Бібліотечні Інтернет-сервіси соціальних медіа в контексті розвитку мережевих інформаційних технологій (термінологічний аспект)

Тези доповіді

Активне застосування соціальних медіа у роботі бібліотек дозволяє отримати нові інструменти для організації та управління інформацією, надання до неї доступу, тим самим стимулювати подальший розвиток бібліотечної діяльності та створити якісно нову комунікацію із користувачами. Трансформація комунікативного простору, руйнування традиційних механізмів передачі соціальної інформації, зміна орієнтацій поведінки користувачів актуалізують проблему адаптації бібліотек до сучасних умов розвитку новітніх медіа.
Розширення сфери використання соціальних медіа сьогодні викликає суперечливі оцінки, дискусії та великий інтерес у науковців. Одні науковці розглядають соціальні медіа як багатозначний термін, що використовують для опису нових форм комунікації виробників контенту з його споживачами і для яких визначальне значення має чинник виробництва контенту самими користувачами.
Відомі німецькі вчені Андреас Каплан та Майкл Хайнлайн визначають соціальні медіа як «групу інтернет-базованих додатків, що вибудовують ідеологічні та технологічні підвалини Web 2.0, що дозволяє створення та обмін контенту між користувачами».
Інші дослідники розглядають соціальні медіа, як вид мас-медіа, що має ряд переваг над іншими різновидами та апелює до певної соціальної спільноти.
Водночас соціальні медіа слід розглядати і як чинник формування суспільних зв’язків нової якості. Соціальні мережі стають одним з інструментів горизонтального структурування суспільства, даючи підстави ідентифікувати це як один з виявів формування громадянського суспільства.
Інтернет-сервісом соціальних медіа можна назвати такий сервіс, який надає користувачеві можливість стандартизувати особисту веб-сторінку, розмістити в певному розділі, який призначений для користувача, особисті дані, а також встановити і формалізувати зв'язки з іншими користувачами сервісу.
Деякі сервіси соціальних медіа існують досить давно: сервіс «Classmates» почав свою роботу в 1995 р., сервіс «LiveJournal» - в 1999 р. Проте, за своєю сутністю і за способом функціонування сервіси соціальних медіа пов'язані насамперед із появою нового культурологічного феномену Web 2.0. Концепція Web 2.0 народилася на спільному «мозковому штурмі» видавництва O'Reilly Media та компанії MediaLive International у 2004 р.
У статті «Що таке Web 2.0. Шаблони дизайну та бізнес-моделі для нового покоління програм» Тім О'Рейлі, засновник O'Reilly Media, Inc., заявляє про новий напрямок в розвитку Інтернету, за яким він бачить майбутнє. І хоча свою концепцію він описує досить розпливчасто: «Як багато інших важливих концепцій, Web 2.0 не має чітких ознак (кордонів)», разом з тим, наводить умови та стандарти Web 2.0, зокрема: недорогі продукти та сервіси, що масштабуються (тобто відкриті для доопрацювання), а не завершені продукти; контроль за унікальними джерелами даних, які збагачуються коштом залучення значного числа користувачів; ставлення до користувача як до співробітника; використання колективних інтелектуальних ресурсів; самообслуrовування користувачів; спрощення користувацького інтерфейсу, розробок та ін.
Аналізуючи статтю «Що таке Web 2.0. Шаблони дизайну та бізнес-моделі для нового покоління програм», основним критерієм Web 2.0 можна назвати інтерактивність або нелінійну взаємодію. Сервіси, які забезпечують спільну роботу кількох користувачів, наприклад: блоги, концепція wiki, сервіси типу «Flickr», «YouTube» – усі вони засновані на нелінійній взаємодії, тобто, взаємодії, що не обмежується порядком надходження інформації на сервер. Наприклад, можна порівняти запис у гостьовій книзі і блогу. У першому випадку записи суворо слідують один за одним, у другому – є можливість коментувати конкретні записи, записувати власні із запізненням. У статті О'Рейлі не згадані сервіси типу «МуSpace»і «Facebook», проте вони також належать до концепції Web 2.0, оскільки відповідають критерію інтерактивності. Таким чином можна сказати, що всі сервіси соціальних медіа можна віднести до другого покоління Web 2.0.
Отже, можна зробити висновок, що поняття Web 2.0 охоплює як мінімум два аспекти: власне ідеологію чи концепцію, яка в основному є новим підходом до розуміння ролі користувача в інтернет-комунікації та до організації самих засобів комунікації в мережі Інтернет; технічні засоби, які використовуються для реалізації цих функцій.
Головною особливістю Web 2.0 є покращення та пришвидшення взаємодії веб-сайтів з користувачами, що зумовило стрімке з ростання активності користувачів. Це виявилось в участі в Інтернет-спільнотах (зокрема у форумах); розміщенні коментарів на сайтах; веденні персональних журналів (блогів); розміщенні посилань у Світовому павутинні. Web 2.0 запровадив активний обмін даними, зокрема експорт новин між сайтами; активну агрегацію інформації з сайтів.
Основу Web 2.0 складає, передусім, ідеологія, коли змінюється центр тяжіння, в основі якого - користувач, його знання та інформація, що він приносить в Мережу. Таким чином Інтернет вже нині є складними та багаторівневими комунікаціями користувачів (міжособистісними, професійними, тематичними, географічними, політичними тощо).
Мережеві комунікації та технології Web 2.0 займають належне місце і в бібліотечній діяльності, охоплюють все більше і більше бібліотечних послуг та сервісів, утворюючи новий етап розвитку бібліотечної справи, який називають «Бібліотека 2.0». Особливості «Бібліотеки 2.0» надають представлені нижче широкі можливості: відкритий доступ до книг; користувач може запропонувати книгу для поповнення фонду бібліотеки; послуги доступні повсюди і повсякчас; каталог з можливістю долучення коментарів та створення добірок книг; інформацію як засіб спілкування; віртуальне довідкове обслуговування; широкий спектр послуг; участь в корпоративних проектах; бібліотека представляє свій простір в соціальних медіа, віртуальних світах.
Бібліотека в епоху Web 2.0 руйнує бар'єри (фізичні, географічні, часові, просторові), стає «всюдисущою» для користувачів, і потрібною користувачам. Користувач бібліотеки - центр тяжіння, для нього всі сервіси, ресурси, технології. Не електронний каталог сам по собі, не колекція сама для себе, не усні довідки чи консультації в стінах бібліотеки тощо, а реально потрібні сучасному користувачеві ресурси та сервіси, все більш і більш електронні та в режимі онлайн. До того ж користувач не просто об'єкт бібліотечного впливу, але часто і співавтор бібліотечних сервісів та інформаційних ресурсів (через відгуки та пропозиції в соціальних мережах, на блозі бібліотеки тощо).
У представленому інформаційно-комунікаційному середовищі бібліотеки легко і зручно надають інформацію, ресурси, знання користувачеві, незалежно від того, де він знаходиться, в зручний для нього час. Соціальні медіа пропонують бібліотекам нові можливості для кращого обслуговування своїх користувачів та залучення нових і є чинником стимулювання розвитку бібліотечної сфери.