Збірники «Шевченко» (Нью-Йорк, 1952– 1964) як явище української еміграційної науки: книгознавчий аналіз

Тези доповіді

1. Збірник «Шевченко», виданий Українською Вільною Академією Наук у США , в період до 1991 р., до здобуття Україною незалежності, знаходився у часи радянської України у бібліотечних відділах спецзбереження літератури і був неприступний для широкого загалу читачів. Повний комплект цих збірників зберігається у відділі зарубіжної україніки (далі ВЗУ) Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі НБУВ). На кожному випуску Річника, на титульній сторінці, у верхньому правому її куті, стоять два шестигранники (ознака режиму особливої секретності в бібліотечній справі радянської України), що є свідченням того, як боялася державна влада радянської України поширення досліджень творчості Т.Шевченка еміграційними вченими.
2. Історія збірника «Шевченко» (Нью-Йорк) – це частина історії Української Вільної Академії Наук (далі УВАН) і, разом з тим, частина історії українського еміграційного книгознавства, бібліографознавства та шевченкознавства. Опрацювання його і введення до наукового обігу матеріалів, пов’язаних з історією його створення і функціонування, почалося нещодавно. Автором сучасних вагомих публікацій до історії УВАН є Олесь Федорук.
3. Після розгрому практично всіх книгознавчих наукових інституцій в радянській Україні, в другій половині ХХ ст. книгознавчі дослідження проводилися лише в Західній Україні та в українській діаспорі. Зарубіжна бібліографія й книгознавство, які з’явилися за межами материкової України, в еміграції, взяли на себе функцію головного інформатора й намагалася в силу своїх можливостей максимально об’єктивно фіксувати нові джерела друку й знайомити з ними читача.
4. Українська Вільна Академія наук (УВАН), що продовжила кращі традиції шевченкознавства, закладені у Всеукраїнській академії наук у 1920-ті рр. і в якій почали працювати вчені, що емігрували з материкової України, була заснована у листопаді 1945 р. в Аугсбурзі. Вихідці з України, фахівці з різних гуманітарних і суспільних і природничих дисциплін об’єдналися, щоб спільними зусиллями в нових умовах, украй несприятливих для праці, проте у вільному світі, творити українську науку – науку, яка б «працювала» на ідею державності України, а не обслуговувала б сталінсько-большевицький режим.
4. Шевченкознавча праця в УВАН почалася разом з її заснуванням. Шевченківські конференції почали проводитися з весни 1946 р. У повідомленні про першу Шевченківську конференцію УВАН зазначалося, що їй надається головна роль у діяльності Академії. Тобто ця конференція була і організаційним форумом, і одночасно з’їздом усіх груп УВАН (тобто вчених різних галузей наук) для підведення річних підсумків роботи. На третій конференції було затверджено Статут УВАН, що з незначними змінами діє донині. Зокрема на цій конференції був заснований Інститут шевченкознавства УВАН.
5. У 1952 р. до шевченківської конференції УВАН був випущений перший випуск збірника річника «Шевченко». Ініціатором видання збірника «Шевченко» був Володимир Міяковський, один з найпотужніших діячів культури української діаспори. З початку свої діяльності як організатор і редактор річників «Шевченко» Міяковський зумів залучити до праці відомих дослідників і вчених, які змогли публікувати нові матеріали, аналізувати ретроспективну і поточну інформацію в галузі шевченкознавства, що з’являлася на еміграції і в материковій Україні.
6. Щорічні збірники УВАН «Шевченко», які отримали назву Річники «Шевченко» (всього вийшло 10 річників), стали одним з найбільш авторитетних видань, присвячених Шевченкові у вільному світі (виходили в Нью-Йорку, США). Однією з важливих складових поданої в них інформації є бібліографічна та книгознавча складова. Як зазначалося в передмові до першого річника, вони планувалися з такими постійними розділами: 1) вступна стаття; 2) дослідчі праці; 3) публікація нових матеріалів; 4) Шевченкіяна за минулий рік: бібліографія окремих видань; журнальних і газетних статей за попередній рік; 5) хроніка.
7. Весь матеріал, що був опублікований в збірниках «Шевченко» УВАН, систематизується таким чином: 1) статті та матеріали про Шевченка біографічного характеру; 2) про літературні твори Шевченка, видання його спадщини і рукописи; 3) про малярські твори Шевченка; 4) про портрети та ілюстрації до творів Шевченка; 4) про увічнення пам’яті Шевченка; 5) про шевченкознавців; 6) огляди і рецензії; 7) репродукції.
8. Публікація висвітлює матеріали, опубліковані в річниках «Шевченко» (УВАН, США) в контексті проблематики, яка є плановими темами ВЗУ – історія книгознавства і історія буржуазних фальсифікацій в радянській історіографії. Аналіз найважливіших джерельних публікацій річників, що стосуються книгознавчої тематики.
9. Збірники «Шевченко» (Нью-Йорк, 1952–1964) містять рідкісні матеріали до історії фальсифікацій та препарування творчості Шевченка, літературних інсинуацій щодо Шевченкової спадщини в Союзі РСР протягом 1920–1960-х рр. Матеріали, опубліковані в річниках, неповною мірою вивчені і висвітлені сучасним шевченкознавством. Вони є важливим сегментом до вивчення українського книгознавства, бібліографознавства та історії розвитку наукового шевченкознавства.