архівному фонді НАН України. Найбільший масив документів з історії та діяльності НАН України репрезентований в архіві її Президії. Досліджуються архіви установ, що функціонували в академічній структурі в різні хронологічні періоди, у містах Києві, Львові, Дніпрі, Одесі. Комплексний аналіз джерельної бази та повноцінне розкриття діяльності Академії наук передбачає і дослідження документів, що входять до складу особових архівних фондів видатних вчених НАН України і зберігаються в ІА НБУВ, Інституті рукопису НБУВ, наукових архівах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Інституті археології НАН України, Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника.
Інтегровані підходи застосував колектив Інституту під час підготовки серії видань до ювілею НАН України – наукового видання «Національна академія наук України – 100: головні тенденції розвитку і здобутки», де акумульовано і систематизовано звітну документацію АН за сторічний період її діяльності. У процесі підготовки цих видань було покладено об’єднане використання відомостей архівних та опублікованих документів. На жаль, упорядникам видання не вдалося виявити загальні звіти Академії по деяких роках. Передусім, це стосується 1920 р., 1929 р., 1930 р., 1932 р., 1933 р., 1935 р., 1936 р. З огляду на вищезгадане, колектив упорядників прийняв рішення в разі відсутні загальних звітів Академії, представити у виданні звіти найбільш об’єднаних структур – Відділів наук АН, у разі їхньої відсутності – звіти наукових інституцій, що входили до їхнього складу у певний хронологічний період: комісії, кафедри, інститути тощо. Також до видання увійшов звіт АН УРСР за другу п’ятирічку (1933–1937 рр.) та об’єднані звіти окремих академічних установ за декілька років. Такий комплексний підхід, на думку упорядників, дозволив почасти компенсувати відсутність річних загальних звітних документів означених періодів, що сприятиме повнішій реконструкції звітного комплексу документації Академії наук. Виявлення ж самих документів проводилося у широкій мережі архівних установ України.
З огляду на певну розпорошеність документів з історії вітчизняної науки доцільно активізувати спільну роботу архівних установ України з оприлюднення архівної спадщини української науки шляхом підготовки спільних видань (монографій, збірників документів, наукових каталогів, міжфондових покажчиків тощо), організації круглих столів, конференцій, проведенні виставок документів на традиційних та електронних носіях. Особливо перспективним напрямом роботи може бути підготовка спільних видань, присвячених визначним вченим України або окремим науковим дослідженням, за якими здійснювалися розробки академічних установ, пам’ятним подіям з історії НАН України та ін.
Частина документів з історії української науки зберігається у вищих навчальних закладах і стосується видатних українських вчених, які одночасно з науковою діяльністю займалися і викладацькою справою. Відкриваються перспективи в контексті спільної наукової діяльності, зокрема, в рамках окремих наукових проектів. Співпраця з вищими навчальними закладами може проводитися і в напрямі організації спільних наукових заходів, видавничої діяльності, семінарів тощо. Вона сприятиме не лише популяризації документної спадщині з історії української науки, а й розширенню світогляду молодого покоління. Участь у підготовці і презентаціях спільних видань, присвячених видатним особистостям – один із напрямів можливого співробітництва. Так, у 2013 р. в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка презентовано книгу «Петро Тимофійович Тронько» за участю провідних вчених НАН України. Перспективною може бути і співпраця із музеями при вищих навчальних закладах, такими як музей історії Харківського національного університетету ім. В. Н. Каразіна, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ін. Не можна недооцінювати роль Академії наук у підготовці молодого покоління вчених (йдеться про розробку методичних навчальних курсів, читання лекцій у ВНЗ провідними українськими вченими, ініціативи АН із створення нових кафедр у закладах вищої освіти тощо), і тут теж відкриваються перспективи спільної роботи з огляду на наявність масиву архівних документів за цим напрямом.
Ще один аспект, який впливає на дослідження української науки, набув своєї актуальності останніми роками. Йдеться про архівну спадщину української науки анексованого агресором Криму та частково окупованих територій Донецької та Луганської областей України, де залишилися архіви науково-дослідних установ НАН України. Наразі дослідники втратили можливість працювати з архівами, що територіально знаходяться на непідконтрольних поки що Україні територіях. Навряд чи ситуація докорінно зміниться найближчими роками. Вихід з такого становища – популяризувати доробок українських учених, академічних науково-дослідних установ і взагалі української науки окупованих українських територій шляхом введення до наукового обігу архівних документів з різних архівосховищ України, де відклалися документи, що стосуються діяльності українських науковців та установ Криму і Донбасу. Тим самим ми не дамо суспільству «забути» про видатних українських вчених, наукові установи та вищі навчальні заклади Криму, Донецька та Луганська, яки прославили науку України.
Залишається актуальним питання опрацювання документів, що мають відношення до репресованих українських вчених. Необхідно продовжувати виявлення та опрацювання архівно-слідчих справ та матеріалів до них репресованих науковців, створювати відповідні каталоги та бази даних.
Необхідно враховувати, що частина архівних фондів з історії української науки знаходиться поза межами України. З огляду на це, нагальним завданням є складання якнайповніших списків (або реєстрів) архівних фондів, які мають відношення до української науки, українських вчених. Створення інформаційних систем української наукової архівної спадщини, яка перебуває поза межами України необхідно для її опрацювання та залучення до наукового обігу українськими вченими.
Перспективним видається співпраця з науковими архівами зарубіжних країн, передусім слов’янських, де теж відклалися документи, які мають відношення до української науки. Таку співпрацю можна започаткувати у межах окремих проектів. У рамках співпраці з академіями наук колишніх союзних республік перспективним може бути підготовка збірників документів, присвячених науковим та науково-організаційним зв’язкам Академії наук України та союзних республік. Прикладом такої наукової роботи є збірник документів, підготовлений білоруськими наукознавцями «Научно-организационные связи Академии наук СССР и Академии наук БССР: 1929–1941 гг.: сборник документов и материалов» (Минск, 2015). Основою цього збірника стали документи з державних архівів Санкт-Петербурга, Москви та Мінська.
Певний масив документів з історії академічної науки був засекреченим. Наразі робота з розсекречення проводиться в державних архівах України. Так, при підготовці видання з історії НАН України 1956–1960 рр. із фондів ЦДАГО України до відповідного збірника документів колектив упорядників включив документи, які раніше були засекречені, зокрема це документи по «закритій тематиці» – розробки АН УРСР пов’язані із оборонним комплексом. Проводиться така робота і у ЦДАВО України. Якщо говорити за хронологічний період з історії НАН України 1961–1965 рр., над яким наразі працює колектив Інституту архівознавства, то розсекречені документи з ф. 2 «Рада Міністрів Української РСР» у ЦДАВО України представлені документами з науково-дослідної роботи інститутів електрозварювання, радіотехніки, фізики, металокераміки та спецсплавів, кібернетики та ін.; впровадження у виробництво наукових розробок установ в галузі оборонної тематики, ракетобудування, освоєння Космосу тощо. Робота архівів з розсекречення документів дає можливість включити до наукового обігу раніше недосліджені документи.
Перспективною формою документної комунікації в сучасну цифрову епоху може і повинно бути представлення історико-культурної спадщини з історії української науки в режимі «он-лайн». Це можуть бути електронні виставки архівних документів, присвячені видатним ученим (Інститут архівознавства НБУВ регулярно готує такі виставки за матеріалами особових фондів видатних учених), знаковим подіям в українській науці, розвитку окремих наукових напрямів тощо. В рамках дослідження історії української академічної науки та зважаючи на значний історико-культурний потенціал документної архівної спадщини України, доцільно створити об’єднаний цифровий ресурс архівних документів з історії вітчизняної науки архівних підрозділів установ НАН України та галузевих національних академій наук України.
Отже, хоча документальна база з історії української науки почасти є розпорошеною, проте водночас це дає шанс на спільні розробки з основними фондоутримувачами, що відкриває можливості з реалізації проектів у сфері популяризації ретроспективної інформації української науки шляхом її актуалізації – видання міжфондових анотованих каталогів, оглядів, тематичних збірників документів, наукових праць для різних груп – науковців, студентів, зацікавленої громадськості, а також застосовування сучасних інформаційних технологій в сфері джерелознавчого розроблення історії академічної науки.

UDC 001.32(477)
Іndychenko Hanna
candidate of historical sciences,
head of the department of the history of academic science of
Institute of Archival Studies,
Vernadsky National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine

STUDYING THE HISTORY OF UKRAINIAN ACADEMIC SCIENCE:
EXPANSION OF THE SOURCE BASE

The vision of the study of the history of Ukrainian science through the prism of the introduction of a wide range of archival sources into the scientific circulation is presented, directions of cooperation with archival institutions of Ukraine and higher educational establishments are revealed. The archives’ possibilities in the field of source studying the development of the history of Ukrainian science which are still unrealized are reviewed. The prospects for actualization the retrospective information in the field of the history of Ukrainian science are outlined.
Keywords: archives, document, history of Ukrainian academic science, Institute of Archival Studies, integrated approaches.