ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВНОВАЖЕНЬ БУНДЕСПРЕЗИДЕНТА ФРН ТА РАЙХСПРЕЗИДЕНТА ВАЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Тези доповіді

УДК
Трохименко Олександра Олександрівна
канд. іст. наук, молод. наук. співроб.
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
Київ, Україна

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВНОВАЖЕНЬ БУНДЕСПРЕЗИДЕНТА ФРН ТА РАЙХСПРЕЗИДЕНТА ВАЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Авторка порівнює повноваження Райхспрезидента Ваймарської республіки та Бундеспрезидента Федеративної Республіки Німеччини. На відміну від досить широких повноважень Райхспрезидента, враховуючи негативний досвід у Другій світовій війні, повноваження Бундеспрезидента сучасної Німеччини були значно звужені. Сьогодні ця посада несе більш представницьку функцію. Окрім того, внесено деякі уточнення до конституції, внесено зміни у процедуру обрання президента, зменшено строк перебування на посаді та підвищено віковий ценз для права вступу на посаду.
Ключові слова: Бундеспрезидент, Райхспрезидент, Німеччина, Основний закон Німеччини, Ваймарська республіка.

Проблеми еволюції інституту президентства в різних державах світу викликають велику увагу сучасних дослідників. Це пов’язано із тим, що повноваження президента напряму залежать від виду республіканської форми правління (парламентської, президентської або змішаної) [7, С. 226], а також часто різняться навіть у зазначених трьох видах. Така ситуація зумовлюється впливом давніх історичних чинників, політичних традицій держави та конкретних сучасних викликів у певний період історії країни. Одначе, спільною характерною рисою посади президента є зовнішньополітичне та внутрішньополітичне представництво держави [9, С. 24-25].
Оскільки президент виступає як правовий інститут, замість терміну «президентство», в юридичній літературі прийнято використовувати аналог – «інститут президентства» [14, C. 15]. Власне, саме слово «президент» походить від латинського «praesidens» – «той, що сидить попереду», що в античні часи означало «головуючих на різних зібраннях» [6, С. 55]. В українських ЗМІ дуже часто можна почути термін «глава держави», одначе, це радше побутовий, народний варіант. Він практично не зустрічається у конституціях країн світу, зокрема і в українській та німецькій.
Посада президента є виборною та існує в країнах із республіканською формою правління (їх у світі близько 150). На відміну від монарха, президент несе конституційну відповідальність перед державою та народом за вчинені ним протиправні дії [7, С. 228].
З історичної точки зору, німецька держава з’явилася нещодавно. Це була імперія канцлера Отто фон Бісмарка. Німецька імперія (нім. – Deutsches Reich) О. Бісмарка, яку вдалося створити за результатами Франко-прусської війни 1870-1871 років, проіснувала не довго та припинила своє існування після завершення Першої світової війни у 1918 році. Монархію було скинуто, а замість неї утворено так звану Ваймарську республіку (нім. – Weimarer Republik), назва якої походить від м. Ваймар, в якому прийнято конституцію.
Згідно з Ваймарською конституцією від 11 серпня 1919 року, Німеччина ставала парламентською республікою, на чолі із дуже сильним Райхспрезидентом [3]. Але офіційно була збережена назва Німецька імперія (нім. – Deutsches Reich). В руках Райхспрезидента концентрувалися всі області державного регулювання. 48 стаття Ваймарської конституції надавала президентові надзвичайні повноваження, котрі він міг застосувати у разі небезпеки [3]. Згідно із нею, Райхспрезидент мав право призупиняти або навіть відміняти основні права та свободи громадян (на недоторканність свободи особистості та приватного житла, на таємницю листування, а також поштових, телеграфних та телефонних зносин, на свободу слова, на право на мирні зібрання і таке інше) [3]. Запланована стаття, яка б мала регулювати, за яких саме умов та в якій мірі можна було б застосовувати 48 статтю конституції, так і не була прийнята [4, С. 124]. Окрім цього, 48 стаття навіть давала право за допомогою зброї домагатися виконання землями їхніх обов’язків. Разом з тим, 25 стаття Ваймарської конституції надавала Райхспрезиденту право розпуску Райхстагу (аналог верхньої палати парламенту) [3].
Демократична Ваймарська республіка проіснувала не довго. Коли в 1933 році А. Гітлер стає канцлером, він невпинно, поступово концентрує всю повноту державної влади у своїх руках [5, С. 11]. Він одноосібно захоплює основні державні посади: канцлера, президента та верховного головнокомандувача. Одначе, офіційно не відміняє Ваймарської конституції. Із капітуляцією нацистської Німеччини у 1945 році Третій райх припиняє своє існування. Німецька історія переходить у складну фазу, коли владу у країні ділять держави переможці. Згодом на території Німеччини утворюється дві держави – ФРН (нім. – BRD) та НДР (нім. – DDR). І лише 3 жовтня 1990 року вони нарешті об’єднаються в одну – Федеративну Республіку Німеччину (нім. – Bundesrepublik Deutschland) [8, С. 133-135].
Згідно із Боннською конституцією 1949 року (офіційна назва – Основний закон ФРН; нім. – Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland), Німеччина сьогодні це «це демократична та соціальна федеральна держава» (стаття 20) [2]. Німці засвоїли історичний урок. У порівнянні із Райхспрезидентом, повноваження Бундеспрезидента були суттєво звужені. Конституція чітко регулює його представницьку функцію. Згідно зі статтею 59 Основного закону ФРН: «(1) Федеральний президент представляє Федерацію в міжнародно-правових відносинах. Від імені Федерації він заключає договори з іноземними державами. Він акредитує і приймає послів» [2]. Натомість більше влади має Федеральний канцлер (нім. – Bundeskanzler). Саме він визначає вектори політики (стаття 65) [2]. Боннська конституція зменшила строк повноважень Бундеспрезидента із 7 до 5 років. Також піднято віковий ценз права для вступу на посаду (із 35 до 40 років), але присяга лишилася по суті такою ж. Окрім цього, уточнено, що переобиратися Бундеспрезидент має право лише один раз. Згідно з Основним законом ФРН (стаття 115b [2]), у випадку оголошення стану оборони, командування збройними силами належить канцлеру.
Механізм донесення змісту управлінської інформації президентом до громадян ФРН регулюється статтею 82 Основного закону. Після підписання (контрасигнації) закони публікуються у газеті «Федеральні відомості» (нім. – Bundesgesetzblatt (BGBI)), котра є офіційним джерелом опублікування федерального законодавства в Німеччині. «Федеральні відомості» були засновані 1949 року, разом із прийняттям конституції. Без публікації у цьому виданні закон вважається недійсним. Відповідно, видання виходить не регулярно, а тільки у випадку внесення змін до Основного закону. Випуск публікується наприкінці місяця – на випадок, якщо буде зроблено кілька поправок [1]. Варто зазначити, що у Ваймарській республіці теж існувало аналогічне видання. Про це йде мова у статтях 70 та 71 Ваймарської конституції. Закони мали публікуватися в «Імперському віснику законів» (нім. – Reichsgesetzblatt (RGBI)) (стаття 70 [3]) та вступали у силу впродовж 14 днів після публікації (стаття 71 [3]).
Отже, широкі повноваження Райхспрезидента дозволяють стверджувати, що Ваймарська республіка була президентсько-парламентською республікою, в той час як сучасна Німеччина є парламентсько-президентською республікою. Окрім цього, змінено механізм виборів із прямого голосування громадян, на створення спеціального органу (Федеральних зборів – нім. Bundesversammlung), котрий обирає Бундеспрезидента Німеччини.

Список використаних джерел та літератури:
1. Bundesgesetzblatt [Online] / Bundesanzeiger Verlag. – Retrieved from: https://www.bgbl.de/informationen/bundesgesetzblatt.html
2. Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland [Online] / Bundesministerium der Justiz und Verbraucherschutz. Bundesamt für Justiz. – Retrieved from: https://bit.ly/2fVFkWc
3. Verfassung des Deutschen Reichs (1919) [Online] / Wikisource. – Retrieved from: https://bit.ly/2MplcBd
4. Винклер Г.А. Веймар 1918-1933: история первой немецкой демократии / Г.А. Винклер. – Москва: РОССПЭН, 2013. – 878 с.
5. Марченко М.Н. Становление и развитие государственного механизма Германии 30-х годов / М.Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11 право. – 1994. – № 6. – С. 3-13.
6. Менлигазиева А.Е. Некоторые вопросы становления и развития института президентства / А.Е. Менлигазиева // Известия Министерства образования и науки Республики Казахстан, Национальной академии наук Республики Казахстан. Серия общественных наук. – 1999. – 4 (222). – С. 54-59.
7. Органи державної влади України / за ред. В.Ф. Погорілка. – Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. – 592 с.
8. Трохименко О.О. Вплив розколу та об’єднання Німеччини на етнонаціональну ідентичність німців / О.О. Трохименко // Гілея: науковий вісник. – 2015. – Вип. 97(6). – С. 133-138.
9. Шатіло В.А. Інститут президентства в системі державної влади України / В.А. Шатіло. – Київ: Український центр політичного менеджменту, 2004 – 159 с.

References
1. Bundesgesetzblatt. (n.d.). Bundesanzeiger Verlag. Retrieved from https://www.bgbl.de/informationen/bundesgesetzblatt.html
2. Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland. (1949). Bundesministerium der Justiz und Verbraucherschutz. Bundesamt für Justiz. Retrieved from https://bit.ly/2fVFkWc
3. Verfassung des Deutschen Reichs. (1919). Wikisource. Retrieved from https://bit.ly/2MplcBd
4. Vinkler, G. (2013). Weimar of 1918-1933: A History of the First German Democracy. Moscow: ROSSPEN. [In Russian]
5. Marchenko, M. (1994). Origins and Developments of the State Mechanism of Germany in 1930’s. Bulletin of Moscow University. Series 11: Law, 6, 3-13. [In Russian]
6. Menligazieva, A. (1999). Some Questions of the Origins and the Development of Presidency. Transactions of the Republic of Kazakhstan Ministry of Education and Science. Series of Social Science, 4(222), 54-59. [In Russian]
7. Pohorilka, V. (Ed.). (2002). Public Authorities of Ukraine. Kyiv: V. M. Koretsky Institute of State and Law. [In Ukrainian]
8. Trokhymenko, O. (2015). Effect of Division and Unification of Germany on Ethnic National Identity of the Germans. Gileya: Scientific Bulletin, 97(6), 133-138. [In Ukrainian]
9. Shatilo, V. (2004). Presidency in the System of State Authorities of Ukraine. Kyiv: Ukrainian Center for Political Management. [In Ukrainian]

UDC
Trokhymenko Oleksandra Oleksandrivna
PhD in History, Junior Research Fellow
Vernadsky National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine

BUNDESPRÄSIDENT OF THE FEDERAL REPUBLIC OF DEUTSCHLAND AND THE REICHSPRÄSIDENT OF THE WEIMAR REPUBLIC: A COMPARATIVE ANALYSIS

The author provides a comparative analysis of the powers of authority of the Bundespräsident of the Federal Republic of Deutschland and the Reichspräsident of the Weimar Republic. Because of the tragic experience of the 1930’s – 1940’s, the scope of authority of the Bundespräsident of the Federal Republic of Deutschland decreased. Evidently, only representation functions are assigned to this office. New statements of the Basic Law changed the President election process, reduced a term of office, raised the candidates age requirements.
Key words: Bundespräsident, Reichspräsident, Germany, Basic Law of Germany, Weimar Republic.