Розвиток електронного регіонального сегмента інформаційного простору і нові форми бібліотечного обслуговування

Тези доповіді

Можливості, які відкрили електронні технології і використання Інтернет, викликали кардинальні зміни у створенні, поширенні, функціонуванні та зовнішньому вигляді періодичної преси. Поряд з традиційним друкованим сегментом на сьогодні досить затребуваною є електронна періодика. Більш швидкими темпами електронні технології використовувались в індустрії створення центральних періодичних видань, але за нинішніх умов і регіональна українська періодика представляє з себе досить потужний ресурс у електронному інформаційному просторі. Регіональна періодична преса, яка набула нових рис та нового вигляду, представлена як друкованими газетами і журналами, так і електронними версіями цих видань, а також сайтами регіональної тематики, які не мають друкованого аналога.
Книжкова палата України подає інформацію про стан друкованих ЗМІ в нашій країні. Динаміка кількісних коливань друкованих ЗМІ показує, що за період незалежності України відбулись такі коливання у сегменті української преси: кількість центральних газет збільшилась з 19 до 319 назв, а загальна кількість регіональних газет зменшилась з 1789 до 1664 назв. Станом на 2012 р. у загальному масиві газетних видань центральна періодика становила 13,9 %, регіональні видання – 72,3 %. Загальний річний тираж українських газет у 2012 р. склав 3,2 млрд примірників, при цьому регіональна преса виходила накладом 1,35 млрд прим. У складі регіональної преси вирізняють республіканські, обласні, міські, районні, низові ввидання. Проте протягом двох останніх десятиріч у складі регіональної періодики стались певні зміни. Зокрема, з 1992 року Книжкова палата фіксує появу приватних газет, які на сьогоднішній день становлять близько 15 % масиву регіональної преси. Якісні зміни впорядкування аграрного сектора української економіки та припинення існування колгоспів мали своїм наслідком закриття колгоспних газет, які до кінця 80-х рр. становили близько 20 % регіональної преси України, водночас у регіональній аграрній пресі з’явиляються видання, розраховані на читацьку аудиторію фермерів і приватних землевласників.
Поява електронних видань поряд з друкованою продукцією викликала закономірний процес переформатування і перекроювання українського інформаційного простору. При цьому розподіл періодики на електронний і друкований сегменти – лише одна з рис тих глибинних зрушень, що відбуваються протягом останніх десятиріч. Заслуговує на увагу підхід американського філософа і соціолога Е. Тоффлера, який відмічає високий ступінь взаємопроникнення сучасних електроннних мас-медіа та зменшення значення кожного окремого ЗМІ, що робить можливим розгляд їх як єдиної системи. Засоби масової інформації як єдине ціле набувають надзвичайно великої влади, «яка пронизує всю нашу планету». Регіональний електронний ресурс, який є складовою загального інформаційного простору, завдяки можливостям Інтернет відкрив читачу видання і інформацію регіонального рівня, яка вийшла за межі свого регіону, стала доступною для читача не залежно від місця проживання. Цьому сприяє і значно більша мобільність, яка відрізняє електронні ЗМІ від друкованих видань, завдяки чому користувачі легко переходять від одного ресурсу до іншого, широко використовують лінки, гіперпосилання, закладки, електронний зв’язок з редакцією, мають можливість отримувати сформований блок новини з заданої тематики, лишати коментарі після публікації тощо. Відмічається і наближення та комбінування різних видів ЗМІ: преси, радіо і телебачення, які традиційно були відокремлені одне від одного. Як зазначає М. Чабаненко, «преса, радіо і телебачення, потрапляючи до медіа-простору вебу, трансформуються, набувають нових властивостей. Преса отримує рухливу картинку і звук, радіо завдяки Інтернету стає “видимим”». У сегменті періодики економічно виправданою стратегією стало об’єднання інтернет-видань у групи, при цьому вони доповнюють одне одного за тематикою і функціями.
Переформатування інформаційного простору ставить у нові умови роботу усіх, хто причетний до роботи з інформацією: і користувачів, і установи та служби, які працюють для того, щоб зберігати, накопичувати і забезпечувати інформацією читачів. Поява публікацій на електронних носіях змінила алгоритм пошуку і роботи з інформацією читача, при цьому бібліотека опинилася в нових умовах, за яких частина інформації не фіксується на друкованих носіях і не може зайняти своє місце у фондах книгосховища у вигляді друкованого видання, а віртуально існує в електронному просторі. На сьогодні для бібліотечних закладів важливим є питання зміни роботи з інформаційним ресурсом, адже традиційні форми комплектування бібліотечного фонду друкованими періодичними виданнями залишають поза сферою охоплення величезний масив електронної періодики. При вирішенні цього питання виникають проблеми, до вирішення яких українське суспільство тільки підходить. Це і наявність методик відбору та визначення критеріїв суспільно-значущої інформації з масиву регіональної періодики, і методики нового «електронного комплектування», зберігання, «класифікації»-впорядкування, і проблема кадрів, чисто технічні та фінансові питання. Цілком очевидно, що це важливі питання, які потребують зваженого і системного підходу. Виникає і досить цікаве питання, щодо того, яку інформацію слід вважати «переобтяжуючою» електронний фонд. Можливо, шлях до вирішення цього питання у створенні загальнонаціональної бази даних з доступом до неї через мережу Інтернет для системи бібліотечних закладів, які за своїм функціональним призначенням покликані збирати, зберігати і надавати у користування інформаційний ресурс. Забезпечення бібліотеками можливості роботи з електронним ресурсом передбачає необхідність наявності у бібліотечних закладах відповідної техніки і Інтернету, а також необхідних знань і навичаок у бібліотекаря для надання квіліфікованої допомоги.
Свій внесок у справу відбору, аналізу і зберігання електронної інформації вносить Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів влади (СІАЗ) Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Створюючи інформаційний продукт для задоволення потреб замовника, служба має майже 20-річний досвід роботи з матеріалами періодичної преси. На сьогодні СІАЗ майже повністю здійснює підготовку своїх матеріалів, використовуючи електронні джерела. При цьому чи не найважливішим є наближення до користувача релевантної інформації, яка «загублена» у величезних постійно оновлюваних електронних масивах, її збереження і створення інформаційних тематичних баз даних, що вкрай важливо, зважаючи на те, що інформація з мережі постійно видаляється.
Хронологія матеріалів, які використовуються при підготовці бюлетенів СІАЗ переважно обмежується останніми подіями, тематика – новинами суспільно-політичного, економічного, інформаційного напрямку. При здійсненні моніторингу матеріалів з суспільнозначущих і вузькоспеціальних тем, підготовці оглядових інформаційних продуктів та аналітики надзвичайно важливу інформацію про розвиток регіонів надає регіональна періодика. Спеціалістами служби створено список електронних джерел, які охоплюють усі регіони України, що дозволяє ефективно і оперативно здійснювати пошук. Джерельна база, яка використовується при підготовці синтезованого інформаційного продукту СІАЗ постійно оновлюється, перевіряється і розширюється. У 2011 р. моніторинг здійснювався на базі 307 регіональних веб-ресурсів, на початок 2014 р. – 394. У списку: офіційні сайти обласних, районних, місцевих органів влади, громадських та партійних організацій, ТРК, електронні версії місцевих газет, регіональні портали, сайти новин. Така організація роботи дозволяє створювати продукт у режимі реального часу, здійснювати методичний пошук і відбір необхідної інформації.
Отже, бібліотечні установи, лишаючись традиційним центром інформаційного обслуговування читача, освоюють нові форми інформування з використанням комп’ютерних технологій. Відмітимо, що кожен з сегментів інформаційного простору – друкована і електронна регіональна періодика – займає свою нішу, має свого читача та свій майданчик для поширення інформації. Важливо, щоб за потреби бібліотеки могли надавати доступ різним категоріям читачів, враховуючи їхні уподобання, як до друкованого, так і до електронного ресурсу, що передбачає відповідне фінансування та технічні можливості, достатнє комплектування бібліотечних фондів друкованою періодикою, відповідний кваліфікаційний рівень бібліотечних кадрів.