Встановлення вихідних відомостей видання за художнім оформленням як один із шляхів атрибуції (на прикладі палеотипа)

Тези доповіді

Встановлення вихідних відомостей видання за художнім оформленням як один із шляхів атрибуції (на прикладі палеотипа)

Естетика стародрукованої книги впродовж усього часу її створення диктувала, наслідуючи рукописну книгу, використання певного набору художніх засобів оздоблення видання. На початковому етапі книгодрукування оздоблення кожного примірника здійснювалося вручну, переважно шляхом малювання орнаментальних рамок довкола тексту та ініціальних літер на спеціально залишених для цього місцях у друкованому тексті. Менше ніж через півстоліття, наприкінці інкунабульного періоду, ксилографічні ініціали вже широко використовувалися у друкарській практиці, деякий час співіснуючи з попереднім методом оздоблення. Окремі видання кінця XV – початку XVI ст. демонструють одночасно як гравійовані ініціали, так і порожні місця на початку абзаців із надрукованими чи ненадрукованими початковими літерами. У 70–80 рр. XV ст. видання починають прикрашати сюжетні ксилогравюри. У першій половині – середині XVI ст. поступово входять в обіг інші художні друкарські елементи: форти, кінцівки, заставки, виливні прикраси.
Названі елементи оздоблення видань могли бути виготовлені в друкарні, замовлені в інших друкарнях або у незалежних граверів, а також куплені на ярмарках тощо. Тому не завжди можна стверджувати про унікальність елементів оздоблення, які використовувалися в тому чи іншому друкарському осередку. Ініціали, заставки та іншу фурнітуру виготовляли на продаж у неодиничному екземплярі, кілька їх копій без помітних відмінностей або з незначними розбіжностями могли одночасно функціонувати у різних, навіть територіально віддалених друкарнях. Таку вірогідність повторюваності друкарських засобів треба мати на увазі, приймаючи їх у якості атрибутуючих елементів.
Під час проведення атрибуції видання за художнім оформленням найбільш точний результат можливий при роботі з масивом продукції певної друкарні, в результаті якої накопичується великий обсяг даних про друкарські особливості: елементи оздоблення, їх стиль, шрифти, засади організації тексту тощо. Комбінування різних компонентів друку дає при атрибуції точніший результат, ніж можливий у ситуації, коли для пошуку та аналізу доступний одиничний фактор. У останньому випадку результатом атрибуції буде лише припущення.
У фонді відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського зберігається конволют із трьох венеціанських видань медичної тематики: палеотипа 1508 р. без зазначення видавця/друкаря – видання твору ассирійського лікаря ІХ ст. Юханни ібн Масаваїха (Yuhanna ibn Masawaih, Johannes Mesue) під назвою «Mesue cum expositione Mondini super canones universales» – та двох інкунабул 1497 та 1496 рр., опублікованих у друкарні Бонето Локателло (Boneto Locatello) у співпраці з видавцем Оттавіано Ското (Ottaviano Scoto): твору перського вченого початку Х ст. Абу Бакра Мухаммада ар-Разі (Abu Bakr Muhammad ibn Zakariya al-Razi, Muhammad Rhazes) «Practica» з коментарями Джованні Арколано, а також твору самого італійського медика XV ст. Дж. Арколано (Giovanni Arcolano, Johannes Arculanus) «Expositio in primam fen quarti Canonis Avicennae».
Палеотип на першому аркуші тексту містить великий гравійований ініціал І, розмірами 48 х 44 мм, який є єдиним у виданні, у всіх наступних випадках на початку абзаців залишено порожні місця з надрукованими в центрі початковими літерами. В інкунабулах подібним чином перший аркуш тексту оздоблено великим ініціалом приблизно таких же розмірів, відповідно E і F, у подальшому використано різні ініціали, переважно невеликих розмірів – 16 х 16 мм. Названі три великі ініціали виконані в одній стилістиці. Крім того, зорова подібність всіх трьох видань підкреслюється друком тексту у дві шпальти, використанням готичного шрифту, наявністю верхніх колонтитулів, нумеруванням аркушів арабськими літерами у верхньому зовнішньому куті.
Названий палеотип у доступних електронних каталогах, зокрема зведеній базі каталогів італійських книгозбірень, вказується без зазначення друкаря, навіть вірогідного. Пошук підтвердження того, що це видання могло вийти в друкарні Б. Локателло та О. Ското дало, однак, несподіваний результат.
Венеція в останні десятиліття XV – перші десятиліття XVI ст. була потужним центром книгодрукування, в якому одночасно діяли декілька видавничих осередків, практично рівнозначних за обсягом і високою якістю виробленої продукції. Деякі друкарні, серед іншого, обслуговували Падуанський університет, видаючи книжки за певними стандартами, серед яких – формат у аркуш (in folio), друк готичним шрифтом у дві шпальти тощо. Що стосується тематичного різноманіття, провідні ролі займали твори юридичної, філософської, медичної тематики, твори класичної грецької та римської, згодом також італійської літератури.
Одна з венеціанських друкарень належала братам Джованні та Грегоріо де Грегорі (Giovanni e Gregorio De Gregori), які працювали разом у 1483–1505 рр., молодший Грегоріо самостійно – до 1528 р. (більш детально про видавничу діяльність братів де Грегорі – в Біографічному словнику італійців, URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/de-gregori-giovanni-e-gregorio_(Dizionario-Biografico)/). Вірогідно, Грегоріо де Грегорі був також і гравером – автором ксилографічних ініціалів, форт і сюжетних гравюр для продукції власної друкарні. Крім того, очевидно, його гравюри, щонайменше ініціали, використовували й інші венеціанські друкарі, як свідчать художні матеріали, зібрані в колекції Музею Вікторії та Альберта (Victoria and Albert Museum, URL: https://www.vam.ac.uk/), а також вищезгадані інкунабули 1497 та 1496 рр.
Зазначений твір Юханни ібн Масаваїха видавався у друкарні братів де Грегорі в 1497 р., і в ньому на першому аркуші тексту міститься той самий ініціал І, що й у виданні 1508 р., тільки перевернутий. Далі в тексті в частині випадків на початку абзаців залишено порожні місця з надрукованими початковими літерами, в інших випадках вміщено гравійовані ініціали різних розмірів, переважно квадратні зі стороною 14, 19, 23 мм тощо. Можливо економічна криза кінця XV ст. у Венеції позначилася не лише на кількості, а і на якості продукції друкарні братів де Грегорі в частині використання фарби для друку всіх передбачених у виданні ініціалів. Хоча й у виданнях найвдаліших для друкарні років час від часу трапляються випадки, коли ініціали не надруковано.
Відомо, що коли в 1505 р. молодший із братів де Грегорі залишився у сімейному бізнесі сам, він упродовж декількох років знову мав фінансові проблеми, шукав співпраці з іншими видавцями, начебто навіть друкував для когось із них анонімно. Можливо видання 1508 р. – один із анонімних друків де Грегорі. Цю версію до певної міри підтверджують і шрифти, які мають більше спільних компонентів із шрифтами, використаними в інших виданнях друкарні братів де Грегорі, ніж їхніх венеціанських конкурентів початку XVI ст.
Таким чином, ксилографічний ініціал, виконаний у пізнаваному авторському стилі, нехарактерний для початку XVI ст. факт лише часткової наявності у виданні елементів художнього оздоблення, шрифти, а також відомості про книгодрукування у Венеції наприкінці XV – на початку XVI ст. дозволяють з високою вірогідністю атрибутувати перевидання 1508 р. медичного твору Юханни ібн Масаваїха друкарні де Грегорі.