Назва як основний елемент ідентифікації газети

Тези доповіді

Закономірним процесом інформаційного суспільства є розширення та розгалуження інформаційних потоків і, як наслідок, бурхливий розвиток засобів масової інформації. Ключем до розуміння і охоплення інформаційного розмаїття стає новий елемент ¬– візуальний образ. Людство живе в середовищі візуальної культури, у формуванні якої надважливу роль відіграє газетна періодика. Назва газети, концентруючи загальну концепцію часопису у кількох словах, уособлює в собі певну картинку-кліп та допомагає зорієнтуватися у безмежному медійному просторі. Сукупність назв поступово переростає у нове сприйняття свідомістю медійної реальності – гіпертекст, тобто таку організацію текстового матеріалу, при якому його фрагменти представлені не в лінійній послідовності, а як система різноманітних переходів та зв’язків між ними. Завдяки цим зв’язкам текстовий матеріал можна прочитати у будь-якій послідовності, утворюючи різноманітні лінійні тексти. Для розуміння певного історичного проміжку часу вже не обов’язково читати тексти часописів. Достатньо прочитати гіпертекст, складений з назв цих часописів. Кожна назва як дзеркало певної епохи дасть відчуття причетності та повної віртуальної присутності. Політичні, етнічні та соціокультурні вектори розвитку суспільства реагують на зміну назв часописів як лакмусовий папірець. Історія світових цивілізацій тісно пов’язана зі шляхом, пройденим газетою від її народження до сучасного стану.
Особливу увагу щодо змін назв часописів слід приділяти при складанні електронних баз, каталогів, посібників, що дозволить подати документ в динаміці його розвитку та здійснювати одночасну передачу різноманітних видів інформації. Багато процесів і об’єктів у електронному середовищі може бути подано в динаміці їх розвитку, а також у вигляді 2-х або 3-х мірних моделей, що викликає у користувача ілюзію реальності зображуваних об’єктів.
Інтерактивність дозволяє встановити зворотній зв’язок користувача інформацією з її джерелом.
Назва часопису – невід’ємний елемент її дизайну, від оформлення якого багато в чому залежить «обличчя» видання. Головна ціль назви – привернути увагу читача до запропонованого інформаційного матеріалу. Яскрава назва спонукає читача прочитати слідуючий за нею текст і навпаки, невдало вибрану назву не помічають. Надто яскрава назва призводить до зворотнього ефекту – читач може відмовитися від розгадування незрозумілих йому слів та відкинути запропонований інформаційний матеріал.
Варто зазначити, що назви газет у першій половині ХІХ століття не відрізнялися особливим розмаїттям, в основному вони слугували своєрідним маркером для виділення географічного пункту – назви міста, причетного до появи видання: «Харьковские известия», «Одесский вестник», «Lemberger Zeitung» (Львівська газета), «Київські губерніяльні вісті».
Абсурдними з точки зору сучасної читацької аудиторії є деякі назви часописів першої половини ХХ століття. Проте вони досить влучно відображають подих історії держави: «Красный библиограф», «Ударник оперы и балета», «Каленый утюг», «Ударник порцеляни», «Юный пахарь», «Червоний юнак», «Красный бродильщик». І вже зовсім поетично звучить назва газети «Звезда мукомола».
У ХХІ столітті на вибір успішної назви досить помітно впливають типологічні особливості газети, які включають мету видання і його концепцію, характеристику змісту, тематику публікацій, дизайн, читацьку аудиторію.
Ціль видання визначає її видавець та конкретизує головний редактор. Так, наприклад, деякі видання призначені для інформаційного обслуговування громадян і підтримки безперервних контактів з загальнодержавними («Урядовий кур’єр», «Голос України») та регіональними («Херсонские губернские ведомости», «Земский собор») органами влади.
Партійна преса намагається стати органом управління суспільством або його частиною, інститутом, організацією, установою. Такому типу видань притаманні назви, які спонукають до дії: «Искра», «Хочу в прорыв», «Фронт змін Приазов’я», «Вместе мы – сила».
Зовсім інші назви у часописів, створених для отримання максимального прибутку. Такими є розважальні, бульварні, масові газети: «Бульвар», «Экспресс газета», «Пан + пані», «Отдыхай».
Принципово відрізняється по всім параметрам від звичайних інформаційних газет рекламна періодика. «Наша реклама», «Недвижимость Донбасса», «Спрос и предложение сегодня», «Рекламные окна Кривбасса», «Рекламна скринька» чітко орієнтують споживачів рекламної продукції у багатовекторному медійному просторі.
Головним у виборі назви газети є визначення її потенційної аудиторії. Залежно від цього фактору частина періодики набуває універсального характеру і займає вертикальну («Аргументы и факты», «Сегодня», «Комсомольская правда», «Факты», «Газета по-киевски») або горизонтальну інформаційну нішу, орієнтовану на спеціальну аудиторію («2000», «Українське слово», «Слово Просвіти»).
Типологічна характеристика українських газет багато в чому залежна від демографічного впливу та гендерного складу читацької аудиторії. Традиційно в Україні існує безліч жіночих видань із суто жіночими назвами («Жіноча газета», «Даша», «Mini», «Жіночі історії», «Жіночий порадник»). «Чоловічих» часописів відносно небагато («Полювання і риболовля», «Рыбачок и К»).
Ще більше значення для обрання влучної назви газети має розрахунок на певну вікову категорію. В Україні виходить чимало періодики з яскраво вираженими назвами, призначеними для дітей («Дитяча скарбничка», «Казковий вечір»), юнацтва («Юність Слобожанщини», «Світ молоді», «Молодіжна варта»), людей похилого віку («Пенсійний кур’єр», «Ветеран»).
Іноді назва часопису навпряму визначається етнічною приналежністю читачів: «Эллины Украины», «Еврей-избиратель», «Подкарпатський русин», «Армянский вестник», «Вісник азербайджанців Полтавщини».
Спеціалізація газетної періодики охоплює широке коло професій та спеціальностей. В систему українських газет входять видання для військових, інженерів, учителів, медиків, представників торгівлі, транспорта («Львівський залізничник», «Електротранспортник», «Учитель»).
Іноді назва формується під впливом різноманітних хоббі («Ладья», «Болельщик», «Порадниця», «Скіфи», «Оракул»).
Отже, назва є концентрованим вираженням концепції видання та основним орієнтиром в інформаційному просторі. Політичні, етнічні та соціокультурні вектори розвитку суспільства впливають на зміну назв часописів. Аналіз змін назв буде цікавим дослідникам різних галузей знань: історикам, пресознавцям, психологам, журналістам, видавцям преси, філософам.