ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Тези доповіді

УДК 351.746.1


Анотація: досліджуються діалектичні питання розвитку інформаційних технологій та захисту інформаційного простору в умовах інформаційного суспільства; з метою захисту інформаційного простору пропонується зосередити зусилля громадськості та держави на виготовленні національного інформаційного продукту, наданні якомога ширшого доступу громадян до інформації, формуванні інформаційної правосвідомості.
Ключові слова: інформаційний простір, захист інформаційного простору, інформаційне супільство.
Анотация: исследуются диалектические вопросы развития информационных технологий и защиты информационного пространства в условиях информационного общества; с целью защиты информационного пространства предлагается сконцентрировать усилия общественности и государства на разработке национального информационного продукта, обеспечении широкого доступа граждан к информации, формирование информационного правосознания.
Ключевые слова: информационное пространство, защита информационного пространства, информационное общество.
Abstract: dialectical issues of information technologies development and information space protection in today's information society are explored; to protect information space it is proposed to focus the public and government for the production of the national information products, providing citizens with the widest possible access to information, forming information legal conscience.
Key words: information security of person, information space protection, information society.

Зростаюче значення інформаційних ресурсів у суспільному житті, об’єктивна потреба підвищення ефективності використання інформації як суттєвого фактора прискорення суспільного прогресу – все це дало підстави до визначення нинішнього етапу розвитку людства як інформаційного.
Сутність інформаційного суспільства була визначена ще 1993 року Комісією Європейського Союзу як суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій і технологій зв’язку.
У підсумкових документах Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства (2003–2005) визначено, що інформаційне суспільство – це суспільство, орієнтовне на людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток, в якому кожний може створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними, даючи змогу конкретним особам, громадам і народам повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвитку і підвищувати якість свого життя [1].
А Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 року під поняттям «інформаційне суспільство» розуміє суспільство, економіка якого базується на інформаційних технологіях і яке соціально трансформується з метою допомогти індивідам та спільнотам використовувати знання та ідеї, що допомагає людям втілити їх потенціал та реалізувати їх прагнення [2].
Відповідно до національного законодавства інформаційне суспільство – це суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя [3].
Відтак, виходячи з вище наведених визначень, можливо констатувати, що інформаційне суспільство перш за все орієнтоване на задоволення інформаційних потреб. Разом з цим, зворотною стороною широкого доступу до інформації стала поява тенденцій до негативних процесів у частині посягань на інформаційну безпеку.
В рамках аналізу питань забезпечення інформаційної безпеки звертають усе більшу увагу на необхідність активної розробки проблематики захисту інформаційного простору.
Інформаційний простір – це середовище, в якому відбуваються інформаційні процеси. Провідними суб’єктами інформаційного простору є засоби масової комунікації, інформагенства, прес-служби організацій [4, с.12].
На сьогоднішньому етапі, завдяки ефективності інформаційного впливу на свідомість, засоби масової інформації, особливо у нашій державі, стали ідеальним засобом для проведення інформаційно-психологічного впливу, який полягає в цілеспрямованому створенні та поширенні спеціально підібраної інформації, що позитивно або негативно впливає на психіку і поведінку окремих осіб або населення загалом з метою досягнення переваг для суб’єкта впливу. Така ситуація пояснюється тим, що, зокрема в Україні, доступ до мережі Інтернет є неоднорідним, як щодо вікових категорій, так і соціальних, і більшість населення все ж таки отримує інформацію з телебачення, що й створює умови для можливості маніпулювання масовою свідомістю.
Окрім цього, засилля телевізійного продукту виключно іноземного виробництва або проіноземного зразка (російських серіалів, західних розважальних шоу) створило умови для поширення невластивих українській культурній традиції цінностей і способу життя, культу насильства, жорстокості, порнографії, зневажливого ставлення до людської і національної гідності, небажання самоідентифікації, ототожнення себе з іншими народами.
Особливість сучасного етапу формування інформаційного суспільства полягає в тому, що розширення джерел отримання інформації створює умови для величезної кількості протиправних посягань. Відтак, поряд із положеннями про його розбудову в Україні, впровадження новітніх інформаційних технологій, забезпечення конституційних прав людини і громадянина на свободу слова та вільний доступ до інформації мають бути і механізми захисту інформаційного простору.
Загалом, вирішення наявних проблем захисту інформаційного простору в сучасних умовах інформаційного суспільства полягає в наступному:
1) у необхідності кардинальної зміни національної інформаційної політики щодо створення національного інформаційного продукту, актуалізації питання національних традицій, поваги до сімейних цінностей та нації загалом, адже національна свідомість населення держави, яка побудована за національною ознакою, передбачає усвідомлення нацією своєї спільності у межах певної території (а не класу чи цілого світу), ототожнення членів нації з певною мовою, культурою, традиціями. Завдання держави, у даному випадку, не встановити контроль за діяльністю ЗМІ та наповненням Інтернет-ресурсів (за виключенням випадків поширення шкідливої інформації), а забезпечити умови для формування раціонального, критичного мислення на основі принципів свободи вибору, забезпечення прав свободи слова та доступу до інформації;
2) забезпеченні доступу громадян до інформації не лише створенням юридичного механізму, що здебільшого стосується публічної інформації, а шляхом практичного забезпечення розвитку програми інформатизації з метою «інтернетизувати» більшу кількість населення;
3) правових механізмах виявлення, фіксації, кваліфікації, блокування та видалення з українського сегмента мережі Інтернет інформації, поширення якої заборонено законодавством України;
4) формуванні інформаційної культури і правосвідомості громадян тощо.

Список використаних джерел

1. Кісілевич-Чорнойван О. М. Міжнародне інформаційне право. — К. : ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. — С. 39 – 45.
2. Європа і всесвітнє інформаційне суспільство. Рекомендації Європейської Ради: звіт групи М.Бангемана від 05.12.93 р. Комісії Європейського Союзу [Електронний ресурс] // Режим доступу : // www.europa.eu.int/com.
3. Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 9 січня 2007 року № 537-V // Відомості Верховної Ради України, 2007. – № 12. – Ст.102.
4. Забезпечення інформаційної безпеки держави : навч. посіб. / [О.О. Климчук., Д.С. Мельник, В.М. Паченко та ін.]. – К. : Центр навч.-наук та наук.-практ. вид. НА СБУ, 2014. – 424 с.