СПЕЦИФІКА СКЛАДАННЯ АНОТАЦІЙ ДО УКРАЇНСЬКИХ ПІДРУЧНИКІВ XIX СТ. ЗІ СПІВУ

Тези доповіді

УДК 021:316:3:004
Дубровіна Ірина Володимирівна,
канд. пед. наук, науковий співробітник НБУВ,
Київ, Україна

СПЕЦИФІКА СКЛАДАННЯ АНОТАЦІЙ ДО УКРАЇНСЬКИХ ПІДРУЧНИКІВ XIX СТ. ЗІ СПІВУ

Проаналізовано специфіку складання анотацій до українських підручників XIX ст. зі співу. Охарактеризовано процес анотування підручників XIX ст. зі співу, його види та етапи. Доведено, що докладний бібліографічний опис і анотація є авторитетними елементами щодо атрибуції та експертизи підручників ХІХ ст.
Ключові слова: українські підручники, спів, анотація, план-макет, поаспектний анкетний аналіз.

Специфіка складання анотацій до українських підручників XIX ст. зі співу найперше вимагає використання рекомендаційних анотацій, які б могли пропагувати видання сучасним педагогам-вокалістам, узагальнювати ретроспективний досвід викладання вокального мистецтва дітям, привертати і переконувати в правильності вибраної методики вокально-хорової роботи. Водночас, у рекомендаційних анотаціях даються узагальнені оцінки видання, що спираються на опрацювання бібліографами критико-бібліографічних, історико-мистецтвознавчих праць, рецензій до підручників. Анотація має складатися з наступних елементів: основна тема, проблема, мета роботи; результати роботи; інноваційність праці у порівнянні з іншими у цій галузі; відомості про автора; рік видання, свідчення про цінність даного видання у галузі вокального мистецтва, що взяті з інших джерел. Розглядаючи проблематику складання анотацій до українських підручників XIX ст. зі співу, вважаємо, що процес анотування цього типу видання має три послідовні етапи.
На першому етапі здійснюється музично-педагогічна оцінка значущості документа (аналізується актуальність підручника, оригінальність змісту, методична доцільність, достовірність музично-педагогічних підходів у роботі з дітьми).
На другому етапі розглядається методологія теми, мета, завдання та принципи викладеної методики за певним підручником (оцінюється концепція видання, особливості видання, окреслюється цільове читацьке призначення, виявлення найбільш вагомих відомостей).
На третьому етапі відбувається процес узагальнення навчально-методичної інформації та пропонуються рекомендації щодо використання у навчальних закладах конкретної методики з певною категорією учнів.
Для нормалізації процесів аналізу інформації у музичній бібліографії рекомендують використовувати формалізовані методи, зокрема поаспектний (анкетний), фасетний та контент-аналіз. Вони сприяють пошуковому образу документа через згортання інформації та переведення її у інформаційно-пошукове поле. При складанні рекомендаційної анотації розглянемо план-макет поаспектного анкетного аналізу підручників XIX ст. зі співу: 1. Відомості про композитора, педагога-вокаліста.
2. Коротка характеристика його мистецького шляху.
3. Характеристика анотованого музичного твору.
4. Дидактична оцінка підручника у музично-педагогічній сфері.
5. Методичні та стилістичні особливості підручника XIX ст. зі співу.
6. Аналіз ретроспективного художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення, наявність пояснювально-методичних ілюстрацій для учнів щодо співацького дихання, положення тіла, характеру звуковедення.
7. Цільове призначення підручника відповідно до складності виконання вокальних вправ та музичного репертуару.
8. Узагальнена оцінка вагомості підручника, перспективи використання його надбань у практиці вокальної роботи з учнями.
На перший погляд, механізм складання анотацій до навчальних підручників XIX ст. зі співу спирається на традиційні підходи, а з іншого – потребує усвідомлення векторів філософської мистецької освіти того часу, культурно-історичних передумов. Тому важливо сучасним читачам звертатися до першооснов та джерел ретроспективних праць, які мають вагомий потенціал у навчанні дітей і сьогодні. Адже підручники XIX ст. зі співу є зразком передачі сучасним фахівцям певних ретроспективних методик та технологій різних вокальних шкіл, сприяючи засвоєнню у вихованців вокально-хорових умінь і навичок на основі звернення до цінного пласту напрацьованого досвіду вокальної педагогіки в Україні.
Написання анотації до підручників XIX ст. зі співу має служити коротким рефератом для фахівців вокального мистецтва, яке дозволить визначити необхідність звернення до ретроспективних джерел. За рекомендаційною анотацією до підручників XIX ст. зі співу читачем буде оцінюватися глибина проведеного дослідження, її методика, новизна та актуальність, доцільність у використанні навчальних матеріалів. Саме рекомендаційна анотація допоможе швидко проаналізувати методологічні основи навчання співу, що викладені у підручнику з метою використання та адаптації до сучасних вимог мистецької освіти. Робота музичного бібліографа, його якість опису підручників XIX ст. зі співу значно мірою залежить від порівняльного аналізу цього видання з іншими, переосмислення історичних надбань розвитку музичної думки в Україні, дослідження сформованих культурологічних традицій, що потребує наукового пошуку.
Серед авторів підручників співу кінця XIX століття вирізняється яскрава постать Сидора Воробкевича (1863 – 1903) – письменника, композитора, диригента, фольклориста, етнографа, журналіста, громадського діяча та духівника. Саме він у 1860 році видав два німецькомовних підручника музики й співу, а згодом, у 1870 році, – «Збірник пісень для шкіл народних, нижчих класів гімназійних і реальних», який став попередником «Співаника...» – цінного посібника в школах Буковини й Галичини, що витримав шість перевидань. У трьох частинах «Співаника...» зібрано 129 пісень, з них третина – народні, решта – на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, Я. Головацького, М. Шашкевича, М. Емінеску, В. Александрі та власних текстів.
Протягом 1870– 1890 рр. вийшли друком підручники зі співу інших авторів: «Учебник початкових відомостей музики та співів» І. Кіпрян, «Співаник церковний для шкіл народних» А. Вахнянина, «Самоучкам до навчання співу» М. Копка, «Руський співаник» К. Панєківського та ін.
Отже, ретроспективне анотування підручників XIX ст. зі співу має відбивати їхню самобутність та педагогічну доцільність для широкого кола сучасних читачів, педагогів, шанувальників вокального мистецтва. Адже ґрунтовна анотація до старовинних підручників є допомогою не тільки для педагогів, але й для експертизи та атрибуції самих документів, особливо документів ХІХ ст., оскільки не виключено, що за роки свого існування вони могли втратити деякі важливі складові примірника (у т. ч. титульний аркуш).


Dubrovina I.V.,
Candidate of pedagogical sciences
Researcher of Department of the National Library of Ukraine named after V. Vernadskyi,
Kyiv, Ukraine

SPECIFICATION OF COMPOSITION OF ANNOTATIONS TO UKRAINIAN SUSPECTIVES FROM THE SUMMARY OF THE XIX CENTURY

The specifics of compilation of annotations to the Ukrainian textbooks of the XIX century on singing are analyzed in accordance. The process of annotation of teaching aids, its types and stages is described. It is proved that the detailed bibliographic description and annotation are authoritative elements in the attribution and examination of educational editions of the XIX century.
Key words: Ukrainian textbooks, singing, annotation, layout, pseudo questionnaire analysis.