СПІВІСНУВАННЯ І ВЗАЄМОДІЯ КОМУНІКАЦІЇ І ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ В УРБАНІСТИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Тези доповіді

Світлана Закірова,
канд. іст наук, доц., ст. наук. співроб.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
СПІВІСНУВАННЯ І ВЗАЄМОДІЯ КОМУНІКАЦІЇ І ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ В УРБАНІСТИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Автор аналізує процеси співіснування і взаємного спливу публічного простору і комунікації. Публічний простір міста створюється політичною, соціальною, економічною реальністю, обумовлює характерні риси комунікації. З часом реальність починає конструюватися і контролюватися громадським і комунікативним простором міста.
Ключові слова: комунікація, публічний простір, комунікаційний простір, урбанізація, місто.

Svitlana Zakirowa,
Cand. Sci. (Historical), Associate Professor, Senior Research Associate,
V. I. Vernadsky National Library of Ukraine
COEXISTENCE AND INTERACTION OF COMMUNICATION AND PUBLIC SPACE IN URBANISTIC ENVIRONMENT

The author analyzes the processes of coexistence and mutual influence of public space and communication. The public space of the city is created by political, social, economic reality, determines the characteristics of communication. Over time, reality is constructed and controlled by the public and communicative space of the city.
Keywords: communication, public space, communicative space, urbanization, city.

Незважаючи на наявність різних підходів до дослідження міста, загальноприйнятою у науці стала точка зору, що міське середовище як публічний простір певним чином формує суспільство загалом і особистість мешканця міста зокрема. Водночас використання міста як єдиного комунікативного простору формує умови виникнення й утримання міської спільноти як територіальної громади. Аби уникнути деструктивних процесів, що можуть виникати через співіснування різних груп і мешканців міста, саме комунікація може зробити це співіснування комфортними та наповнити його загально важливим соціально значущим змістом.
Певною ознакою міського загального простору виступає взаємодія двох складових. Публічний простір міста формується політичною, соціальною, економічною реальністю, але зі свого боку ця реальність починає конструюватися і контролюватися суспільним простором міста. Зокрема, саме суспільним простором з часом починають обумовлюватися характерні риси контактів, комунікації, взаємодії мешканців міста, виникають традиції та сталі форми поведінки міщан, які чітко ідентифікують їх у порівнянні з представниками інших спільнот.
Історія розвитку міста свідчить про те, що процес взаємодії територіального і публічного простору з комунікацією, має певну циклічність. На перших етапах становлення міського простору в умовах роз’єднаності жителів міста і відсутності сталих каналів інформації про інших жителів комунікативним простором стають локальні простори поселення, до яких частіше за все відносять вулицю, площу або ринок. Вони ставали і центром публічного простору, і головним каналом комунікації, і ядром суспільного життя. Вулиця ранньоісторичного міста виступала центром обговорення сільськогосподарських робіт – сівби, жнив, випасу худоби тощо. На вулиці відбувалися загальні сходи жителів, свадьби і похорони, святкові гуляння і обговорення новин. Поява нових людей на вулиці, транзитних пересувань не знижували, а навпаки, підвищували публічну комунікаційну роль, наочно пов’язуючи місцеве співтовариство з життям інших вулиць міста, регіону і всієї держави. Головним каналом комунікації на цьому етапі вважалася особиста комунікація.
Середньовічне місто певним чином змінило конфігурацію взаємодії простору і комунікації. Вулиці і площі починають грати особливу роль лише в межах окремих районів поселення. У середньовічному місті формується чітка професійна структуризація, яка відображається як на просторовому –окремі вулиці чи райони, так і на комунікаційному рівнях, оскільки виникають специфічні громади – цехи ремісників, які встановлюють власні правила – устави, що регламентують не тільки професійну, але й інші сфери життя співтовариства. Головним каналом спілкування і передачі інформації у громаді залишається особиста комунікація.
Натомість специфіка доіндустріального міста, зважаючи на його професійну структуризацію, поки і не вимагала наявності загальноміської комунікації. На думку відомого українського дослідника Я. Грицака, середньовічне місто одразу після утворення мало забезпечувати власну безпеку для чого створювалися великі мури, які водночас передбачали і певну замкнутість середньовічних містечок. Така замкнутість існувала іноді й у межах одного поселення, які були поділені стінами і мурами на роз’єднані частини. Середньовічне місто складалося з окремих, багато у чому самостійних і самоврядних анклавів, центрами яких виступали ремісничі або торговельні слободи, монастирі, феодальні садиби. Вулиці міста виступають знову ж таки комунікаційними каналами, однак тепер вони являли собою простір поза окремими районами, оскільки часто доходили лише до воріт слободи, монастиря чи садиби, а внутрішні провулки знаходилися начебто за межами цих загальноміських комунікаційних транспортних систем.
Поява нових технологій виробництва, машинної праці призвела до кардинального зрушення у просторі і комунікаційному середовищі міста. Територіальні межі міського поселення суттєво зросли внаслідок появи нових засобів транспортної комунікації (залізниці, автомобільний та електричний транспорт), які могли дозволити швидко доставити працівників на великі відстані до промислових фабрик та заводів. Публічний простір міста та комунікаційні стратегії мешканців почали пристосовуватися до нових потреб, змінюючи тим самим обличчя і світ самого поселення. Замість середньовічних ринків, вулиць і площ головними майданчиками комунікації поступово стають магазини, культурні інституції, спортивні об’єкти, кав’ярні. У містах з’являються специфічні місця, спонтанно обрані представниками певних, об’єднаних за інтересами чи захопленнями груп в якості центрів комунікації. Зокрема, це може бути парк із дитячими атракціонами, де щодня гуляють зі своїми дітлахами молоді мами, чи пейзажна алея, на якій збираються художники, реставратори і представники відповідної субкультури.
У сучасних містах виникли нові типи публічного комунікаційного простору, які не існували раніше – великі торгівельні центри і торгово-розважальні комплекси. Американський автор Т. Банерджі зазначає, що на практиці торгівельні центри замінили міський центр і головну вулицю, оскільки в них можна спостерігати всі види активності, типові для відкритих суспільних місць. Проте зміна місця локалізації простору комунікації не змінює її основних функцій.
Наслідком пристосування міста до реалізації нових проявів комунікативної функції стало поширення візуалізації. Міський простір багато у чому відповідає на комунікаційні запити мешканців графічною інформацією. За ловами американського соціолога-урбаніста Р. Сеннетта, сучасне місто є майданчиком не для спілкування, а для спостереження, що говорить про трансформацію публічної культури, яка перетворюється із вербальної у візуальну, змінює свою форму і наповнення, але не втрачає своєї функції. Вивіски, реклама, навігація, інформаційні бігборди та сітілайти у сучасному місті виконують перш за все інформаційну функцію як для замовника, так і для користувача такого повідомлення. Причому важливу роль у комунікаційному посилі відіграє не тільки їх текстовий зміст, але, перш за все, форма, розмір чи колір. Наприклад, під час передвиборчих перегонів 2019 р. кандидати у Президенти України настільки чітко ідентифікували себе з певною кольоровою гамою агітаційних матеріалів, що кольорова інформація практично заміняла собою повідомлення про персоналію претендента.
Отже, комплексно аналізуючи місто, важливо чітко відстежувати вплив на його простір культурних, економічних і соціальних трансформацій. Формування урбаністичного середовища не зводиться лише до необхідності будувати нові промислові чи житлові мікрорайони. Важливу роль у розвитку міста на будь-якому історичному етапі відіграє взаємодія публічної і комунікативної складової функціонування. З часом у містах формуються спеціальні локації публічного простору, де відбувається особлива сконцентрованість комунікацій.
Література
1. Грицак Я. Лекції курсу «Вибрані питання європейської історії». 2016. URL: http://er.ucu.edu.ua/handle/1/841 (дата звернення 16.05.2019)
2. Павлов Н. Л. Взаимодействие пространства созидания и пространства коммуникации. Архитектура и современные информационные технологии. 2012. URL: https://marhi.ru/AMIT/2012/special_12/pavlov/pavlov2.pdf (дата обращения 14.05.2019)
3. Жулькевська О. В., Грищенко М. В. Суспільний простір міста як об’єкт соціологічного вивчення та емпіричний референт соціальних змін. Соціологічні студії. 2012. № 1. С. 61–66. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/socst_2012_1_13 (дата звернення17.05.2019)
4. Прибиткова І. М. Еволюція міських систем у часі й просторі: український варіант. Містобудування та територіальне планування. 2011. Вип. 41. С. 351–368. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/MTP_2011_41_51 (дата звернення 15.05.2019)