Вдосконалення нормативно-правових засад функціонування бібліотек як чинник зміцнення національного інформаційного суверенітету

Тези доповіді

Вдосконалення нормативно-правових засад функціонування бібліотек як чинник зміцнення національного інформаційного суверенітету

Сьогодні в умовах масштабної інформаційної війни, організованою проти нашої держави Росією, актуалізуються питання протидії негативним інформаційним впливам з боку вітчизняних інформаційних інституцій, а також проблема наповнення національного інформаційного простору адекватною – об’єктивною, достовірною, актуальною – інформацією, спрямованою на формування і зміцнення національного світогляду і національної свідомості, комплексне уявлення про Україну, її місце в світі, події, з нею пов’язані.
По суті, йдеться про необхідність зміцнення державою інформаційного суверенітету.
Захист інформаційного суверенітету може здійснюватись через збільшення інформаційного сегменту, що наповнюється державою і, таким чином, безпосередньо нею контролюється, розширення його, як мінімум, до збігу з географічними межами держави і усунення інших суб’єктів відносин інформаційного простору (що на сьогодні вимагає надвеликих затрат і зусиль і тому малоймовірно), або через підвищення за допомогою контролюючих та стимулюючих інструментів ефективності державних впливів на процеси інформаційних обмінів, або, частково, перше і друге разом. Фактично йдеться про підвищення ефективності національної інформаційної політики до рівня, коли, навіть за наявності численних інформаційних впливів, переважатиме саме державний.
Особливо гостро ці питання стоять для бібліотек як інституцій, які в процесі реалізації своїх соціальних функцій – меморіальної, інформаційної, культурно-освітньої, функції соціалізації тощо – сприяють збереженню і наданню доступу до інформації, формуванню цілісного уявлення особистості про національні культуру, традиції, історію та сьогодення власної держави, стратегічні пріоритети суспільного розвитку і місце в ньому конкретної особистості, механізми інтеграції останньої в громадські процеси.
Зокрема посиленої уваги потребує переосмислення ролі у процесах формування національного інформаційного простору національних бібліотек, виокремлення яких у видовому багатоманітті бібліотечних структур напряму пов’язано з націотворчими процесами.
Виходячи із специфіки фондів національних бібліотек, їх варто розглядати як впливових суб’єктів забезпечення інформаційного суверенітету держави, наповнення національного інформаційного простору інформацією, що сприяє консолідації нації та її розвитку.
Концептуальний підхід в цьому сенсі застосовано при заснуванні та визначенні основних завдань «Президентської бібліотеки імені Б. Н. Єльцина» Російської Федерації, діяльність якої спрямована на формування єдиного інформаційного простору і має сприяти:
- повазі до вітчизняної історії та російської державності, популяризації діяльності інститутів державної влади і зміцненню їх зв’язку із суспільством;
- тісній взаємодії і співпраці державних органів, наукових колективів, ЗМІ, суспільних об’єднань, що займаються проблемами історії, теорії і практики російської державності;
- консолідації науково-дослідної і культурно-просвітницької діяльності у питаннях російської державності на основі громадянськості і патріотизму.
Що стосується вітчизняних національних бібліотек, то, на жаль, слід констатувати, що серед декларованих установами завдань у сфері формування національного інформаційного простору відсутні згадки про сприяння зміцненню національної самоідентичності, патріотизму, формуванню і збереженню історичної та національної пам’яті. В Україні у завданнях жодної національної бібліотеки не згадуються питання самоідентифікації, національної свідомості або хоча б, в узагальненому вигляді, сприяння розвитку українського народу.
З семи національних бібліотек України відомості про цілі діяльності установ розташовано на сайтах лише трьох – Національної історичної бібліотеки України (НІБУ), Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника НАН України та Одеської національної наукової бібліотеки імені М. Горького. При цьому в перших двох визначення пріоритетів у діяльності установ обумовлюється не стільки суспільними потребами, скільки специфікою фондів бібліотек та особливостями їх функціонування як інформаційних інституцій.
Відсутність узгоджених з потребами зміцнення національного інформаційного суверенітету чітко окреслених концептуальних засад розвитку і організації діяльності окремих бібліотечних установ національного рівня стає на заваді налагодженню системної роботи цих інституцій з відповідного формування інформаційного простору, введення в широкий суспільний обіг інформації, яка сприяла б вихованню патріотичних почуттів, поваги до Української держави, її історії та державних символів, зміцненню національної самосвідомості тощо, а також ускладнює корпоративну взаємодію між окремими бібліотеками у цій царині.
Значною мірою така ситуація обумовлюється відсутністю бачення на державному рівні місця бібліотечних інституцій в системі організації інформаційної безпеки України та зміцненні її національного інформаційного суверенітету.
Не виписані питання участі бібліотек, і в першу чергу національних, у забезпеченні інформаційної безпеки і зміцненні національного інформаційного суверенітету і в нинішній редакції Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу», в якому головним завданням бібліотек визначається «забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки». Бібліотечна справа згаданим Законом визначається як «галузь інформаційної, культурної та освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і розвиток мережі бібліотек, формування, опрацювання, упорядкування та зберігання бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки, підготовку та підвищення кваліфікації фахівців у галузі бібліотечної справи, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотечної діяльності». Отже, як бачимо, вся бібліотечна справа спрямована на розвиток самих бібліотек та їх фондів та обслуговування користувачів. Утім, можна припустити, що і розвиток бібліотечної мережі, і розширення фонду бібліотек, і навіть обслуговування ними користувачів повинні мати якусь мету вищого щабля. Зокрема, формування і забезпечення ефективного функціонування національного інформаційного простору як однієї із засад існування і розвитку національної спільноти і держави.
У підсумку виникає ситуація, коли напрями діяльності національних бібліотек та їх участь у вирішенні завдань, спрямованих на зміцнення національного інформаційного суверенітету, визначаються, переважно, баченням керівників самої бібліотеки, а заходи, що реалізуються в цьому аспекті, втрачають комплексність і набувають епізодичного характеру.
Таким чином, на сьогодні суспільство і держава України потребують вдосконалення нормативно-правових засад функціонування бібліотек з урахуванням актуальних потреб розвитку національного інформаційного простору і захисту інформаційного суверенітету держави та досвіду функціонування бібліотечних інституцій, розробки і ухвалення закону, який би визначав концепцію державної інформаційної політики України і став основою для державної стратегії розвитку інформаційної галузі з визначенням ролі окремих інформаційних інституцій у забезпеченні інформаційної безпеки, оптимізації бібліотечної діяльності у сфері наповнення національного інформаційного простору інформацією, спрямованою на зміцнення національної ідентичності та захист національних інтересів.