МЕРЕЖЕВІ ДОКУМЕНТИ СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА ЯК ОБ’ЄКТ ДЕПОНУВАННЯ

Тези доповіді

Активне використання інформаційно-комунікаційних технологій в умовах сьогодення обумовлює появу та стрімкий розвиток соціальних мережевих структур, які переформатовують суспільні соціальні та економічні відносини. Перетворення традиційного типу відносин в інформаційному суспільстві передбачає формування та активне використання соціальних мережевих інформаційних ресурсів, які крім інструменту перетворення комунікацій відіграють роль розповсюджувача різнорідної інформації.
Змістове наповнення інформаційних ресурсів соціальних мереж формується залежно від професійних та особистих інтересів користувачів, колективів або соціальних спільнот, що існують в інтернет-середовищі. Зауважимо, що значною частиною від усього обсягу інформаційних ресурсів соціальних медіа Інтернету є навчальні, науково-інформаційні та інші види суспільно значущих ресурсів, широко представлені різнотипними мережевими документами. Тому з погляду формування розподіленого документного фонду Національної електронної бібліотеки України мережеві документи, представлені в середовищі соціальних медіа, представляють інтерес як об’єкт депонування з метою якнайповнішого збереження суспільного документного ресурсу.
Основними критеріями відбору електронних документних ресурсів, що підлягають архівуванню, у вітчизняній та світовій практиці визначені ознаки наукової, історичної або культурної цінності ресурсу, відбиття ресурсом національних особливостей держави, якість поданої інформації, тематика, авторство і мова. Крім того, загально визначеними підходами до архівування електронних інформаційних ресурсів мережі є:
• вибірковий збір електронної інформації;
• архівування національних сегментів мережі Інтернет;
• формування архівів в межах обов’язкових примірників;
• збереження ресурсів всього інтернет-середовища.
Враховуючи критерії відбору мережевих документів та межі охоплення національного домену Інтернету, об’єктом депонування мають стати:
• офіційні сайти органів державної влади та управління, провідних громадських об’єднань, політичних партій, відомих діячів політики, мистецтва, науки і культури;
• електронні бібліотеки та інституційні депозитарії;
• архіви загальнодержавних газет та електронні наукові журнали.
Наведений вище перелік електронних ресурсів Інтернету широко представлений в соціальних медіаструктурах як допоміжних засобах пошуку та подальшого доступу до інформації, представленої на офіційних електронних ресурсах.
Отже, соціальні мережі слід розглядати як технологічні комплекси, що забезпечують організацію і керування обміном електронною інформацією між суб’єктами соціальних відносин, а саме «горизонтальну комунікацію» зацікавлених у такому обміні користувачів, об’єднаних спільними інформаційними інтересами або потребами.
До соціальних мережевих структур середовища Інтернету відносять: блоги, мініблоги (twitter, tumbir); соціальні мережі (MySpace, Facebook, Одноклассники, ВКонтакте); портали громадської журналістики (LiveJournal); інтернет-відеосервіси (Hulu, YouTube); фотосервіси (Flirk, Picasa). Можливість мережевої взаємодії є найбільш ефективним способом агрегації інформаційних ресурсів. Крім того, обмін інформацією між користувачами стимулює створення мережевих документів.
В соціальних медіа здебільшого представлені мережеві документи, змістове наповнення яких формують користувачі мережі, тобто саме вони оновлюють структуру та корегують обсяг інформації, розміщеної на електронному ресурсі. Ця форма представлення інформації забезпечує більш компактне її зберігання, оперативне поширення та дає змогу маніпулювати нею в режимі реального часу. Такі особливості функціонування мережевих документів в соціальних медіа ускладнюють процес депонування, який в системі формування вітчизняних інформаційних баз спрямований на досягнення максимальної ресурсоощадності й прагне уникнення дублювання під час обробки документів.
Для організації архівування мережевих документів, представлених в соціальних медіа, на нашу думку, крім залучення суб’єктів системи документальних комунікацій (провідних бібліотек, інформаційних центрів, наукових установ та навчальних закладів) з одного боку, слід налагодити, з іншого боку, співпрацю з інформаційними службами органів державної влади та управління, провідних громадських об’єднань, політичних партій, відомими діячами політики, мистецтва, науки і культури для отримання чітких відомостей про використання ними соціальних медіаресурсів.
Поряд із сукупністю регіональних, тематичних і мовних ознак при відборі мережевих документів для депонування слід враховувати показники інтенсивності їх використання. Для цього варто використовувати спеціалізовані інформаційні системи Google Scholar, Microsoft Academic Search, Alexa Rating, Яндекс ТИЦ, що визначають індекс цитування.
Треба наголосити на складності визначення доцільності архівування електронних ресурсів, представлених в соціальних медіа, що обумовлена такими факторами, як: різноманітність і складність структури соціальних медіа та динамічність мережевих документів, які їх формують. Тому методи відбору електронних мережевих документів у процесі їх депонування слід вдосконалити, зосередивши увагу на техніко-технологічних особливостях соціальних мережевих ресурсів.