Організація підготовки джерельної бази бібліотечного аналітичного продукту в умовах інформаційного протистояння: перевірка інформації на достовірність

Тези доповіді

Вітушко Н.С., заввідділом технологій
електронної обробки інформації НЮБ НБУВ

Організація підготовки джерельної бази бібліотечного аналітичного продукту в умовах інформаційного протистояння: перевірка інформації на достовірність

Характерними особливостями інформаційних протистоянь в умовах глобалізації є не лише зростаюча агресивність інформації в світовій мережі, а й урізноманітнення методів введення в обіг недостовірної інформації за допомогою ЗМІ.
Серед них: примітивізація та ірраціоналізація ситуацій; маскування інформації («вірус»), спрямованої на зміну поведінки певної групи людей, під стереотипи, які вже існують в цій групі.
За таких умов роль бібліотек, як центрів зосередження, опрацювання і підготовки для суспільного використання основних потоків достовірної інформації все більше зростає.
Достовірність – це властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина.
Недостовірна інформація існує в Інтернет завжди, що пояснюється особливостями його існування. Найчастіше вона з’являється у сфері новинних ресурсів, що пояснюється їх оперативністю та популярністю, і відповідно – швидким розповсюдженням в Інтернет-середовищі.
Широко використовуються для поширення недостовірної інформації й інші популярні ресурси: блоги і соціальні мережі.
Останнім часом значно поширилось таке явище, як «фейкова» (фальшива) інформація. Як правило, це новини, сторінки в соціальних мережах, підроблені під рейтингові сайти, за допомогою яких певні групи людей або окремі особи привертають увагу суспільства до недостовірних подій некоректним шляхом.
«Вкидаючи» «фейкову» інформацію в Інтернет, її автори враховують таку особливість мережі, як анонімність, можливість множинної дії. Фальшиві матеріали можуть одночасно просуватися через безліч сайтів, форумів, блогів, гостьових книг, створюючи враження достовірності.
Інші шляхи появи у ресурсах Інтернет недостовірних матеріалів: подання інформації із коментарями, які зосереджують увагу користувачів на певному аспекті, змінюють акценти, неточне цитування, термінологічна плутанина.
Зважуючи на те, що достовірність інформації залежить від самих видань, аналітикам слід звертати увагу на першоджерело, уважно вивчати факти, які лежать в основі інформації, ретельно перевіряти сумнівні відомості. Зокрема, звертаючись до офіційних сайтів. Така робота дозволяє виявити не лише дезінформацію, а й дані, спотворені під час використання технічних засобів зв'язку.
Недостовірною (через неможливість її перевірити) дослідник має вважати і інформацію, що надходить до видань з «конфіденційних» джерел.
Достовірність інформації залежить від автора. Тому, під час підготовки джерельної бази інформаційно-аналітичного дослідження з обережністю необхідно ставитись до матеріалів одіозних журналістів, відомих своїми скандальними статтями.
Аналіз значної кількості статей за тривалий відрізок часу, блогу автора, сторінок в соціальних мережах, відгуків читачів на його роботи нададуть можливість зробити висновок стосовно статусу автора в електронному інформаційному середовищі, його компетентності. Значно підвищує ступінь достовірності інформації той факт, що автор є представником певної офіційної установи.
Дослідникам слід звернути увагу на те, що матеріал може мати недостовірний характер, якщо автор:
1) представив у публікації не всі матеріали з теми;
2) використав сумнівні факти або документи, отримані неофіційним шляхом;
3) зосередив увагу лише на тих повідомленнях, які підтверджують його припущення;
4) приховує від споживачів частину інформації;
5) перебільшує або зменшує значення частини інформації.
Наявність однієї з вказаних тенденцій може бути результатом того, що автор або сам не володіє всією інформацією, або виконує певне замовлення.
Існує можливість перевірки інформації за допомогою аналізу сайтів, на яких вона розміщена. При цьому дослідник має враховувати такі важливі властивості інформації, як:
1) спотворюватися під час передачі;
2) застарівати.
3) мати першоджерело.
Але наявність першоджерела не є визначальним показником достовірності інформації. В період розвитку блогів, соціальних мереж професіональні журналісти втрачають управління над інформацією. Громадськість сама інформує громадян про актуальні події. Часто суб’єктивно. Очима спостерігачів, безпосередніх учасників подій, фахівців.
Перевірити достовірність інформації можна також шляхом звернення до офіційних сайтів, до альтернативних джерел або шляхом внутрішнього аналізу матеріалу. Використовуючи його, особливу увагу слід звернути на:
1. Позитивний або негативний характер публікації.
2. Логіку подання фактів, відсутність або наявність великих розривів між окремими фактами однієї події.
3. Логіку оцінки фактів.
4. Характер подання матеріалу (інформаційний, авторитарний, емоційно напружений, дискусійний).
5. Характер висновку (категоричний, запитальний, відсутність висновку з адресуванням стосовно його визначення до читачів).
Щоб зорієнтуватися в світі інформації, співробітники бібліотечних інформаційних структур мають володіти навичками: грамотного її пошуку, аналізу джерел, критичного відбору і оцінки фактів.
Відповідальне ставлення до достовірного характеру інформації, яку бібліотечні установи вводять в суспільний обіг, є важливим елементом інформаційної безпеки держави.