Систематизація і філософія постмодернізму

Тези доповіді

Сьогодні у гуманітарних науках важливу роль відіграє філософія постмодернізму. Вплив цієї світоглядної системи позначається не тільки на роботі систематизатора з філологічних наук, але й тих, хто займається систематизацією документів з соціології, історії, естетики, етики та інших галузей суспільствознавства. Вплив різних філософських течій на систематизацію розкрив Б.Ейдельман у роботі «Бібліотечна класифікація і систематичний каталог» (1977). У ній автор не торкається питання впливу постмодернізму на систематизацію. Однією з причин цього є те, що на той час це був новий світоглядний напрям. Тож зараз виникає потреба простежити, як новітні напрямки філософії, визначаючи клімат у гуманітарних науках, впливають на систематизацію.
Постмодернізм розвивався у працях Ж. Дерріди, Ж. Дельоза, Ф.Ґваттарі, Ж. Бодріяра, Ж.Ліотара, Д. Міллера, П. де Манна, Р.Барта певного періоду, М. Фуко, Ж. Лакана та ін. Уявлення про це вчення сьогодні не є однозначним. Одні дослідники вважають його останнім словом у гуманітарних науках, інші дотримуються думки, що це неоформлена течія, треті твердять, що цей напрямок уже відійшов у минуле.
Систематизація має справу із потоком інформації. Тож важливо показати, яким його бачить постмодернізм. На думки представників цього напряму, будь-яке знання не може бути нейтральним. М. Фуко вбачає у ньому продукт владних відношень, вважає, воно не має об’єктивності, ним маніпулюють ідеології, індустрія «масової культури», нівелюючи спроможність людини оцінювати своє місце в житті.
У літературі постмодернізм, крім усього іншого, вплинув на деформацію жанрового поділу, до розмивання жанрів. Це ускладнює розподіл літератури за традиційними засадами. Реконструкція постмодернізму приводить до переінакшення класичних наративів, деідеологізує традиційні жанри, впроваджує експериментаторство, впроваджує гру сенсами заради гри. Представники цієї течії руйнують традиційний логоцентризм, застосовують відкриті практики. Таким чином, прийоми «автоматичного письма» чи «потоку свідомості», які виникли в добу модернізму і посилили свій вплив у літературі постмодернізму, можуть розмити традиційне уявлення про жанри прози. Бурхливі зміни в гуманітарних науках та мистецтві можуть привести до несподіваних викликів часу.
Такий переворот в гуманітарних науках тягне за собою необхідність значних змін і нововведень у Рубрикаторі НБУВ із філософії, філології та інших гуманітарних наук, у яких відбулося вагоме переосмислення усталених уявлень. Особливо це стосується науки по літературу. У таких умовах значення підрозділів «Виховне значення літератури» та «Національна специфіка літератури» зазнає переоцінок. Змінюється уявлення про взаємозв’язок літератури та інших видів суспільної свідомості. Підрозділи «Література і уряд», «Література і цензура» нівелюються через те, що література та держава взаємно віддаляються один від одного, держава не впливає на літературний процес. Значення підрозділу «Література і читач» посилиться, бо новітні напрями надають великого значення суб’єктивному сприйняттю, особистому прочитанню текстів. Менш помітну роль відіграють чинники, пов’язані з суспільно-політичною діяльністю.
Високо цінуючи набутки минулого, використання нових методологій дозволить нам збагатити плюралістичну наукову картину світу. Проте дуже важливим є те, щоб суспільні науки не втратили свою гуманістичну, людиноцентричну функцію, яка може нівелюватися під впливом релятивістичних концепцій постмодернізму. Ознайомлення з новітніми філософськими течіями допоможе у процесі систематизації гуманітарних наук. Звісно, при цьому слід цінувати надбання попередніх епох. У розділах з історії літератури систематичного каталогу постмодернізм став виділятися як окремий літературний напрямок. На цьому прикладі видно, як живий розвиток літературного процесу знайшов свій відбиток у бібліотечній справі. Розвиток літератури постмодернізму актуалізує необхідність появи у систематичному каталозі з теорії літератури таких підрубрик, як «Пастиш», «Метатекст», «Деканонізація», «Постструктуралізм» і «Деконструктивізм». Це дозволить повніше відображати процеси та тенденції літературного процесу і сучасний стан науки про літературу.