СПІВРОБІТНИЦТВО ОСВІТЯНСЬКИХ БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ У ФОРМУВАННІ ІНТЕГРОВАНОГО ГАЛУЗЕВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО РЕСУРСУ

Тези доповіді

Лобановська Інна Георгіївна,
зав. відділу наукового опрацювання документів і організації каталогів
ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
СПІВРОБІТНИЦТВО ОСВІТЯНСЬКИХ БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ
У ФОРМУВАННІ ІНТЕГРОВАНОГО ГАЛУЗЕВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО РЕСУРСУ
Сьогодні у світовій практиці склалися різноманітні економічні, професійні та соціальні форми взаємодії, що розрізняються залежно від цілей співпраці, характеру господарських відносин між її учасниками, ступеня самостійності інституцій, що входять в об’єднання. Міжбібліотечна взаємодія визначається як „спільна діяльність бібліотек на основі розподілу повноважень і взаємних зобов’язань з метою найбільш повного задоволення інформаційних потреб і ефективного використання бібліотечних ресурсів”. Як основні можна виділити такі форми міжбібліотечної взаємодії: централізація, координація, кооперація.
Масштабна централізація книгозбірень відбувалася в Радянському Союзі в 70–80-х рр. ХХ ст. Її результатом стало створення централізованих бібліотечних систем (ЦБС). Позитивними чинниками централізації книгозбірень фахівці вважають можливість керування бібліотечними процесами й ухвалення рішень на більш кваліфікованому рівні, зокрема знаходження ефективніших шляхів розподілу бібліотечних ресурсів за їх нестачі. До негативних чинників належить небезпека надмірної регламентації, що призводить до нівелювання особливостей об’єднаних у систему бібліотек і конкретних умов роботи в них.
Складні соціально-економічні умови, в яких опинилися книгозбірні на початку 1990-х рр., у поєднанні з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) спричинили започаткування нового етапу розвитку бібліотечних форм співпраці на нових організаційних, економічних і юридичних засадах. Серед них можна виділити координацію, що передбачає узгодження діяльності без зміни юридичного, фінансового й іншого статусу її учасників. У бібліотечній діяльності координація здійснюється з урахуванням типологічної приналежності бібліотек на основі розмежування їхніх функцій, за заздалегідь розробленим планом на основі спеціалізації й розрахованої на тривалий термін взаємодії між книгозбірнями (відомчо-галузевими або територіальними бібліотечними мережами) для досягнення загальної мети. У результаті таких дій скорочується нераціональне дублювання, із найменшими витратами підвищується ефективність роботи, вирівнюються навантаження бібліотекарів, обсяги робіт відповідають можливостям бібліотек тощо.
Сучасний стан бібліотечної галузі характеризується скороченням її бюджетного фінансування, що призводить до втрати кваліфікованих кадрів і порушення процесу відтворення матеріально-технічної бази книгозбірень. У цих умовах найбільш ефективним способом вирішення перерахованих проблем стає кооперація бібліотек, яка є складнішою формою координаційних взаємозв’язків. Кооперативна діяльність може здійснюватися на паритетних засадах, взаємовигідних послугах, зацікавленості. Вона базується здебільшого на договірних зв’язках за спільного виконання окремих видів робіт зі збереженням юридичної самостійності окремих учасників.
Найефективнішою формою міжбібліотечного співробітництва є інтеграція. Її головною особливістю є комплексність взаємодії, об’єднання книгозбірень різних типів і видів за всіма основними напрямами діяльності, зростання взаємозалежності, високий рівень координації, централізації й кооперації. В Україні міжбібліотечна взаємодія переважно відбувається на регіональному рівні; активно також розвиваються й галузеві бібліотечні об’єднання.
Створення об’єднаних галузевих інформаційних ресурсів було визначено як пріоритетний напрям діяльності ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. Серед найвагоміших корпоративних проектів, здійснюваних спільно з бібліотеками мережі, слід відзначити створення галузевої реферативної бази даних (2006), обмін бібліографічними записами й формування галузевої бази даних „Періодика” (2009), організація зведеної бази даних дисертацій з питань освіти, педагогіки та психології (2012), зведеної бази даних періодичних видань, передплачених освітянськими книгозбірнями (2013), а також започаткування в експериментальному режимі зведеної бази даних збірників наукових праць установ НАПН України й ВНЗ України з аналітичним розкриттям їхнього змісту (2013).
Актуальним і перспективним напрямом взаємодії освітянських книгозбірень є також надання насамперед віддаленим користувачам різноманітних інформаційних послуг, здійснюваних на засадах кооперування. Серед них – міжбібліотечний абонемент (МБА), електронна доставка документів (ЕДД), віртуальна бібліографічна довідка, інформаційно-бібліографічний ресурс „Видатні педагоги України та світу” і „Видатні бібліотекознавці, бібліографознавці, книгознавці та документознавці України та світу” тощо.
Інтегрування галузевих інформаційних ресурсів на засадах кооперування й координування є надзвичайно актуальним. Вивчення досвіду формування й функціонування міжбібліотечних проектів дає можливість констатувати, що, незважаючи на відсутність в Україні загальної концепції бібліотечного корпоративного руху, існують приклади співробітництва і партнерства бібліотечно-інформаційних структур. Виникнення й розвиток електронних ресурсів і засобів комунікації веде до формування нових інформаційних потреб і відкриває нові можливості для організації праці й обслуговування користувачів.