постаті вчених-геологів Катеринославського вищого гірничого училища Х1Х-початок ХХ ст. (науково-педагогічний та бібліографічний аспекти)

Тези доповіді

УДК 01 : 622
Осіння Н.В.
молодший науковий співробітник
Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України
м. Дніпропетровськ

ПОСТАТІ ВЧЕНИХ-ГІРНИКІВ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОГО ВИЩОГО ГІРНИЧОГО УЧИЛИЩА Х1Х – початок ХХ ст. (науково-педагогічний та бібліографічний аспекти)

Сьогодні, коли значно посилюється інтерес до вітчизняної історії, науково актуальним є вивчення життєвого шляху і педагогічно-наукової діяльності вчених та їх внеску не тільки у наукову скарбницю держави, а і у створення інформаційно-бібліографічного ресурсу України.
Гірництво належить до одного з основних видів людської діяльності, яка забезпечує існування і рівень цивілізації. Гірнича справа в Україні протягом століть є основою матеріальної могутності економіки та національної безпеки держави. Для зміцнення національної свідомості, розвитку й пропагування української науки і культури, виховання наступної інтелектуальної еліти вкрай потрібен досвід попередніх поколінь вчених-гірників. Головною подією розвитку гірничої освіти та науки в Україні було відкриття наприкінці Х1Х ст. Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ), яке в1912 році набуло статус гірничого інститут (КГІ), з 1926 р. мало назву ДГІ, з 2002 р. - Національний гірничий університет (м. Дніпропетровськ).
Нагальною потребою сьогодення є реконструкція та поповнення історіографії розвитку вітчизняного книгознавства і бібліографії з питань гірництва. Науково-педагогічна діяльність і наукова спадщина вчених-гірників КВГУ-КГІ Х1Х- початку ХХ ст. дає змогу визначити особливості розвитку створення інформаційних ресурсів України з питань гірництва, оцінити місце і роль вчених у створенні інформаційного потенціалу з проблем гірничої справи.
Деякі загальні питання розвитку гірничої бібліографії розглянуто у працях М.П. Гастфера, Д.Ю. Теплова, Г.В. Гедримович, І.І, Корнейчика, Л.Я. Філіпової. Дослідження науково-інформаційної та бібліографічної та діяльності гірників КВГУ-КГІ немає.
Імена вчених-гірників КВГУ-КГІ широко відомі у вітчизняній та світовій науці. Вони створили наукові школи та збагатили гірничу науку фундаментальними дослідженнями, що лягли в основу нових провідних напрямків: систем розробки вугільних родовищ (О.М. Терпигорєв, Л.Д. Шевяков); механізації гірничих робіт (О.М. Терпигорєв), теорії гірського тиску, шкали міцності порід (М.М. Протодьяконов); збагачення корисних копалин (В.О. Гуськов); шахтного підйому (М.М. Федоров); геометрії надр (П.М. Леонтовський).
Для дослідження створення інформаційно-бібліографічного ресурсу з питань гірничої справи, на основі просопографії було проаналізовано біографії вчених-гірників, здійснено аналіз їх науково-педагогічної та просвітницької діяльності, детально опрацьовано наукову спадщину і вивчено структуру наукової комунікації вчених. Про високий науковий потенціал вчених-гірників свідчили публікації у вітчизняних і зарубіжних гірничотехнічних періодичних журналах, видані монографії, підручники, посібники, атласи,патенти, доклади на з’їздах, лекції, рецензії, огляди. Вчені-гірники КВГУ-КГІ зробили унікальний внесок у розвиток різноманітних видань з проблем гірництва, у створення і розквіт гірничої періодики. Це були перші не тільки в Україні,але і в Росії фундаментальні багатотомні монографії з опису Донецького басейну (О.М. Терпигорєв, М.М. Протодьяконов), атласи з гірничої механіки (М.М. Федоров) , курси лекцій, підручники (О.М. Терпигорєв, В.О. Гуськов , М.М. Протодьяконов, П.М. Леонтовський), патенти (П.М. Леонтовський), дисертації (О.М. Терпигорєв, М.М. Федоров), оглядові статті ( М.М. Федоров, О.М. Терпигорєв, П.М. Леонтовський).
У типологічному контексті бібліографічна спадщина вчених-гірників була представлена прикнижковою , пристатейною бібліографією та оглядами літератури, потоковою бібліографією , біобібліографією , покажчиками літератури . Важливо відзначити, що майже всі публікації вчених-гірників мали огляд літератури, пристатейну чи прикнижкову бібліографію. Це давало можливість визначити базу знань з певної проблеми або окремого питання і ставало своєрідним ретроспективним покажчиком з обраної тематики. У наукових працях вчених-гірників були внутрішньотекстові, підрядкові і затекстові посилання, наводились необхідні пояснення та примітки, які свідчили про книжкову етику і бібліографічну культуру дослідників. На особливу увагу заслуговують курси лекцій , підручники та посібники з основних розділів гірництва, геометрії надр, гірничої механіки, збагачення корисних копалин, де у вступі був історичний огляд, наводилася основна література, рекомендована студентам, існував значний довідковий апарат. Ці видання свідчили про зародження рекомендаційної бібліографії. Перші спроби біобібліографічної інформації можна знайти у працях О.М. Терпигорєва, М.М. Федорова, П.М. Леонтовського. Причасним до появи потокової бібліографії з гірництва був О.М. Терпигорєв, який протягом декількох років друкував на сторінках гірничої періодики огляди актуальних зарубіжних видань. На початку ХХ ст. з’явились і перші бібліографічні покажчики, авторами яких були П.М. Леонтовський і П.Рубін.
Існує нерозривний зв’язок між розвитком гірничих знань , виданням літератури з гірничої справи, бібліографічною культурою вчених-гірників і створенням інформаційно-бібліографічного ресурсу. Аналіз наукової спадщини вчених-гірників у книгознавчому контексті дозволяє стверджувати,що вона представлена широким тематико-типологічним спектром видань, які відповідали вимогам розвитку гірничих знань та поліграфічним можливостям того часу і стала значним явищем в гірничих наукових колах. Висока бібліографічна культура вчених-гірників, знання іноземних мов, міжкультурна комунікація і прагнення до популяризації вітчизняних досягнень стало тим фундаментом, на якому зародилися основи оглядової, ретроспективної і поточної бібліографії.