Роль інформаційно-аналітичних структур у формуванні інформаційного простору в сучасних умовах

Тези доповіді

УДК 316.77


Анотація: у роботі досліджено поняття "інформаційний простір", виділено особливості організації вітчизняного інформаційного простору в сучасних умовах та визначено роль інформаційно-аналітичних структур у його формуванні.
Ключові слова: інформаційний простір, інформаційно-аналітичні структури, російсько-українське протистояння.

Аннотация: в работе исследуется понятие "информационное пространство", выделены особенности организации отечественного информационного пространства в современных условиях и определена роль информационно-аналитических структур в его формировании.
Ключевые слова: информационное пространство, информационно-аналитические структуры, российско-украинское противостояние.

Annotation: in this work the concept "information space" is researched, the features of the national information space in modern conditions are clarified and the role of think tanks in forming it is defined.
Keywords: information space, think tanks, Russian-Ukrainian face-off.


Аналіз вітчизняних нормативно-правових актів свідчить, що термін "інформаційний простір" на сьогодні нормативно не визначений. У сучасних словниках тлумачення цього терміну також не відображене. Наукові джерела пропонують різні підходи до визначення поняття "інформаційний простір".
Так, В. Карпенко зазначає, що якщо виходити із латинського значення слова "інформувати” – "зображати, складати уявлення про що-небудь", то інформаційний простір - це простір, в якому існує, циркулює, обертається інформація. Коли йдеться про інформаційний простір держави (а кожна держава його має), то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про що-небудь уявлення [1].
А. Панчук визначає інформаційний простір як узагальнений фазовий простір, координатами якого є певні сфери компетентності інформа¬ційних суб’єктів [2].
На думку К. Ольшанської, інформаційний простір взагалі (в самому широкому значенні цього слова) - це сукупність всієї інформації, яка є доступною як для пересічного громадянина, так і для адміністративного або політичного діяча.
Більш детально національний інформаційний простір характеризується:
1) матеріальними (технологічними) способами підготовки й поширення інформації по горизонталі, включаючи її передачу, ретрансляцію й отримання;
2) соціально-економічними можливостями доступу до інформації населення, включаючи усі його верстви у конкретній країні; забезпечення поши-рення інформації по вертикалі;
3) структурою національної системи інформації та зв'язку з її конкретними компонентами, що визначають територію поширення інформації;
4) національним законодавством в галузі інформації та зв'язку, що регулюють функціонування й використання ЗМІ у забезпе¬ченні національних і державних інтересів;
5) станом реалізації міжнародного законодавства, міжнарод¬них і регіональних угод в галузі масової інформації, що забезпечують обмін нею між державами і взаємопроникністю національних інфор¬маційних просторів [3].
А. Марущак визначає поняття інформаційного простору у діалектичному взаємозв’язку з поняттям "інформаційні ресурси". Він вважає, що інформація, яка не систематизована на підставі певних критеріїв, і, відповідно, не дістала чіткого структурованого закріплення, а отже не може бути визначена як інформаційні ресурси, включається до поняття “інформаційний простір” [4].
Під інформаційним простором також розуміють сукупність територій, охоплених засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін вживають у значенні національного інформаційного простору, який потребує законодавчого врегулювання й захисту, а його суб'єкти — державної підтримки [5].
Таким чином, фахівці різних галузей визначають інформаційний простір або як сукупність несистематизованої інформації, або як систему суб’єктів, які цю інформацію продукують. З огляду на викладене, на нашу думку, інформаційний простір вбачається доцільним визначити як сферу (середовище), у якій відбуваються інформаційні процеси. Провідними суб’єктами інформаційного простору автори вважають інформаційно-аналітичні структури (центри, служби, підрозділи тощо), інформагентства, засоби масової інформації (радіо, телебачення, пресу), інтернет-видання, прес-служби організацій.
Слід зауважити, що події, які відбуваються в Україні з листопада 2013 року, значно змінили організаційну структуру вітчизняного інформаційного простору. Насамперед, це обумовлено тим, що його левову частку утворює новинний простір, який формується інформаційними агентствами та ЗМІ, а не аналітичними структурами. В свою чергу, новинний простір містить:
- повідомлення, що є проекцією подій реального світу;
- аналітичні оцінки подій;
- повідомлення про штучно створені події (спрямовані на маніпулювання суспільною свідомістю) тощо.
У зв’язку із зростанням інтенсивності подій реального світу, пов’язаних із російсько-українським протистоянням, а також через застосування технологій і засобів інформаційної війни, сучасний новинний простір перестав бути джерелом інформації. На сьогодні він характеризується високою динамічністю та інтенсивністю, емоційною напруженістю, низькою достовірністю. Про це, зокрема, свідчать дослідження фахівців медійної сфери. Так, порівнюючи висвітлення останніх подій у російській та українській пресі, А. Архангельський зазначає, що в російських ЗМІ багато експертів і псевдослухачів прямого ефіру, які "насправді займаються підтриманням потрібного рівня істеричності". В українських – "немає джерела люті, немає постійного механізму відтворення емоційного збудження". Натомість відчувається українська «духовність», що породжує забуття, умиротворення і примирення з дійсністю, але не агресію. Українські засоби масової інформації зосереджені на Україні та українцях, вирішенні ними щоденних завдань, для російських ЗМІ події в Україні – чергове розважальне шоу, яке відволікає населення від буденних проблем. І ті, й інші створюють "віртуальну реальність", але у той час, як російські медіа відверто брешуть і дискредитують Україну, українські – "захищають свою армію, підіграють своїм військовим, дозують зведення, але при цьому вони і критикують власну владу, президента, прем’єра, міністрів і навіть військових" [6].
Очевидно, що такі зміни в організаційній структурі новинного простору негативно впливають на формування вітчизняного інформаційного простору загалом. Як наслідок, відбувається не лише дезорієнтація пересічних споживачів інформаційних продуктів, але й значно ускладнюється робота аналітиків по здобуванню цінної інформації, виявленню суспільно-політичних трендів та прогнозуванню розвитку ситуації.
Значну роль у формуванні сучасного інформаційного простору відіграють сьогодні і користувачі т.зв. соціальних медіа (соціальних мереж, блогів, мікроблогів). З одного боку, вони, на відміну від журналістів, є постачальниками інформації "з перших вуст", тобто виражають громадську думку безпосередньо, а не під впливом редакційної політики власника ЗМІ. З іншого боку, інформація, яку вони поширюють часом буває неперевіреною та настільки емоційною, що її використання втрачає сенс.
За таких умов роль аналітичних структур у формуванні вітчизняного інформаційного простору набуває неабиякого значення. Адже саме вони здатні генерувати якісну інформаційну продукцію. Завдяки цьому, споживач інформаційної продукції буде мати можливість більш прозоро і об’єктивно оцінювати та порівнювати інформацію, отриману з різних джерел, зокрема інформацію інформагенств та ЗМІ, а також інформацію інформаційно-аналітичних структур. Крім того, чим більше інформаційний простір буде заповнений якісним інформаційним продуктом, тим менше він буде залежати від випадкових факторів, які впливають на його організаційну структуру.

Список використаних джерел

1. Карпенко В. Антиукраїнські тенденції в українській державі / Віталій Карпенко. – К. : Б.в., 2002 . – 115 с.
2. Панчук А.Н. Инфодинамика артефактов управления / А.Н.Панчук // Перша міжнародна науково-практична конференція “Відкриті еволюціонуючі системи” (26-27 квіт. 2002 р.) – К.: ВНЗ ВМУРоЛ, 2002. – С. 16-25.
3. Ольшанська К. Кому належить інформаційний простір у м. Севастополі? Спроба незалежного маркетологічного дослідження [Електронний ресурс] / Катерина Ольшанська // Українське життя у м. Севастополі. – Режим доступу: http://ukrlife.org/main/tribuna/info_pro.html.
4. Марущак А.І. Щодо поняття "інформаційні ресурси держави" // А.І.Марущак // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2009. - № 1 (1). – С. 11-15.
5. Кордон В.В. Інформаційний простір України: проблеми захисту й безпеки / В.В. Кордон // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2010. - № 21. – С. 125-127.
6. Архангельский А. Кому мать война: чем украинская пропаганда отличается от российской / А. Архангельский. – Режим доступа: http://www.colta.ru/articles/media/4249.