Сутнісна трансформація алфавітних каталогів НБУВ: фундаментальність традиційності в новизні підходів

Тези доповіді

Каталог кожної бібліотеки – це інформаційний центр стислого змісту, зосереджений в одному місці. Процес самої каталогізації (опрацювання) будь-якого надходження завершується викладом основних тез «носія» на картці каталожній. З давніх давен каталогізація і сам каталог, як інституція оперативного доступу, створювались шляхом рукописного опису в каталогах при бібліотеках Лише з 19-го століття існує видозмінений каталог у вигляді масиву каталожних карток, розміром 12,5х7,5 см. та з розміщенням їх у відповідному алфавітному ряду в шафах. Цей шлях залишається незмінним і до сьогодення в багатьох бібліотеках світу. Забігаючи наперед, можна стверджувати, що «робочий» вигляд запису (формат виводу) в електронному вигляді також здійснений у формі картки. Це стосується і розташування необхідної внесеної інформації згідно бібліографічним стандартам.
З ціллю розширення доступу до інформації і підвищення якості бібліотечного обслуговування користувачів бібліотеки важливим є трансформація (перебудова) всієї бібліотечної діяльності на основі впровадження інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ).
Не стала винятком і Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ), яка потребує каталогової трасформації з огляду на розмаїття каталогів і картотек. Це пояснюється необхідністю функціонування даної книгозбірні в сучасному електронному середовищі, зберігаючи при цьому фундаментальне традиційне призначення каталогів, які відображають 16 мільйонів інформаційних носіїв.
Ряд алфавітних каталогів включає декілька каталогів як службового призначення (Генеральний алфавітний каталог), так і читацького напряму (Читацький алфавітний каталог книг, надрукованих кириличним шрифтом, Алфавітний каталог журналів, видань, що продовжуються, надрукованих кириличним шрифтом, Алфавітний каталог журналів, видань, що продовжуються, надрукованих латинським шрифтом, Алфавітний каталог книг, надрукованих латинським шрифтом, Зведений алфавітний каталог зарубіжних книг, що надходять до фондів бібліотек наукових установ НАН України, Алфавітний каталог дисертацій, Алфавітний каталог авторефератів дисертацій).
На сьогодні основна функція карткових каталогів все ще залишається актуальною, як для користувачів (читачів), так і співробітників бібліотеки.
В НБУВ, як у багатьох сучасних бібліотеках світу, паралельно існують картковий та електронний каталоги. Найкрупніші бібліотеки світу успішно провели ретроспективну (ретроспекція – від лат. retro - назад і specto - дивлюсь) конверсію карткових каталогів в електронну форму.
Електронний каталог (ЕК), який багато років є об’єктом наукового вивчення та оцінювання, функціонує в НБУВ ще з середини 90-х років 20-го ст.. ЕК, як значущий довідково-інформаційний ресурс, поки в повному обсязі не може служити абсолютною альтернативою традиційному картковому каталогу. Виникає логічне питання «Чому?». Відповідь на це питання криється в самій сутності каталогу. Його призначення та структура залишається незмінним, його наповнення також здійснюється за правилами і стандартами, зокрема, згідно останніх державних стандартів: «ДСТУ ГОСТ 7:1 2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис» та «ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Бібліографічний запис. Заголовок».
На думку відомої вченої Мініярової Г.П. «Електронний каталог – є, перш за все, комп'ютерна база даних. Термін «каталог» використовується головним чином тому, що основний вміст бази даних є дані про документи. Хоча нині база даних нерідко трактується в широкому сенсі як електронна картотека, аналогічна за структурою картковій. Ця думка має право на існування, як філософське узагальнення та порівняння. Для комп'ютерних баз даних характерні інші методи організації, структурування, а головне – оперування інформацією. По суті, ЕК – інший метод представлення інформації про документ і розкриття фонду.
В чому ж вбачається суть трансформації каталогів? Вонга полягає у постійній взаємодії електронного та карткового каталогів в умовах внесення необхідних змін: в часі (зміна назви установи, уточнення формулювання автора, згідно авторитетному запису на особу), в мові (певні країні змінили свою мовну графіку (алфавіти), або ж внесли певні корективи), в уточненні до назви, вихідних даних (міста, які змінили назву: Ворошиловград – Луганськ; Жданов – Маріуполь.
Інформаційним доповненням до різновиду каталогів (електронного, карткових) з метою розширення «довідкового» апарату слугує сканований так званий імідж-каталог, який не можна розглядати як повноцінне «дзеркальне» відображення традиційного карткового. Основні причини такого «розходження» є наступні:
• не всі каталоги з ряду причин були відскановані
• імідж-каталог не повністю відповідає поняттю каталога, тому що розкриття змісту (наповнення) запису є візуальним, що унеможливлює пошук на рівні машиночитаного
• «він» не відповідає щоденному обсягу інформації, відображеної в каталозі з причин «незаморожування», тобто, до певного часу процедура сканування здійснена і з наступного «дня» продовжується доповнення новими записами
• розподілення за «полями» практично не вирішується в електронному вигляді.
Цікава думка російського колеги Бродовського О. Й. щодо цього питання: «Імідж-каталоги – один з найбільш ефективних засобів ретроконверсії карткових каталогів для бібліотек з великим ретрофондом (тобто, фонд, що не відображений у повноцінному електронному каталозі) і представляють електронну модель традиційних «паперових» каталогів, на основі відцифрованих зображень (відсканованих) індексних карток».
Автор аналізує спроби багатьох розробників піти саме таким шляхом, не дивлячись на те, що створення імідж-каталогів не включає автоматичного розпізнавання текстів карток, індексування карткових роздільників і чіткої відповідності розташування відсканованих карток згідно образу розстановки карток в традиційному каталозі.
Одним з ключових питань, пов’язаних з ретроконверсією каталогів є необхідність призупинення функціонування карткового традиційного каталогу з моменту завершення сканування вищезгаданого, тобто «замороження». Нові надходження карток та розміщення їх не мусять бути здійснені. Робота по відображенню фондів бібліотеки, проведена таким чином, вважається повноцінною та головне – інформація може вважатися достовірною.
Питання ознак «заморожування каталогів» виникало у всіх країн, які «йшли» цим шляхом. Визначення ознак «закритого» каталогу ще в 90-х роках минулого століття окреслив Вебб Т. Д.: «закритий» каталог – це традиційний каталог, який після дати, на яку вказала адміністрація бібліотеки, не поповнюється картками на нові надходження.. Всі матеріали, отримані після вказаної дати відображаються лише в онлайн-каталозі. «Заморожений» каталог – це картковий каталог, який не наповнються новими картками після вказаної дати, але ще довго буде потребувати редагування та уточнення. Змістовна інформація каталогу (при збереженні сталої характеристики кількості видань в бібліотеці) буде якісно змінюватись та вдосконалюватись».
Не можна обминути увагою сьогоденні та прогнозовані проблеми алфавітного каталогу надходжень, надрукованих латинським шрифтом. Унікальність цього каталогу можна розглянути з багатьох сторін. А, саме:
1. Виконання одночасно функцій службового (Генерального) та читацького каталогів.
2. Каталог, що об’єднує інформацію про документи, надруковані практично всіма мовами світу, окрім арабських та східних мов, яка згрупована в одному місці.
3. Транслітеровані форми імені окремих авторів сформулбовані згідно часу, коли було створено бібліографічний опис (БО) за міжнародними та вітчизняними правилами транслітерації.
Але поряд з визначенням неповторності та інформаційної цінності вищезгаданого каталогу, потрібно підкреслити необхідність його інноваційного перевтілення. В загально-бібліотечній стратегії ретроконверсії каталогів НБУВ значне місце займе ретроконверсія каталогу іноземних видань. Процес сканування повинен упереджуватись детальним редагування карткового масиву, що має значні особливості, пов’язані з іноземними мовами каталогізації. До таких особливостей відноситься діакритика (надзнакові, підзнакові позначки), зміни в алфавітах деяких мов (азербайджанська, сербо-хорватська, молдовська, середньо-азіійські тощо), а також написання авторів українського походження в транслітерованій формі. Яскравим прикладом може слугувати формулювання прізвища класика української літератури Шевченка Тараса Гигоровича.
Написання цього автора різними мовами відбувається по-різному. Принцип зведення до однієї форми є наріжним каменем каталогізації і розміщення карток в каталозі. Досягнути цього результату в каталозі іноземних надходжень можна згідно правил транслітерації, як міжнародних, так і вітчизняних, які змінювались декілька разів. Різниця між ними залишається і на цей час, що, відповідно змінює «місце розташування» автора в картковому та електронному каталогах. Тому перед процесом ретроконверсії на вищезгадані проблеми необхідно звернути значну увагу.
На сьогодні розпочато перші кроки ретроконверсії «іноземного» карткового каталогу. Ставлячи за завдання проаналізувати відображення прізвища Шевченка Т. Г. в алфавітному картковому каталозі іноземних книжкових видань НБУВ було проведено аналіз правил транслітерації, за якими збиралися всі варіанти прізвища, правила, змінені на сучасні. Інформацію в ЕК щодо цього автора доповнювали de-visu, піднімаючи обширний пласт видань, що зберігаються в НБУВ.
Таким чином всі каталоги бібліотеки є багатокомпонентною сутністю, яка живе, зберігаючи багатовікові фундаментальні традиції, одночасно видозмінюючись згідно вимог часу.