Періодика Києва 1918–1919 рр. як об’єкт дослідження розвитку національних меншин за доби Директорії УНР

Тези доповіді

Нетривалий і надзвичайно складний і напружений період Директорії УНР репрезентований всіма видами історичних джерел, в тому числі газетною періодикою. Тогочасні київські газетні видання є важливим джерелом історико-дослідницького процесу, оскільки містять багатопланову тематичну інформацію як політичного, соціально-економічного, культурного так і повсякденного життя українців.
Варто відзначити, що до цього часу повни зведений бібліографічний покажчик тогочасної газетної періодики ще не створено. Газети за доби Директорії дуже різноманітні за напрямом і змістом. Це державні військові, громадські, партійні, просвітницькі й релігійні видання.
На її сторінках можна знайти не тільки констатацію фактів й відображення подій зазначеного періоду, а також оцінку й аналіз конкретних явищ і закономірностей розвитку соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного життя в УНР, окреслення проблем і пошук шляхів їх вирішення. Послідовність і оперативність газетної інформації, її синтетичний характер посилюють цінність цього потужного виду історичних джерел. Та у вітчизняній історичній науці ще й досі немає спеціальних комплексних досліджень, що розкривали б загальні тенденції розвитку київських газетних видань, їх специфічності як наративного джерела. За доби Директорії у Києві за підрахунками автора виходило 17 газет. Серед них найбільше газет суспільно-політичного характеру – 14. За періодичністю переважав тип щоденних газетних видань – 10. Більшість з них видавалися українською мовою – 11. Також розповсюджувалися й російськомовні видання – 5. Газета «Слово» друкувалася російською й українською мовою одночасно. Найбільш інформативними є київські газети «Відродження», «Київські губерніальні вісти», «Народня воля», «Нова Рада», «Робітнича газета», «Ставка», «Трибуна», «Український вісник», «Україна», «Українська ставка», «Український тижневик».
Аналіз газетних публікацій свідчить, що значну площу газет займають матеріали про суспільно-політичне життя національних меншин за доби УНР, найголовнішими з яких в Україні були росіяни, євреї, поляки і німці. Матеріали періодики віддзеркалюють ставлення етнічних меншин до Директорії, яке було різне і суперечливе: від підтримки УНР до заперечення права українського народу на свою незалежність. Так, польська меншість насторожено поставилась до проголошення злуки УНР з ЗУНР, можливих змін державних кордонів.
Як свідчать матеріали газет, Директорія постійно у своїх зверненнях та деклараціях до українського народу прагнула захищати права національних меншостей. Зокрема було підтверджено чинність Закону про національно-персональну автономію і здійснювалися заходи щодо відновлення роботи національних міністерств. Проте лише одне з них – Міністерство єврейських справ розпочало роботу з огляду на те, що за євреями як зазначав В. Винниченко, не стояла жодна сусідня країна .
Аналіз газетних джерел зазначеного періоду дозволяє констатувати, що в українській еліті, попри відмінності ідеологічних і світоглядних переконань були проекти залучення національних меншин до державного будівництва УНР на надання їм національно-культурної автономії. Багато публікацій переважно дискусійного характеру присвячено питання українсько-єврейських взаємин в УНР. На сторінках газет насамперед «Відродження», «Народня Воля», «Нова Рада», «Последние новости», «Трибуна», «Українська ставка», «Україна» під рубрикою «Єврейське життя» єврейська проблематика була постійною. Це були статті, кореспонденції, дописи, хроніка. Їх авторами були як українці, так і євреї. Єврейські публіцисти брали участь у роботі редакції київських видань, активно співпрацювали з українськими громадськими організаціями.
Значне місце у досліджуваний період займають матеріали про діяльність Міністерства з єврейських справ. Зокрема, в газеті «Последние новости» від 25 січня 1919 р. надруковано інтерв’ю кореспондента цього видання з міністром А.С. Ревуцьким з питань поточної діяльності Міністерства з єврейських справ і подальшої програми його діяльності .
Поряд з цим на шпальтах газет є група публікацій про толерантні стосунки між євреями і українцями в УНР. У цих публікаціях зазначалося, що немає потреби робити різниці між євреями і українцями. Всі вони повинні мати однакові права, але й повинні однаково працювати на користь незалежної України . Також підкреслювалося, що єврейські демократи можуть забезпечити на віки мирне співіснування євреїв з українцями в Українській державі . Тематично пов‘язаними із зазначеним масивом джерел є матеріали, що висвітлювали таку важливу проблему, як єврейсько-українські відносини в Галичині . Періодика регулярно інформувала громадськість про національно-культурне просвітництво в єврейських масах. Повідомлялося про відкриття в січні 1919 р. у Києві єврейського народного університету з двома відділеннями: фізико-математичним і гуманітарним , а також про організацію єврейським товариством «Культур ліга» найближчим часом низки нових культурних просвітницьких організацій в Україні . Трапляються і публікації про погроми проти єврейського населення. Серед інформаційних повідомлень є інформація про передання єврейською делегацією від Міністерства європейських справ В. Винниченку меморандуму з приводу антиєврейських ексцесів, які мали місце в окремих регіонах України . Незважаючи на неодноразові звернення уряду Директорії до населення з вимогою не допустити погромів євреїв, в київських газетах відсутні матеріали щодо розслідування на місцях цих ганебних явищ. Тогочасна київська періодика – важливе джерело про діяльність білоруської і польської меншин. Зокрема, повідомлялося про створення у Києві змішаної білорусько-української місії, білоруського торгівельного бюро, українсько-білоруської науково-економічної палати , прагнення білоруської громадськості створити білоруське національне міністерство .
Постійними для київських газет стали публікації, в яких робилася спроба оцінити російсько-українські і польсько-українські взаємовідносини в історичному контексті, проаналізувати актуальні завдання уряду Директорії щодо політики до російської і польської меншин в Україні. Так, на сторінках видань порушувалося питання чому в Україні росіяни і поляки не мають національної автономії .
Отже, аналіз газетних матеріалів тогочасної київської газетної періодики свідчить, що київські газети дають історикам важливий емпіричний матеріал для дослідження проблем розвитку національних меншин в період Директорії УНР.



Вісник УНР. – Київ. – 1919. – 25 січня.
Программа министерства по еврейским делам // Последние новости. – Київ. – 1919. – 25 січня.
Тимошевський В. Євреї і Українська держава // Україна. – Київ. – 1919. – 22 січня.
Єврейська демократія на Україні і сучасний момент // Ставка. – Київ. – 1918. – 24 грудня.
Тьомкін В. Євреї й українці в Галичині // Нова Рада. – Київ. – 1918. – 29 грудня.
Еврейский університет // Последние новости. – 1919. – 21 січня.
В товаристві «Культур ліга» // Трибуна. – Київ. – 1919. – 26 січня.
Єврейська делегація у В.Винниченка // Там само. – 1919. – 5 січня.
Нові білоруські організації // Там само. – 1919. – 4 січня.
Білоруське національне міністерство // Нова Рада. – 1918. – 27 грудня.
Чому на Україні поляки та великороси не мають національно-персональної автономії // Трибуна. – 1919. – 25 січня.