«Церковні книги» у Віцинському василіанському монастирі (за матеріалами інвентарного опису 1774 р.)

ЗаявникАльмес Іван Іванович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Місце і роль бібліотек у формуванні національного інформаційного простору» (2014)
ЗахідРукописна і книжкова спадщина в національному інформаційному просторі: теоретичні і практичні аспекти формування електронних ресурсів
Назва доповіді«Церковні книги» у Віцинському василіанському монастирі (за матеріалами інвентарного опису 1774 р.)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

В умовах, коли книжкове зібрання певної обителі до сьогодні не збереглося як цілісний фонд, розпорошене, або взагалі було знищене, особливо цінними для реконструкції монастирської книгозбірні є інвентарні описи. В них подаються детальні описи рухомого та нерухомого майна обителей, тобто відображено їхній матеріальний стан. Крім того, як правило є історична довідка, описи цінних документів монастиря тощо. Інвентарні описи є важливим джерелом до вивчення не лише господарського, але і духовного, інтелектуального життя монастирів, оскільки в них подаються описи церковних та бібліотечних книг.
Найважливішою складовою будь-якого чернечого книжкового зібрання є богослужбові книги, оскільки без них в обителях не могло відбуватися повноцінне молитовне життя, яке є основою чернечої духовності. Впродовж XVII-XVIII ст. однією з перманентних проблем Унійної Церкви була відсутність єдиного корпусу богослужбових книг. Хоча неодноразово здійснювалися спроби уніфікації богослужбової практики ще у XVII ст. Зрештою і в XVIII ст., після постанов Замойського синоду про друк нових богослужбових книг, цього вповні реалізувати не вдалося. В монастирях були як православні так і унійні, подекуди католицькі видання богослужбової літератури.
Одним із прикладів наявності поліконфесійного складу богослужбової літератури у василіанських монастирях Львівської єпархії в останній чверті XVIII ст. є Віцинська обитель. Чернечий осередок у Віцині (нині с. Смереківка Перемишлянського р-ну Львівської обл.) було засновано у 1695 р. з ініціативи львівського єпископа Йосифа Шумлянського. У XVIII ст. обитель була однією із більших василіанських чернечих осередків на теренах Львівської єпархії. На основі інвентарного опису Віцинського монастиря за 1774 р. реконструйовано склад його «церковної» літератури.
Зазвичай богослужбові книги в інвентарних описах виділялись в окрему групу – «церковні книги» («xięgi cerkiewne»), тобто тих, що зберігались в церкві/церквах монастиря. За даними інвентарного опису 1774 р. в монастирі було 11 найменувань богослужбових книг та 58 одиниць зберігання. Певні відомості в інвентарному описі подаються і до історії формування книжкового зібрання. Станом на 1774 р. у Віцинському василіанському монастирі переважали друковані книги – видання львівської, почаївської та унівської типографій. Примітно, що видання саме Служебника, як одного із маркерів богослужбової практики, представлені переважно унівськими унійними друками. В останній чверті XVIII ст. у Віцинській обителі спостерігається поліконфесійний склад богослужбової літератури, своєрідне «богослужбове койне», тобто були унійні, православні видання богослужбових книг східного обряду, та римо-католицький Міссал. Загалом монастир був повністю забезпечений богослужбовими книгами, а, отже, мав можливість провадити повноцінне літургійне життя.